- •Історичні умови та основні тенденції розвитку української літератури кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Імпресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Неоромантизм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •4. Експресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Загальна характеристика творчості молодомузінців (в. Пачовський, п. Карманський, б. Лепкий та ін.). Значення «Молодої музи» у творенні модерного дискурсу.
- •Суспільні і особисті фактори, що впливали на розвиток таланту Лесі українки.
- •1905 Рік не був несподіваним для Лесі Українки. Драматичні поеми "Осіння казка” і "в катакомбах”, датовані 1905р., були безпосереднім відгуком на революційні події.
- •Патріотичні мотиви у ліриці лесі українки. Стаття і.Франка «Леся Українка».
- •Розкриття «діалектики почуттів» у поезіях лесі Українки «і ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», «Дим»
- •Концепція поетичного слова у творчості Лесі Українки.
- •Інтимна та пейзажна лірика Лесі Українки.
- •Фольклорні джерела поеми Лесі Українки «Віла-посестра». Романтичний характер твору.
- •Проблематика поем «Роберт Брюс, король шотландський» та «Одно слово».
- •Функція пісень у поемі лесі Українки «Давня казка»
- •I не був поет самотнiм,
- •I пiснями люд морочать,
- •I мого прудкого слова
- •Історична основа драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня». Образи Оксани і Степана.
- •Драматична поема Лесі Українки «у вуцеї» як зразок «драми меси»
- •Конфлікт і характери у драматичній поемі Лесі Українки «Оргія»
- •Vergangen...» [7]. («Глины кусок обожженный / солнцем или огнем. / Женской руки обнаженной / жест в сотвореньи своем / до бесконечности длится…» (пер. В. Літучого).
- •1) Опір через ізоляцію, замкнутість, бойкотування переможця;
- •2) Опанування окупанта своєю культурою, її екстраполяція на самоідентифікацію завойовника.
- •Порівняльна характеристика Кассандри і Гомеля за драматичною поемою «Кассандра»
- •Фольклорні джерела «Лісової пісні» Лесі Українки. Функція природи у творі.
- •Філософське узагальнення в образі Мавки всього прекрасного в житті людини.
- •Драматична поема Лесі Українки «Одержима»: джерела, специфіка конфлікту, осмислення біблійних мотивів.
- •Прозові твори Лесі Українки їх тематика, стильові особливості.
- •Своєрідність художнього осмислення патріотичних мотивів у ліриці м.Вороного й о.Олеся.
- •Оспівування сили людських почуттів у творах м.Вороного («Легенда», «Найдорожчий скарб»).
- •Полеміка і.Франка з м. Вороним. Вірш м.Вороного «Іванові Франкові»
- •Творчість Олександра Олеся до еміграційного періоду. Оцінка поезії критикою.
- •Художня своєрідність патріотичної лірики в.Самійленка.
- •Гумористично-сатирична творчість в. Самійленка.
- •Ранній період творчості м.Коцюбинського. Пошуки письменником власної манери.
- •Тематичне збагачення м. Коцюбинським української літератури (оповідання «Для загального добра»)
- •Психологія етюду «Цвіт яблуні».
- •Функція колористичних деталей у акварелі «На камені» м.Коцюбинського
- •Художньо-естетичні пошуки м.Коцюбинського у пригодницькому жанрі «Дорогою ціною»
- •Новели «Сміх», «Він іде!» у світлі гуманістичних традицій української літератури.
- •Риси імпресіоністичної образності у новелі «Інтермецца»
- •Образ Раїси Левицької (новела «Лялечка»»
- •Джерела повісті м.Коцюбинського «Fata morgana»
- •«Fata morgana» як художня енциклопедія українського села.
- •Образ борця в новелах м.Коцюбинського «Невідомий», «в дорозі»
- •Пошуки м. Коцюбинським сенсу людського життя у новелі «Сон»
- •Образи Івана і Марічки за повістю «Тіні забутих предків». Романтичний характер твору.
- •Фольклорно-етнографічні джерела повісті «Тіні забутих предків». Зображення гуцульських вірувань.
- •Сатиричний характер творів м.Коцюбинського («Подарунок на іменини», «Коні не», «Persjna grats»)
- •Порівняльна характеристика ранніх повістей о.Кобилянської «Людина, «Царівна»
- •I я не можу не пiдтримати Наталку, бо разом iз нею вiрю в це.
- •Новелістика о.Кобилянської:проблематика, жанрова специфіка
- •Пейзажна новела о.Кобилянської «Битва»
- •Функція музики у фрагменті «Valse mel»
- •Романтичний характер повісті о.Кобилянської «у неділю ранно зілля копала…». Зв'язок із народною творчістю.
- •Земля, як головна дійова особа у повісті о.Кобилянської «Земля». Система персонажів.
- •Тематика художня специфіка новел збірки в.Стефаника «синя книжечка».
- •Жанрові особливості новел в.Стеаника «Камінний хрест», «Палій», «Діточка пригода»
- •Риси експресіоністичної образності у новелах в.Стефаника.
- •Тематична і художня своєрідність новел Марка Черемш («Карба»)
- •Антивоєнні новели Марка Черемши
- •27 Квітня 1927 р. Черемшина раптово помер у рідному селі Кобаках. Похований у Снятині.
- •Зображення соціальних причин еміграції західноукраїнських селян у творах т.Бордуляка.
- •Специфіка зображення селян в оповіданнях т.Бордуляка («Дід Макар», «Перший раз»)
- •Історія створення роману а.Чайковського «Сагайдачний». Джерела твору.
Філософське узагальнення в образі Мавки всього прекрасного в житті людини.
Мавка — це ідеал людини майбутнього, це уособлення всього прекрасного, що тільки може бути в людському житті. Такі люди безслідно не зникають, вони невмирущі. І справді, народ про них складає легенди, які передаються з уст в уста. Леся Українка з дитинства виносила в серці образ цієї героїні, щоб потім обезсмертити його в своїй чарівній пісні.
Так, Мавка житиме вічно. Що ж робить u безсмертною? Насамперед чисте кохання і розуміння того, що вона потрібна людям. 1 волелюбність, і віра в перемогу всього найкращого в житті, — віра, яка допомагала їй жити. Ми всі віримо разом з Мавкою, що життя не можна вбити, як не можна вбити вічно живий поклик людини до волі, до щастя, до краси, які живуть мільйони років і житимуть вічно. Така віра ніколи не вмре.
Люди часто живуть дріб'язковими турботами, не почуваючи себе їхніми рабами, хоч насправді вони є ними. І для того, щоб раби збагнули своє становище й відчули, наскільки воля прекрасна порівняно з рабством, Леся Українка посилає до людей Мавку.
Цей міфічний образ є символом ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє "я", живе любов'ю до людини і здатна на самопожертву в ім'я людини, вона має "в серці те, що не вмирає".
Отже, Мавка є втіленням всього доброго, гарного, світлого, є втіленням вимріяного щастя.
Мавка бореться за себе, за своє місце серед людей, за утвердження серед них краси. Навіть коли її ображають, навіть коли Мавка, переможена на якусь мить, іде в царство Марища, вона прекрасна. Адже і тут вона наснажена свіжим коханням, не кориться лихові, а бореться за красу життя.
І водночас образ Мавки сповнений трагічності. Поетеса змальовує героїню в чорному вбранні й великій тузі, що притулилася до хати Лукаша.
Лукаш за зраду найчистіших своїх почуттів, за зраду любові тяжко покараний: Лісовик перетворив його на вовкулаку. Цим символічним епізодом письменниця увиразнює народні погляди на людину: хто зрікся духовного життя, загасив у собі порив до прекрасного, той перестав бути людиною. Але ж людина має в собі сили завжди, щоб з будь-якої прірви свого падіння піднятися на височінь людського духу — через страждання, через усвідомлення своєї недосконалості, через самопізнання, добро-сприймання і добротворення. Пройшовши через таке очисне горнило, вона стає мудрою, бо пізнає смисл свого буття. А якщо й загине, то краплина мудрості, придбана в цій боротьбі, залишиться людям.
Мавка — це ідеал людини, одержимої духом, яка здатна запалити своїми ідеями та ідеалами інших, духовне багатство її невичерпне.
На перший погляд може здатися, що трагедія Мавки в тому, що вона не може визволити з рабства людей, уярмлених соціальними умовами, що з "лісової царівни у зорянім вінку в темних косах" стала служницею. Мавка за своє кохання боролася, але не до кінця. Вона не могла побороти в душі Лукаша почуття власника, хоча прагнула, щоб коханий зміг "своїм життям до себе дорівнятись".
Але основна риса Мавки — волелюбність, а не жертовність та нездатність до боротьби за кохання. Хіба прагнення пробудити свідомість Лукаша і відвернути його від згубного впливу дрібновласницького світу не є боротьбою? І хіба Мавка не перемагає в своїй боротьбі за Лукаша, коли вирвалася з Пут "Того, що в скелі сидить", хоча й знемагала і впадала в розпач: "Бери мене! Я хочу забуття". А що ж їй залишалось робити, коли її коханий так бездушно поставився до неї?
Не слід розглядати боротьбу лише як невпинне сходження на гору. У ній неминучі як перемоги, так і поразки. Трагедія Мавки не в тому, що вона вирішила допомогти людям, стала на "людські стежки", хотіла визволити їх з-під впливу дрібновласницької моралі. У цьому її благородство. А причини трагедії Мавки криються в розходженні мрії та дійсності. Красиве, вільне, духовно багате, щасливе життя можливе лише в умовах вільного суспільства.
Образом Мавки Леся Українка утверджує неминучість перемоги добра і правди вжитті, підкреслює, що в майбутньому людина прийде до волі, щастя і краси. Ця думка виражена в останньому монолозі Мавки, в прекрасних поетичних образах:
Я обізвуся до них
Шелестом тихим вербової гілки,
Голосом ніжним тонкої сопілки,
Смутними росами з вітів моїх...
Ні, я жива! Я вічно буду жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!
У цих рядках звучить акорд на честь доброго, справедливого переможця. І цей переможець у "Лісовой пісні" — людина мудра, добра, творча, гармонійна, що в леті за своїм щастям постійно б'ється зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але летить і тільки — до краси.