Народні художні промисли

Народні художні промисли — одна із форм народної творчості (виготов­лення виробів декоративно-ужиткового мистецтва). Більшість народних художніх промислів сягають корінням у глибоку давнину, коли склалися домашні промисли та сільське ремесло. З розвитком економічних сто­сунків формувалися кустарні народні художні промисли, які працювали на ринок. В умовах капіталізму народні художні промисли набули харак­теру приватних майстерень. Часто вони не витримували конкуренції про­мислових товарів, вироджувалися і зникали. З кінця XIX — поч. XX ст. в багатьох країнах почалося відродження народних художніх промислів. Для них с характерним: колективна ручна творчість з використанням механізмів для виконання окремих підготовчих і допоміжних операцій; досконалі технологічні процеси; підготовка майстрів способом сімейного передаван­ня творчого досвіду та навчання у спеціалізованих художніх школах. Істо­рично склалися центри народних художніх промислів.

Галузі народних художніх промислів: вишивка, кераміка, художні лаки, килимоткацтво; художня обробка деревини, каменю, металу, кості, рогу, шкіри і таке інше. Країни Азії, Африки, Європи завжди мали високий рівень розвитку національних художніх промислів, адже вони визначають обличчя держави, її народу. Як сувеніри, вироби народних художніх про­мислів поширюються по всій земній кулі і сповнюють унікальною енерге­тикою наше житло, навіюють приємні спогади про перебування у тій чи тій країні.

• Ці вироби можна залучати до інформаційно-освітнього простору дитини. Візьміть у руки такий виріб, адже він обов'язково є у вашій домівці. Прига­дайте, як він з 'явився у вас, фантазуйте й уявляйте. Напишіть ессе — «Спо­гади про літо», виконайте фантазію-малюнок «Віртуальна подорож до Африки» тощо. У такий спосіб можна спілкуватися і з дитиною 5— 7років.

В Україні існують відомі народні художні промисли, які є елементом етнокультури та етнопедагогіки.

Приміром, у XIX ст. різьблення по дереву у Західній Україні перетво­рилося на своєрідний художній промисел. Тут створені різні художньо-промислові об'єднання: «Гуцульське мистецтво», «Спілка кустарів», «Гу­цульське різьблення». У Косові було організовано артіль «Гуцульщина», яка пізніше перетворилася на фабрику з філіями у селах Рика, Брустур, Яворів. У наш час цей промисел побутує у західній та південно-західній частинах України.

Для художньої обробки гуцульські майстри використовують деревину з красивою текстурою, яка піддається різьбленню та інкрустації (грушу, сливу, явір, клен, березу, липу), а для виробці з випалюванням — смереку. Орнаментальні мотиви глибокої давнини сьогодні набувають нового зву­чання. Косівські вироби з дерева випускають різьбленими та інкрустова­ними. Інкрустація виконується шматочками кольорової деревини, скля­ним і фарфоровим бісером, перламутром та металом. Техніку оброблення бісером і кольоровим деревом називають «викладанкою». Для оздоблен­ня деяких виробів застосовують лакування, розпис гуашевими фарбами, випалювання. Асортимент виробів Косівського художнього промислу складається із сервізів, ваз, шкатулок, настінних тарелей, наборів для спецій, свічників, чорнильних приладь, біжутерії. У районах Закарпаття виготовляють також скульптури малих форм, писанку (Космач, Рички, Старий Косів, Вербовець, Хомчин, Рожнев).

Яворівська іграшка — народний художній промисел із центром в м. Яворів Львівської області (див. кольор. вкл., мал. 41). Дерев'яна іграш­ка є емоційним мистецьким витвором зі своєрідною технологією виго­товлення та декорування. З усього арсеналу технічних прийомів декору­вання виробів з дерева яворівські майстри особливого значення надавали розпису, корені якого сягають давніх традицій. Художній промисел сфор­мувався у XVIII ст. як своєрідна школа виготовлення та розпису скринь і дитячих іграшок-забавок. Технологія розпису використовує як тло при­родний колір деревини. На ньому довільно розміщують жовтуваті плями, хвилясті смуги. Вони створюють основу наступного етапу розпису. На цих плашках малювали зеленими і червоними кольорами традиційні мотиви: «колко», «вербівка», «цяточки», «ружі».

Мотив «колка» — це кілька центрично розміщених кіл, різних за діа­метром, мальованих зеленими й червоними фарбами (без пробілу). У центрі кіл вписано восьмипелюсткові ружі або вербівки. Іноді в малі кола вписували мотиви сонечка, зазвичай червоного кольору. Майстри компо­зиції створювали комбінації різних мотивів, які розміщувалися набічках і причілках возиків, саней, запліччях крісел, на столиках; на шиїта боках коників, на крилах птахів. Іграшки розмальовували вільно, від руки, рос­линними барвниками, а з початку XX ст. — аніліновими. Пензлик виго­товляли з котячої шерсті.

Кераміка Опішні — народний художній промисел, започаткований у XIX ст. в с. Опішня Полтавської області (див. кольор. вкл., мал. 39). Це один з небагатьох традиційних промислів, який в умовах промислового виробництва зберіг елементи народної творчості. В його основі — ручна праця. Скульптурний посуд та іграшки ліплять руками, гончарний посуд формується вручну на гончарному крузі. Ручне формування і ліплення дають змогу майстрам варіювати традиційні для промислу форми, сприя­ють виявленню і розвитку творчих здібностей виконавців, уможливлю­ють швидке оновлення асортименту виробів.

Крім традиційного посуду, майстри виконують жанрову скульптуру, пластичне рішення якої підказане фольклором. Коні, баранці, корови, кози, свині, олені, півні та інші іграшки-свищики зробили відомими опішнянських майстрів. В Опішні ліплять анімалістичну скульптуру і різно­манітні за формою глечики, макітри, миски, баклаги та куманці.

Розпис являє собою стилізовані зображення природних форм (соняш­ники, мальви, тюльпани). Миски прикрашають фляндровим орнаментом або намальованими на дні рибами, птахами серед квітів і трав, гронами винограду. Кожна майстриня робить це по-своєму, вільно, від руки, без попередніх ескізів. Висушені вироби випалюють, поливають прозорою глазур'ю і знову випалюють в печах.

Косівська кераміка — народний художній промисел, що побутує на Івано-Франківщині (м. Косів) (див. кольор. вкл., мал. 40). Косівські худож­ньо-виробничі майстерні Художнього фонду України виробляють кухонний посуд, анімалістичну скульптуру, кахлі, розписані своєрідним гуцуль­ським орнаментом. Матеріалом є місцеві червоні глини. Для оброблення застосовують ангоби і глазурі. Колорит розпису характерний — коричне­вий, жовтий, зелений на світлому природному тлі. В орнаменті перева­жають рослинні мотиви і зображення птахів. На деяких виробах, часті­ше — на мисках, трапляється складний розпис на теми життя Верховини. Розпис виконують технікою гравірування по вогкій поверхні із заливан­ням кольоровими ангобами та глазур'ю. Розписані дзбани, макітри, миски, тарілки та інше випалюють й отримують ефект патьоків фарби — оригі­нальний засіб виразності косівської кераміки. Закони творчості переда­ються із покоління в покоління і зберігаються завдяки династіям майстрів, наприклад таких, як династія Цвіликів.

Решетилівська вишивка — народний художній промисел з центром у с Решетилівка Полтавської області. Рушники, серветки, скатертини, одяг з вишивкою є головними виробами (див. кольор. вкл., мал. 33). Для ви­шивок характерні монохромні геометризовані рослинні орнаменти (сині, коричневі, білі), виконані в техніці лічильної гладі, вирізування та вико­лювання. За композицією це вертикальні виткі гілки, що піднімаються від манжета до плеча (полика) сорочки. Ці ажурні вишивки надають полтавському народному костюмові самобутнього колориту. Для виши­вок Полтавщини характерні також геометризовані рослинні узори з пе­реважно червоно-чорною колірною гамою.

Центром народного художнього промислу є також с Клембівка, що на Вінниччині.

Петриківський розпис — народний художній промисел, який спеціалі­зується на виготовленні декоративних предметів: шкатулки, тарелі, іграш­ки, скриньки, писанки та інше, що відзначаються своєрідною технологією (див. кольор. вкл., мал. 31). Старовинне село Петриківка Царичанського району на Дніпропетровщині є центром унікальної школи орнаменталь­ного мистецтва. Тут засновано фабрику «Петриківський розпис», а творчі роботи Т Пати, Н. Білокінь, Я. Пилипенко, Н. Тимошенко, Ф. Панка, В. Соколенка, М. Тимченко у різні роки демонстрували зразки еволюції розпису за збереження стародавніх традицій кольору, мотивів, техніки, обладнання. Його походження пов'язують з національним звичаєм прикрашати чисто вибілені стіни хати, скрині, дерев'яний посуд різнокольоровим розписом. Він виконувався на папері і мав вигляд стрічкового ор­наменту. Ним прикрашали і предмети. Сьогодні багатий досвід петриківських майстрів перенесено на інші матеріали — порцеляну, текстиль, ме­тал. Він знайшов застосування в оформленні поліграфічної продукції, інтер'єрі громадських споруд.

Петриківські майстри віртуозно володіють різними прийомами — письмо-акварелль, яєчна темпера, олія. Розпис виконують тонким пензлем з ко­тячої шерсті, очеретинкою, трісочкою, пучками пальців. Колорит розпису будується переважно на градаціях трьох кольорів: червоного, жовтого, жов­то-зеленого, синього чорному тлі (рідше — світлому). Головні орнамен­тальні мотиви — рослинні (цибулька, мальва, жоржина, розгалужене листя, травичка і таке інше). Усі зображення виконуються невеликою кількістю мазків (зернятко, гребінчик, горішок, перехідний мазок і таке інше).

Кожна майстриня має свій почерк, а розпис — свої стильові особли­вості, визначені смаком художниці, природними особливостями місце­вості. Наприклад, творчість П. Глушенко вирізняється безліччю імпрові­зацій на тему природи. Це композиції, побудовані за схемою букета, ки­лима. Майстриня не користується олівцем, вона відразу малює пензлем, власною пучкою, навкіс зрізаною рогозиною.

Кролевецьке ткацтво — народний художній промисел із центром в м. Кролевці Сумської області (див. кольор. вкл., мал. 34). Кролевецька фабрика художнього ткацтва виробляє тканини різного призначення (для рушників, скатертин, серветок, покривал, штор, меблів тощо) ручним спо­собом. Орнамент становлять геометризовані рослинні мотиви. Виробле­на тканина має біле тло і тканий візерунок з червоної бавовняної пряжі. Кролевецьке візерунчасте ткацтво уславило майстрів усього художнього промислу в інших країнах світу.