2) Категорії, закони і функції

Економічні категорії – це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ та процесів.

Економічні закони – це стійкі, істотні, причинно наслідкові зв’язки і взаємозалежності між явищами і процесами економічного життя.

Функції.

Практична – екон. теорія обслуговує конкретну господарську практику, дозволяє розробити екон. програму держави.

Пізнавальна – політекономія досліджує та систематизує економічні знання, розкриває закономірності процесів економічного життя.

Методологічна – передбачає розробку методів, засобів та наукового інструментарію, необхідного для дослідження всім економічним наукам.

Виховна – формує економічну психологію кожної людини.

3) Історичні етапи розвитку політичної економії

Вперше термін “економіка” вжив Аристотель у третьому ст. до н.е., який буквально перекладався як вчення, закон для характеристики ведення домашнього господарства в маєтку рабовласника.

Вперше термін “політ. економія” вжив французький дворянин Антуан Монкретьєн, що означало –"державоводство".

Розвиток політичної економії відбувався за етапами, які називалися класичними ситуаціями. Вперше термін “класична ситуація” вжив Й. А. Шумпетер для описання ситуації коли після тривалого періоду боротьби і дскусій настає значний ступінь згоди відбувається об’єднання тих нових і оригінальних робіт, які провадилися раніше. Настанню першої класичної ситуації передував тривалий період панування меркантилізму. Також його називали первісним нагромадженням капіталу. Сутність його полягає у формуванні умов необхідних для підприємницького розвитку виробництва.

Принципи меркантилізму:

ототожнення багатства з грошима, а грошей із золотом і сріблом.

досягнення активного товарного балансу.

необхідність колоній як джерел дешевої сировини.

Паралельно розвивалась класична політична економія, яка починалася в Англії з Уільяма Петті і називалась англійська класична школа, а у Франції – з Буагільбера . Різновидом французької класичної школи є фізіократія, яку започаткував Кене.

Принципи англійської класичної школи:

перенесення досліджень із сфери обігу у сферу виробництва.

абстрактно-дедуктивний метод досліджень.

Принципи фізіократії:

єдина продуктивна галузь – с/г.

продуктивний капітал – лише капітал, вкладений у землеробство.

гроші тільки як засіб обігу

Розвиток даних течій і спричинює класичну ситуацію.

Питання , що виносяться на самостійне опрацювання студентами.

4. Розвиток політекономічної думки в Україні.

Найвидатнішими постатями економічної думки в Україні у 19 - на початку 20 століття були В. І. Вернадський, І. В. Вернадський, М. Драгоманов,С. Подолинський, Є. Слуцький, І. Франко, М. Турган - Барановський.

М. Драгоманов (1848- 1859) відстоював погляди дрібної буржуазії, але майбутній суспільний лад пов'язував із соціалізмом, у якому засоби виробництва і результати праці у містах належатимуть робітничим громадам, а на селі - сільським громадам. Перехід до соціалізму здійснюватиметься еволюційним шляхом у далекому майбутньому.

І. В. Вернадський був одним із фундаторів теорії потреб, В. І. Вернадський - автор концепції ноосфери .

С. Подолинський (1850- 1891)виступав проти приватної власності, за побудову соціалізму, неминучість якого вбачав у несправедливості капіталізму - привласненні капіталістами продукту неоплаченої праці, розтрачанні ним природних ресурсів, а також у його природничо - наукових основах. Такими, на його думку, була енергія всесвіту, яка нерівномірно розподіляється по різних його частинах і під впливом людської праці зазнає позитивних змін щодо її найефективнішого використання для задоволення людських потреб, але найкраще може бути застосована при соціалізмі. Ф. Енгельс називав відкриттям ідею Подолинського про те , що людська праця може довше утримуватися на поверхні землі і довше змушувати діяти енергію сонця( ніж без праці). Ця ідея наприкінці 20 - го ст.. була названа західними вченими видатним науковим відкриттям людства.

І. Франко (1856 - 1916) найважливішою умовою знищення експлуатації і подолання соціальної нерівності називав приватну власність і відстоював ідею встановлення суспільної власності на засоби виробництва нереволюційним шляхом. Предмет політичної економії спочатку визначає як " суспільні зв’язки між людьми", а відтак як науку про економічні закони розвитку суспільства, відстоював теорію трудової вартості, ідею про неминучість руху суспільства від капіталізму до соціалізму.

М. Турган - Барановський ( 1865 - 1919) уперше у світовій літературі обґрунтував положення, згідно якого фази промислового циклу визначаються законами інвестування, пов'язував причини економічних криз із непропорційним нагромадженням та відповідним розвитком галузей і окремих підприємств, зробив спробу синтезу теорії трудової вартості( цінності) та граничної корисності, запровадив у науковий обіг поняття " вартість " ( як витрати живої та уречевленої праці) та " трудова вартість" ( як витрати живої праці), поглибив теорію кооперації та соціалізму.

Є. Слуцький (1880 - 1948) розкрив зв’язок між функцією корисності та рухом цін і грошових доходів населення, внаслідок чого розвинув неокласичну теорію.