- •Історичні умови та основні тенденції розвитку української літератури кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Імпресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Неоромантизм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •4. Експресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Загальна характеристика творчості молодомузінців (в. Пачовський, п. Карманський, б. Лепкий та ін.). Значення «Молодої музи» у творенні модерного дискурсу.
- •Суспільні і особисті фактори, що впливали на розвиток таланту Лесі українки.
- •1905 Рік не був несподіваним для Лесі Українки. Драматичні поеми "Осіння казка” і "в катакомбах”, датовані 1905р., були безпосереднім відгуком на революційні події.
- •Патріотичні мотиви у ліриці лесі українки. Стаття і.Франка «Леся Українка».
- •Розкриття «діалектики почуттів» у поезіях лесі Українки «і ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», «Дим»
- •Концепція поетичного слова у творчості Лесі Українки.
- •Інтимна та пейзажна лірика Лесі Українки.
- •Фольклорні джерела поеми Лесі Українки «Віла-посестра». Романтичний характер твору.
- •Проблематика поем «Роберт Брюс, король шотландський» та «Одно слово».
- •Функція пісень у поемі лесі Українки «Давня казка»
- •I не був поет самотнiм,
- •I пiснями люд морочать,
- •I мого прудкого слова
- •Історична основа драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня». Образи Оксани і Степана.
- •Драматична поема Лесі Українки «у вуцеї» як зразок «драми меси»
- •Конфлікт і характери у драматичній поемі Лесі Українки «Оргія»
- •Vergangen...» [7]. («Глины кусок обожженный / солнцем или огнем. / Женской руки обнаженной / жест в сотвореньи своем / до бесконечности длится…» (пер. В. Літучого).
- •1) Опір через ізоляцію, замкнутість, бойкотування переможця;
- •2) Опанування окупанта своєю культурою, її екстраполяція на самоідентифікацію завойовника.
- •Порівняльна характеристика Кассандри і Гомеля за драматичною поемою «Кассандра»
- •Фольклорні джерела «Лісової пісні» Лесі Українки. Функція природи у творі.
- •Філософське узагальнення в образі Мавки всього прекрасного в житті людини.
- •Драматична поема Лесі Українки «Одержима»: джерела, специфіка конфлікту, осмислення біблійних мотивів.
- •Прозові твори Лесі Українки їх тематика, стильові особливості.
- •Своєрідність художнього осмислення патріотичних мотивів у ліриці м.Вороного й о.Олеся.
- •Оспівування сили людських почуттів у творах м.Вороного («Легенда», «Найдорожчий скарб»).
- •Полеміка і.Франка з м. Вороним. Вірш м.Вороного «Іванові Франкові»
- •Творчість Олександра Олеся до еміграційного періоду. Оцінка поезії критикою.
- •Художня своєрідність патріотичної лірики в.Самійленка.
- •Гумористично-сатирична творчість в. Самійленка.
- •Ранній період творчості м.Коцюбинського. Пошуки письменником власної манери.
- •Тематичне збагачення м. Коцюбинським української літератури (оповідання «Для загального добра»)
- •Психологія етюду «Цвіт яблуні».
- •Функція колористичних деталей у акварелі «На камені» м.Коцюбинського
- •Художньо-естетичні пошуки м.Коцюбинського у пригодницькому жанрі «Дорогою ціною»
- •Новели «Сміх», «Він іде!» у світлі гуманістичних традицій української літератури.
- •Риси імпресіоністичної образності у новелі «Інтермецца»
- •Образ Раїси Левицької (новела «Лялечка»»
- •Джерела повісті м.Коцюбинського «Fata morgana»
- •«Fata morgana» як художня енциклопедія українського села.
- •Образ борця в новелах м.Коцюбинського «Невідомий», «в дорозі»
- •Пошуки м. Коцюбинським сенсу людського життя у новелі «Сон»
- •Образи Івана і Марічки за повістю «Тіні забутих предків». Романтичний характер твору.
- •Фольклорно-етнографічні джерела повісті «Тіні забутих предків». Зображення гуцульських вірувань.
- •Сатиричний характер творів м.Коцюбинського («Подарунок на іменини», «Коні не», «Persjna grats»)
- •Порівняльна характеристика ранніх повістей о.Кобилянської «Людина, «Царівна»
- •I я не можу не пiдтримати Наталку, бо разом iз нею вiрю в це.
- •Новелістика о.Кобилянської:проблематика, жанрова специфіка
- •Пейзажна новела о.Кобилянської «Битва»
- •Функція музики у фрагменті «Valse mel»
- •Романтичний характер повісті о.Кобилянської «у неділю ранно зілля копала…». Зв'язок із народною творчістю.
- •Земля, як головна дійова особа у повісті о.Кобилянської «Земля». Система персонажів.
- •Тематика художня специфіка новел збірки в.Стефаника «синя книжечка».
- •Жанрові особливості новел в.Стеаника «Камінний хрест», «Палій», «Діточка пригода»
- •Риси експресіоністичної образності у новелах в.Стефаника.
- •Тематична і художня своєрідність новел Марка Черемш («Карба»)
- •Антивоєнні новели Марка Черемши
- •27 Квітня 1927 р. Черемшина раптово помер у рідному селі Кобаках. Похований у Снятині.
- •Зображення соціальних причин еміграції західноукраїнських селян у творах т.Бордуляка.
- •Специфіка зображення селян в оповіданнях т.Бордуляка («Дід Макар», «Перший раз»)
- •Історія створення роману а.Чайковського «Сагайдачний». Джерела твору.
1) Опір через ізоляцію, замкнутість, бойкотування переможця;
2) Опанування окупанта своєю культурою, її екстраполяція на самоідентифікацію завойовника.
Другий шлях – складніший, триваліший, негероїчний зовні, його апологети зазвичай засуджуються за колабораціонізм. Найпереконливіше його обґрунтовує Неріса, закликаючи Антея здобути славу, і тоді ймення митця «заглушило б гомін / імення Цезаря! Оце була б / справдешня перемога!» [9, 195]. У позатекстовій перспективі, констатує О. Забужко, «Греція-бо таки підкорила Рим культурно після того, як її саму оружно підкорили римські легіони» [5, 355]. Інакше кажучи, Нерісина концепція поширення національної культури в умовах поневолення виявилась дієвою. Утім, саму Нерісу вабить виключно творчість і комунікація з вдячним реципієнтом, бажано з верхівок суспільної ієрархії, а моральнісний фільтр вона відкидає, рівняючи знать імперську і провінційну за безчесністю вчинків, замаскованих під шляхетність. Заслуговує уваги і гендерний аспект конфлікту драми, адже Неріса випрошує у чоловіка, як милість, одного: «Дозволь мені вступити до театру…» [10, 177].
Наскрізний образ оргії в однойменній драмі Лесі Українки яскраво ілюструє розхитування бінарності протиставлення: «святая оргія» – код духу (Антей); «розкішна оргія» – код плоті (Неріса). Співець у виборі між батьківщиною (Елладою) і коханою (в чорновому варіанті драми «Оргії» ім’я Неріси – Елліда), жертвує останньою. У свою чергу Неріса, репрезентантка народу, що колись був поневолений співвітчизниками Антея, вище суспільних пріоритетів ставить феномен мистецтва. «...красу я тямила й малою» – ось домінантна теза в її самооцінці. Танець Неріси засвідчує естетику розмаїтого штибу. Наділена талантом божественної граційності, даром «вітрогості», танцівниця не ігнорує еротизм, фривольність, але разом з тим не перестає слугувати увічненню мистецького генія своєї батьківщини – Танагри. Загалом, текст останньої драми Лесі Українки дає підстави визнавати право на самодостатність у ній різних цінно-смислових інстанцій, що зумовлює продовження пошуків прихованої товщі смислів у культурософській творчості письменниці.
Порівняльна характеристика Кассандри і Гомеля за драматичною поемою «Кассандра»
Перша картина - протиставлення Кассандри Гелені. І Кас-сандра, і Гелена - обоє вродливі, але цілком різні жінки.
В їх очах - велика сила. Кассаидра «дивиться поперед себе, погляд її падає на Гелену, немов пронизує її і немов бачить крізь неї щось далі». Це сила нездоланної правди пророцтва. Коли ж гляне Гелена,
…кам’яніють мужі сильні
і тихо шепотять: непереможна!
Гелена свідома цього; вона знає, що її богорівна краса має силу, проти якої не встоїть жодний воїн і звитяжець. Краса Ге-лени несе смерть, бо спричиняється до Троянської війни, до загибелі тисяч людей, а серед них і до смерті її коханця Паріса. Створена служити Афродіті, Гелена позбавлена почуття вірності кохання. Кохання - її бог, і перед ним никнуть і звитяги грецьких воїнів, бо не мужі ведуть Гелену в свій намет, а вона веде їх, покірних, за собою. Гй байдуже до того, де панує її кохання - в чужому чи рідному краї - скрізь вона цариця.
У характері Гелени Леся Українка послідовно підкреслює спокій. На гострі слова Кассандри вона «насуплює брови, але не плаче», і тоді Кассандра каже:
и плакати не можеш, як і смерть. Дивись: твоє обличчя знов спокійне.
Поетеса не засуджує ні краси Гелени, ні її щастя в коханні, а засуджує духовну обмеженість, згубну силу її чарів для долі народів, смерть, яку породжує її егоїстичне почуття. Непорушність сили й звичаїв Гелени підкреслено ремаркою на початку картини - «сидить на низькому різьбленому стільчику і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці» - та кінцевим пророцтвом Кассандри про Гелену, яка повернеться до Менелая:
А ти сидиш на троні, ти, цариця, прядеш собі на золотій кужілці пурпурну вовну, і червона нитка все точиться, все точиться…
Кассандра ж успадкувала від Прометея богоборство:
Г є л є н а. Се ж тільки ти змагаєшся з богами,
за те вони тебе й карають.
Кассандра. Що ж,
їх сила в карі, а моя в змаганні.
Твердження Кассандри «я не знаю нічого, окрім того, що я бачу» - додамо - «бачу в майбутньому і те, що відбувається зараз поза моїми очима» - знайомить нас з властивістю тяжкого таланту Кассандри.
У другій картині Кассандра пророкує нещасливе майбутнє Поліксени й Андромахи: добрій і чарівній Поліксені не бути дружиною Ахіллеса, Андромасі не бачити живим свого чоловіка Гектора. Поліксена дорікає сестрі, що, знаючи про горе, яке її чекає, вона могла б відвернути його, а Андромаха вважає Кассандру винною у смерті Гектора. На це Кассандра може сказати тільки одне:
Я завжди чую горе, бачу горе, а показать не вмію. Я не можу сказати: тут воно, або: он там. Я тільки знаю, що воно вже є, і що того ніхто вже не одверне…
Кассандра не може сказати - від кого прийде горе, а коли й знає це, то все одно її словам не вірять.
У другій картині розкривається ніжність почуттів Кассандри. її розповідь про Долона - це лірична сповідь люблячої дівчини, в якій годі пізнати пророчицю, одержиму віщуванням горя. Так само важко пізнати Кассандру і в її ставленні до улюбленої сестри Поліксени. Кассандра всіляко намагається промовчати страшну правду про майбутнє Поліксени. Звідси її прохання:
Не придивляйся до моїх очей, не говори до мене, не питай нічого, нічогісінько.
Шоста картина - протиставлення Гелена Кассандрі - філософський апогей драми.