2) Міжнародні валютно - фінансові відносини.

валютна система – це сукупність форм грошових розрахунків і фінансово-кредитних інструментів організації валютних відносин.

Розрізняють: національну, міжнародну та світову валютну систему.

Світова валютна система має такі елементи:

• Структура міжнародних ліквідних засобів (золото);

• Механізм валютних паритетів і курсів;

• Валютний ринок;

• Міжнародні валютно-фінансові організації.

Етапи розвитку.

1. Система золотого стандарту.

1967Р. Була сформована в Парижі.

ОЗНАКИ:

• Золото визнано єдиною формою світових грошей;

• Окреслено напрям уніфікації національної грошової системи;

• Фіксація золотого вмісту національних валют;

• Їхня безпосередня конвертованість у золото;

• Наявність на цій основі фіксованих валютних курсів.

НЕДОЛІКИ ТА ОБМЕЖЕННЯ:

• Вона була занадто жорсткою, недостатньо еластичною і дорогою;

• Залежно від рівня видобутку монетарного товару.

1. Золотовалютна система – 1922р.

Для успішного функціонування золотовалютного стандарту необхідні такі умови: проведення узгодженої політики центральних банків країн-учасниць, країни, які виступають у ролі валютних центрів, мають підтримувати значний рівень економічної активності.

2. Бретон-Вудська валютна система – 1944р.

ОЗНАКИ:

• Зберігалася роль золота як загального еквівалента платіжного засобу та розрахункової одиниці. Серед країн, що входили до МВФ, лише долар США зберігав зовнішню конвертованість у золото;

• Залишився принцип фіксованих валютних курсів;

• Долар прирівнювався до золота за визначеним паритетом золото–долар-валюта;

• Заборона вільної купівлі-продажу золота.

3. Ямайська валютна система – 1971р.

ОЗНАКИ:

• Проголошено повну демонетизацію золота;

• Запроваджені плаваючі валютні курси;

• Надання МВФ повноважень щодо нагляду за валютною політикою країн-членів;

4. Європейська валютна система – 1997р.

Валюта – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання вартості товару.

Поняття валюта використовується в таких значеннях:

Національна валюта – грошова одиниця певної країни або той чи інший її тип.

Іноземна валюта – грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, які використовуються в іноземних розрахунках.

Конвертованість – це можливість обміну валюти на валюту інших країн або на золото за офіційно встановленим паритетом.

Паритет – співвідношення купівельної спроможності.

Сучасний валютний ринок – це розгалужена система механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою використання їх для обслуговування міжнародних платежів.

Валютний курс являє собою ціну грошової одиниці країни, вираженої в грошових одиницях інших країн. Валютні курси встановлюються котуванням іноземних валют.

Котування – це визначення офіційними державними органами ціни іноземної валюти.

Функції валютного курсу.

1. Зміст інтернаціональних грошових відносин.

2. Зіставлення цінових структур і результатів виробничого відтворення окремих країн.

3. Зіставлення національної та інтернаціональної вартості, цін національного і світового ринків.

4. Перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв’язки.

Національні валюти, що вільно обмінюються на інші національні валюти та міжнародні платіжні засоби за діючим курсом називаються конвертованими.

Забезпечення конвертованості гривні можливо при:

• Стійкому перевищенні експорту над імпортом;

• Стабілізації грошового обігу та обмеженій емісійній політиці всередині країни;

• Прилив іноземних інвестицій і кредитів в Україну;

• Формування золотовалютного резерву.

В Україні валютний контроль закріплений за НБУ. Щоб підвищити курс національної валюти, НБУ продає іноземну валюту, а щоб знизити – скуповує.