- •Історичні умови та основні тенденції розвитку української літератури кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Імпресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Неоромантизм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •4. Експресіонізм в українській літературі кінця хіх – поч. Хх ст.
- •Загальна характеристика творчості молодомузінців (в. Пачовський, п. Карманський, б. Лепкий та ін.). Значення «Молодої музи» у творенні модерного дискурсу.
- •Суспільні і особисті фактори, що впливали на розвиток таланту Лесі українки.
- •1905 Рік не був несподіваним для Лесі Українки. Драматичні поеми "Осіння казка” і "в катакомбах”, датовані 1905р., були безпосереднім відгуком на революційні події.
- •Патріотичні мотиви у ліриці лесі українки. Стаття і.Франка «Леся Українка».
- •Розкриття «діалектики почуттів» у поезіях лесі Українки «і ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», «Дим»
- •Концепція поетичного слова у творчості Лесі Українки.
- •Інтимна та пейзажна лірика Лесі Українки.
- •Фольклорні джерела поеми Лесі Українки «Віла-посестра». Романтичний характер твору.
- •Проблематика поем «Роберт Брюс, король шотландський» та «Одно слово».
- •Функція пісень у поемі лесі Українки «Давня казка»
- •I не був поет самотнiм,
- •I пiснями люд морочать,
- •I мого прудкого слова
- •Історична основа драматичної поеми Лесі Українки «Бояриня». Образи Оксани і Степана.
- •Драматична поема Лесі Українки «у вуцеї» як зразок «драми меси»
- •Конфлікт і характери у драматичній поемі Лесі Українки «Оргія»
- •Vergangen...» [7]. («Глины кусок обожженный / солнцем или огнем. / Женской руки обнаженной / жест в сотвореньи своем / до бесконечности длится…» (пер. В. Літучого).
- •1) Опір через ізоляцію, замкнутість, бойкотування переможця;
- •2) Опанування окупанта своєю культурою, її екстраполяція на самоідентифікацію завойовника.
- •Порівняльна характеристика Кассандри і Гомеля за драматичною поемою «Кассандра»
- •Фольклорні джерела «Лісової пісні» Лесі Українки. Функція природи у творі.
- •Філософське узагальнення в образі Мавки всього прекрасного в житті людини.
- •Драматична поема Лесі Українки «Одержима»: джерела, специфіка конфлікту, осмислення біблійних мотивів.
- •Прозові твори Лесі Українки їх тематика, стильові особливості.
- •Своєрідність художнього осмислення патріотичних мотивів у ліриці м.Вороного й о.Олеся.
- •Оспівування сили людських почуттів у творах м.Вороного («Легенда», «Найдорожчий скарб»).
- •Полеміка і.Франка з м. Вороним. Вірш м.Вороного «Іванові Франкові»
- •Творчість Олександра Олеся до еміграційного періоду. Оцінка поезії критикою.
- •Художня своєрідність патріотичної лірики в.Самійленка.
- •Гумористично-сатирична творчість в. Самійленка.
- •Ранній період творчості м.Коцюбинського. Пошуки письменником власної манери.
- •Тематичне збагачення м. Коцюбинським української літератури (оповідання «Для загального добра»)
- •Психологія етюду «Цвіт яблуні».
- •Функція колористичних деталей у акварелі «На камені» м.Коцюбинського
- •Художньо-естетичні пошуки м.Коцюбинського у пригодницькому жанрі «Дорогою ціною»
- •Новели «Сміх», «Він іде!» у світлі гуманістичних традицій української літератури.
- •Риси імпресіоністичної образності у новелі «Інтермецца»
- •Образ Раїси Левицької (новела «Лялечка»»
- •Джерела повісті м.Коцюбинського «Fata morgana»
- •«Fata morgana» як художня енциклопедія українського села.
- •Образ борця в новелах м.Коцюбинського «Невідомий», «в дорозі»
- •Пошуки м. Коцюбинським сенсу людського життя у новелі «Сон»
- •Образи Івана і Марічки за повістю «Тіні забутих предків». Романтичний характер твору.
- •Фольклорно-етнографічні джерела повісті «Тіні забутих предків». Зображення гуцульських вірувань.
- •Сатиричний характер творів м.Коцюбинського («Подарунок на іменини», «Коні не», «Persjna grats»)
- •Порівняльна характеристика ранніх повістей о.Кобилянської «Людина, «Царівна»
- •I я не можу не пiдтримати Наталку, бо разом iз нею вiрю в це.
- •Новелістика о.Кобилянської:проблематика, жанрова специфіка
- •Пейзажна новела о.Кобилянської «Битва»
- •Функція музики у фрагменті «Valse mel»
- •Романтичний характер повісті о.Кобилянської «у неділю ранно зілля копала…». Зв'язок із народною творчістю.
- •Земля, як головна дійова особа у повісті о.Кобилянської «Земля». Система персонажів.
- •Тематика художня специфіка новел збірки в.Стефаника «синя книжечка».
- •Жанрові особливості новел в.Стеаника «Камінний хрест», «Палій», «Діточка пригода»
- •Риси експресіоністичної образності у новелах в.Стефаника.
- •Тематична і художня своєрідність новел Марка Черемш («Карба»)
- •Антивоєнні новели Марка Черемши
- •27 Квітня 1927 р. Черемшина раптово помер у рідному селі Кобаках. Похований у Снятині.
- •Зображення соціальних причин еміграції західноукраїнських селян у творах т.Бордуляка.
- •Специфіка зображення селян в оповіданнях т.Бордуляка («Дід Макар», «Перший раз»)
- •Історія створення роману а.Чайковського «Сагайдачний». Джерела твору.
Сатиричний характер творів м.Коцюбинського («Подарунок на іменини», «Коні не», «Persjna grats»)
Від початку новели М. Коцюбинського «Подарунок на іменини» особиста вигода перебуває у конфлікті з соціальними нормами, оскільки свято влаштовується за рахунок відкидання традиційних цінностей. Так, Сусанна, дружина околодочного надзирателя Карпа Петровича Зайчика, заради підвищення посади чоловіка йде з його дозволу на невірність, а син Доря побиває сина віце-губернатора, чим викликає задоволення у батька. Отже, свято, що в першому випадку полягає в досягненні посади, в другому – у злорадстві з приводу побиття сина вищої за статусом від нього людини, досягається за рахунок пожертви.
Переламний момент, зміну часів та режимів спостерігаємо у новелі «Коні не винні» М. Коцюбинського, де поміщик Аркадій Петрович Малина, вважаючи себе лібералом, просторікує про право мужиків на землю. Хоча, коли доходить до справи, він – раб свого звичного укладу життя, навіть готовий зі зброєю захищати свої володіння. Отож своєрідна ідилія звичного життя поміщика протиставляється можливості її втрати, перед цією дилемою й постає персонаж новели Аркадій Петрович Малина.
І знову в основі новели лежить облаштування свята за рахунок іншого, на цей раз обопільного: за два дні до певного свята громада призначає поміщику дату для розподілу землі. У такому разі досягнення мети громадою автоматично негативно позначається на поміщикові, який позбавляється в цю дату більшості своїх земель. Проте і поміщик, у свою чергу, так і не віддавши земель (покликав козаків на оборону), теж влаштовує собі свято за рахунок утиску інтересів громади.
Коцюбинський – лірик воднів і мистецтво сатири. Ця грань таланту письменника в оповідан7нях “Хо” і “Леленчка”. Хоч у “Лелечці”, сильний і ліричний струмінь. ДО справжнього сарказу М. Коцюбинський підноситься в оповіданнях “Подарунок на іменини” та “Коні не винні”.
М. Коцюбинський мав намір продовжити освоєння гуцульської теми. Зібрав значний матеріал, може, й не для одного твору. Та стан здоров’я не дозволив йому взятися за роботу над більшою провістю.
Порівняльна характеристика ранніх повістей о.Кобилянської «Людина, «Царівна»
Ольга Юлiанiвна Кобилянська називала себе просто i скромно - "робiтницею свого народу", але для української лiтератури вона стала окрасою, бо твори її, пройнятi глибоким лiризмом, драматизмом та життєвою правдою, є справжнiм лiтературним скарбом.
Кожен такий твiр письменницi вражає поетичнiстю i глибиною зображення характерiв, зокрема жiночих. Недарма їх називають енциклопедiєю жiночої душi. Коли читаєш цю поезiю в прозi, починаєш разом з письменницею перейматися внутрiшнiм життям героїнь: захоплюєшся ними, спiвчуваєш, сумуєш, радiєш... Але нiколи не залишаєшся байдужим! Чи не в цьому сила таланту Кобилянської?
Iдеал О. Кобилянської - жiнка освiчена, iнтелiгентна, з високими духовними запитами i прогресивними поглядами. Зачаровує її серце: воно у героїнь Кобилянської - любляче i нiжне, здатне на великi почуття.
Саме таких, вiдважних i прекрасних жiнок, якi борються за свою гiднiсть i незалежнiсть, змальовує письменниця у повiстях "Людина" (1892) i "Царiвна" (1895). Коли я читала цi повiстi, менi здавалося, що i в Оленi Ляуфлер, i в Наталцi Веркович Ольга Кобилянська вiдкриває передi мною куточки своєї власної душi, часточку самої себе.
Олена Ляуфлер, головна героїня повiстi "Людина", - особистiсть сильна, горда, цiльна. У неї тонке розумiння мистецтва, iнтереси її рiзнобiчнi. Її не влаштовує буденне жiноче щастя, i вона прагне стати поряд з чоловiками у суспiльному поступi, захоплюючись новими iдеями. Щоб врятувати родину вiд важких бiдувань, дiвчина повинна вийти замiж за лiсника. Та вона з гiднiстю ставиться до цього насильства над собою, зберiгаючи внутрiшню волю. Оленину душу розривають почуття, якi вона ховає за гiркою iронiєю, їхнє протиборство. Впевнена, що жодного читача образ цiєї героїнi не залишить байдужим. Недарма Кобилянська змiнила першу назву твору "Вона вийшла замiж" на бiльш влучну - "Людина".
На вiдмiну вiд Олени Ляуфлер, Наталка Веркович з повiстi "Царiвна" дiйсно стала царiвною своєї долi. Мене захопив її внутрiшнiй свiт, що розкривається через роздуми героїнi, своїми свiтлими мрiями, романтичнiстю i чистими сподiваннями: "В моїй душi повно мрiй, багато образiв, барв..." - зiзнається вона. Кривда й упереджене ставлення не в змозi зламати духовну мiць Наталки, бо в нiй переплелись рiшучiсть з терплячiстю, сила розуму з нiжнiстю серця. I нехай Наталка ще не бачить виразно свого мiсця на громадськiй дорозi, але вона прагне знайти собi справу, корисну для людей i батькiвщини: "Я вiрю в це, як вiрю в силу волi, i я несказанно горда за тих, що ступили на дорогу, котра веде до сього полудня..." - говорить Наталка. "Полуднє" - так вона назвала своє особисте щастя, що настало в життi дiвчини, - "воно настане i для нашого народу, правда ж?" - неначе до мене звертається Царiвна.