- •Історичні умови та основні тенденції розвитку української літератури кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Імпресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Неоромантизм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •4. Експресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Загальна характеристика творчості молодомузінців (в. Пачовський, п. Карманський, б. Лепкий та ін.). Значення «Молодої музи» у творенні модерного дискурсу.
- •Суспільні і особисті фактори, що впливали на розвиток таланту Лесі українки.
- •1905 Рік не був несподіваним для Лесі Українки. Драматичні поеми "Осіння казка” і "в катакомбах”, датовані 1905р., були безпосереднім відгуком на революційні події.
- •Патріотичні мотиви у ліриці лесі українки. Стаття і.Франка «Леся Українка».
- •Розкриття «діалектики почуттів» у поезіях лесі Українки «і ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», «Дим»
- •Концепція поетичного слова у творчості Лесі Українки.
- •Інтимна та пейзажна лірика Лесі Українки.
- •Фольклорні джерела поеми Лесі Українки «Віла-посестра». Романтичний характер твору.
- •Проблематика поем «Роберт Брюс, король шотландський» та «Одно слово».
- •Функція пісень у поемі лесі Українки «Давня казка»
- •I не був поет самотнiм,
- •I пiснями люд морочать,
- •I мого прудкого слова
- •Історична основа драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня». Образи Оксани і Степана.
- •Драматична поема Лесі Українки «у вуцеї» як зразок «драми меси»
- •Конфлікт і характери у драматичній поемі Лесі Українки «Оргія»
- •Vergangen...» [7]. («Глины кусок обожженный / солнцем или огнем. / Женской руки обнаженной / жест в сотвореньи своем / до бесконечности длится…» (пер. В. Літучого).
- •1) Опір через ізоляцію, замкнутість, бойкотування переможця;
- •2) Опанування окупанта своєю культурою, її екстраполяція на самоідентифікацію завойовника.
- •Порівняльна характеристика Кассандри і Гомеля за драматичною поемою «Кассандра»
- •Фольклорні джерела «Лісової пісні» Лесі Українки. Функція природи у творі.
- •Філософське узагальнення в образі Мавки всього прекрасного в житті людини.
- •Драматична поема Лесі Українки «Одержима»: джерела, специфіка конфлікту, осмислення біблійних мотивів.
- •Прозові твори Лесі Українки їх тематика, стильові особливості.
- •Своєрідність художнього осмислення патріотичних мотивів у ліриці м.Вороного й о.Олеся.
- •Оспівування сили людських почуттів у творах м.Вороного («Легенда», «Найдорожчий скарб»).
- •Полеміка і.Франка з м. Вороним. Вірш м.Вороного «Іванові Франкові»
- •Творчість Олександра Олеся до еміграційного періоду. Оцінка поезії критикою.
- •Художня своєрідність патріотичної лірики в.Самійленка.
- •Гумористично-сатирична творчість в. Самійленка.
- •Ранній період творчості м.Коцюбинського. Пошуки письменником власної манери.
- •Тематичне збагачення м. Коцюбинським української літератури (оповідання «Для загального добра»)
- •Психологія етюду «Цвіт яблуні».
- •Функція колористичних деталей у акварелі «На камені» м.Коцюбинського
- •Художньо-естетичні пошуки м.Коцюбинського у пригодницькому жанрі «Дорогою ціною»
- •Новели «Сміх», «Він іде!» у світлі гуманістичних традицій української літератури.
- •Риси імпресіоністичної образності у новелі «Інтермецца»
- •Образ Раїси Левицької (новела «Лялечка»»
- •Джерела повісті м.Коцюбинського «Fata morgana»
- •«Fata morgana» як художня енциклопедія українського села.
- •Образ борця в новелах м.Коцюбинського «Невідомий», «в дорозі»
- •Пошуки м. Коцюбинським сенсу людського життя у новелі «Сон»
- •Образи Івана і Марічки за повістю «Тіні забутих предків». Романтичний характер твору.
- •Фольклорно-етнографічні джерела повісті «Тіні забутих предків». Зображення гуцульських вірувань.
- •Сатиричний характер творів м.Коцюбинського («Подарунок на іменини», «Коні не», «Persjna grats»)
- •Порівняльна характеристика ранніх повістей о.Кобилянської «Людина, «Царівна»
- •I я не можу не пiдтримати Наталку, бо разом iз нею вiрю в це.
- •Новелістика о.Кобилянської:проблематика, жанрова специфіка
- •Пейзажна новела о.Кобилянської «Битва»
- •Функція музики у фрагменті «Valse mel»
- •Романтичний характер повісті о.Кобилянської «у неділю ранно зілля копала…». Зв'язок із народною творчістю.
- •Земля, як головна дійова особа у повісті о.Кобилянської «Земля». Система персонажів.
- •Тематика художня специфіка новел збірки в.Стефаника «синя книжечка».
- •Жанрові особливості новел в.Стеаника «Камінний хрест», «Палій», «Діточка пригода»
- •Риси експресіоністичної образності у новелах в.Стефаника.
- •Тематична і художня своєрідність новел Марка Черемш («Карба»)
- •Антивоєнні новели Марка Черемши
- •27 Квітня 1927 р. Черемшина раптово помер у рідному селі Кобаках. Похований у Снятині.
- •Зображення соціальних причин еміграції західноукраїнських селян у творах т.Бордуляка.
- •Специфіка зображення селян в оповіданнях т.Бордуляка («Дід Макар», «Перший раз»)
- •Історія створення роману а.Чайковського «Сагайдачний». Джерела твору.
Художньо-естетичні пошуки м.Коцюбинського у пригодницькому жанрі «Дорогою ціною»
М. Коцюбинський — один з найвидатніших українських письменників. В оповіданні «Дорогою ціною» він змальовує героїчну боротьбу покріпачених селян проти своїх поневолювачів. Відомий шведський історик літератури А. Єнсен у 1918 році писав: «Письменник глибоко проникає в душу українського народу, добре знає його спосіб життя і характер».
Чому ж цей твір є пригодницьким і романтичним? Оповідання починається зі вступу, в якому показані умови життя і боротьби кріпаків у XIX ст. Після втечі від пана герої намагаються переправитися через Дунай у Туреччину в пошуках кращого, вільного життя. Тут і починаються їхні пригоди. Навіть переодягання Соломії в чоловічий одяг теж є елементом пригодницького твору. Протягом усього тексту читач відчуває напруження, очікуючи небезпеки. Автору вдалося створити гостросюжетний, цікавий пригодницький твір.
Соломія, Остап і такі ж, як вони, покидають рідну землю, виявляючи цим протест проти рабства, виступаючи проти неволі. Автор на цих образах розкриває і тему вічного кохання. Соломія — жінка смілива, мужня — кидає чоловіка-нелюба і наздоганяє Остапа-втікача. Протягом твору розгортається трагедія двох люблячих людей, які не боялися смерті, тікали туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...
Та доля вирішила по-іншому. Соломія гине у водах Дунаю, а Остапа повертають до пана. З того часу «чимало води утекло в Дунаї... Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру». А на спині в нього написано «його життєпис»: «Оце ззаду пам'ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля... Кругом латаний...з тим і до Бога піду... Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею...»
Письменник романтизує своїх героїв, романтизує всі пригоди, які відбуваються з ними. Однак змальовує їх реалістично, детально передаючи їхній душевний стан. Саме це робить твір ще й психологічним
Новели «Сміх», «Він іде!» у світлі гуманістичних традицій української літератури.
Новела письменника "Він іде!" є яскравим відбитком, художньо-творчою трансформацією тієї однієї з найтрагічніших революційних подій – чорносотенного погрому.
Матеріал для своїх творів письменник черпав не лише з газет, хоча й вони йому ставали у пригоді, а передусім – із самого життя, із споглядання бурхливої дійсності. Новела „Він іде!” написана у 1906 р., трохи більше, ніж через півроку, після чернігівського погрому, є живим, безпосереднім відгуком письменника, який у ті небезпечні часи не залишався вдома, ховаючись від агресивної, жорстокої людської юрби, а навпаки – йшов на вулиці, аби стати свідком цих кривавих явищ революційної дійсності, зафіксувати найдрібніші деталі погрому, аби потім переплавити цей реальний матеріал у викінчений літературний твір. Інакше жити письменник не міг. В цьому сенс і суть його життя – спостерігати за мінливою дійсністю, за подіями (громадсько-політичними, історичними, мистецько-культурними), які з калейдоскопічною швидкістю змінюють одна одну, за буремними життєвими явищами й процесами.
У творі автор детально змальовує еволюцію погрому – від його зародження до безпосереднього бурхливого прояву, від багатолюдних єврейських зібрань на площі, розмов про майбутній погром, від таємних нарад "в хаті старого шохата Абрума" [1, 248] до самого факту жорстокого дійства, від початку погрому і до його емоційного апогею, від пророцтв сліпої єврейської ясновидиці Естерки і до безпосереднього здійснення її передбачень.. Тож М.Коцюбинський змальовує цю реальну історичну подію у розвиткові, передусім – психологічно-експресивному, черпаючи із джерел справжнього життя, реальної дійсності.