- •Історичні умови та основні тенденції розвитку української літератури кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Імпресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Неоромантизм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •4. Експресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Загальна характеристика творчості молодомузінців (в. Пачовський, п. Карманський, б. Лепкий та ін.). Значення «Молодої музи» у творенні модерного дискурсу.
- •Суспільні і особисті фактори, що впливали на розвиток таланту Лесі українки.
- •1905 Рік не був несподіваним для Лесі Українки. Драматичні поеми "Осіння казка” і "в катакомбах”, датовані 1905р., були безпосереднім відгуком на революційні події.
- •Патріотичні мотиви у ліриці лесі українки. Стаття і.Франка «Леся Українка».
- •Розкриття «діалектики почуттів» у поезіях лесі Українки «і ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», «Дим»
- •Концепція поетичного слова у творчості Лесі Українки.
- •Інтимна та пейзажна лірика Лесі Українки.
- •Фольклорні джерела поеми Лесі Українки «Віла-посестра». Романтичний характер твору.
- •Проблематика поем «Роберт Брюс, король шотландський» та «Одно слово».
- •Функція пісень у поемі лесі Українки «Давня казка»
- •I не був поет самотнiм,
- •I пiснями люд морочать,
- •I мого прудкого слова
- •Історична основа драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня». Образи Оксани і Степана.
- •Драматична поема Лесі Українки «у вуцеї» як зразок «драми меси»
- •Конфлікт і характери у драматичній поемі Лесі Українки «Оргія»
- •Vergangen...» [7]. («Глины кусок обожженный / солнцем или огнем. / Женской руки обнаженной / жест в сотвореньи своем / до бесконечности длится…» (пер. В. Літучого).
- •1) Опір через ізоляцію, замкнутість, бойкотування переможця;
- •2) Опанування окупанта своєю культурою, її екстраполяція на самоідентифікацію завойовника.
- •Порівняльна характеристика Кассандри і Гомеля за драматичною поемою «Кассандра»
- •Фольклорні джерела «Лісової пісні» Лесі Українки. Функція природи у творі.
- •Філософське узагальнення в образі Мавки всього прекрасного в житті людини.
- •Драматична поема Лесі Українки «Одержима»: джерела, специфіка конфлікту, осмислення біблійних мотивів.
- •Прозові твори Лесі Українки їх тематика, стильові особливості.
- •Своєрідність художнього осмислення патріотичних мотивів у ліриці м.Вороного й о.Олеся.
- •Оспівування сили людських почуттів у творах м.Вороного («Легенда», «Найдорожчий скарб»).
- •Полеміка і.Франка з м. Вороним. Вірш м.Вороного «Іванові Франкові»
- •Творчість Олександра Олеся до еміграційного періоду. Оцінка поезії критикою.
- •Художня своєрідність патріотичної лірики в.Самійленка.
- •Гумористично-сатирична творчість в. Самійленка.
- •Ранній період творчості м.Коцюбинського. Пошуки письменником власної манери.
- •Тематичне збагачення м. Коцюбинським української літератури (оповідання «Для загального добра»)
- •Психологія етюду «Цвіт яблуні».
- •Функція колористичних деталей у акварелі «На камені» м.Коцюбинського
- •Художньо-естетичні пошуки м.Коцюбинського у пригодницькому жанрі «Дорогою ціною»
- •Новели «Сміх», «Він іде!» у світлі гуманістичних традицій української літератури.
- •Риси імпресіоністичної образності у новелі «Інтермецца»
- •Образ Раїси Левицької (новела «Лялечка»»
- •Джерела повісті м.Коцюбинського «Fata morgana»
- •«Fata morgana» як художня енциклопедія українського села.
- •Образ борця в новелах м.Коцюбинського «Невідомий», «в дорозі»
- •Пошуки м. Коцюбинським сенсу людського життя у новелі «Сон»
- •Образи Івана і Марічки за повістю «Тіні забутих предків». Романтичний характер твору.
- •Фольклорно-етнографічні джерела повісті «Тіні забутих предків». Зображення гуцульських вірувань.
- •Сатиричний характер творів м.Коцюбинського («Подарунок на іменини», «Коні не», «Persjna grats»)
- •Порівняльна характеристика ранніх повістей о.Кобилянської «Людина, «Царівна»
- •I я не можу не пiдтримати Наталку, бо разом iз нею вiрю в це.
- •Новелістика о.Кобилянської:проблематика, жанрова специфіка
- •Пейзажна новела о.Кобилянської «Битва»
- •Функція музики у фрагменті «Valse mel»
- •Романтичний характер повісті о.Кобилянської «у неділю ранно зілля копала…». Зв'язок із народною творчістю.
- •Земля, як головна дійова особа у повісті о.Кобилянської «Земля». Система персонажів.
- •Тематика художня специфіка новел збірки в.Стефаника «синя книжечка».
- •Жанрові особливості новел в.Стеаника «Камінний хрест», «Палій», «Діточка пригода»
- •Риси експресіоністичної образності у новелах в.Стефаника.
- •Тематична і художня своєрідність новел Марка Черемш («Карба»)
- •Антивоєнні новели Марка Черемши
- •27 Квітня 1927 р. Черемшина раптово помер у рідному селі Кобаках. Похований у Снятині.
- •Зображення соціальних причин еміграції західноукраїнських селян у творах т.Бордуляка.
- •Специфіка зображення селян в оповіданнях т.Бордуляка («Дід Макар», «Перший раз»)
- •Історія створення роману а.Чайковського «Сагайдачний». Джерела твору.
Патріотичні мотиви у ліриці лесі українки. Стаття і.Франка «Леся Українка».
Поезія — цвіт і гордість нашого народу. Вона зачіпає найкращі людські почуття, спонукає до дії, до боротьби зі злом.
Поезія будить у людях потребу оберігати життя в усіх його виявах — зберегти ліси й повітря, красу трав і рідну мову.
Я закохана у вірші Лесі Українки. Хочеться гортати й гортати сторінки її творів, адже там знайдеш відповіді на найболючіші питання. І де б не була Леся Українка, в яких краях не подорожувала б, її думки, як урочиста клятва, були з Україною і людьми.
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
(«Сім струн»)
Активна життєва позиція, любов до України сприяла появі громадянської лірики Лесі Українки, чиє ім’я справедливо ставлять поряд з Т. Шевченком та І. Франком. Характерною ознаки патріотичної лірики є сильний, бадьорий її тон і непохитна віра в краще майбутнє України. Поетичний голос Лесі Українки звучав у часи зневіри. Сильні, енергійні, мужні слова захопили Івана Франка, який назвав Лесю Українку «трохи не одиноким мужчиною на всю соборну Україну».
Роблячи перші кроки в поезії, Леся усвідомлювала, що її шлях українського поета буде нелегким. Але наперекір долі, тим зловісним хмарам осіннім чи лютим зимовим морозам, вона мужньо стане на боротьбу, піде «на гору круту, крем’яную» нести «важкий камінь» долі, на морозі буде сіяти квіти, поливатиме жагучими сльозами, аби вони зійшли. Отже, не смерть, а життя, не сумні думи і пісні, а активну боротьбу проти зла утверджувала Леся Українка. Вона прагне своїм словом-зброєю бути корисною народу. Таку програму дій вона ставить перед собою у вірші «Contra spem spero». Це був гімн її життю і боротьбі.
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись
Буду жити! Геть думи сумні.
Віра й надія ніколи не полишали Лесю Українку. Недаремно вона зізнавалася: “Людська недоля будила не розпач у мені, а бажання кращої долі». Але чим же вона зарадить тим людям, що знесилилися в боротьбі? Яке слово — слово жалю, розпачу чи втіхи — скаже вона їм? І народжуються, спалахують у її поетичних рядках образи: «двосічний меч», «вогнисті пісні», «грім весняної бурі», «слово — криця», «слово — безжалісний меч». Леся вірить, що її слово, єдина її зброя, не може загинути, воно має служити тим, хто стане на боротьбу за волю, за людське щастя.
Поетеса сама кермує корабель серед бурхливого життєвого океану, шукаючи «дороги тим людям, що ходять в ярмі». Її не лякають безмежні «простори і дикі дороги тернисті» — вона наперекір усьому іде за своєю мрією, світить власним словом. Хоч її батьківщина нещасна, пригноблена, але для неї вона найдорожча.
Образ слова у вірші «Зоря поезії» асоціюється в Лесі Українки з образом зорі, що встала вогнем опівночі і прокладала шлях через темне, бурхливе море, даючи нову надію. Поетеса повірила в силу слова, і ця віра її окриляє, дає сили до життя. Зірка таланту Лесі Українки засяяла в краї, де переплелися горе, сльози, смуток і ридання. Але письменниця впевнена, що в майбутньому будуть інші лунати пісні — вільні і горді, відважні й щасливі.
Основними мотивами громадської лірики Лесі Українки є звеличення України, уславлення людської праці, заклик до активних дій за визволення народу, ненависть до гнобителів, осуд бездіяльності й пасивності інтелігенції. Власну поетичну місію авторка бачила у служінні суспільству, громаді. У праці — щастя й призначення поета. Вона добре розуміла, що поет в Україні повинен бути не тільки речником народу, а проводирем його.