3.5. Метод бухгалтерського обліку

Сукупність способів відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку визначає метод бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку — це система засобів, що забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов'язане відображення об'єктів бухгалтерського обліку з метою використання інформації про їх наявність та зміни для прийняття економічних рішень у процесі управління підприємством.

Окремі прийоми обліку, що використовуються для відображення об'єктів, називається елементами методу бухгалтерського обліку.

До елементів методу відносяться:

• документування;

• інвентаризація;

• оцінка;

• калькулювання;

• рахунки;

• подвійний запис;

• баланс;

• звітність.

Документування — це спосіб первинної реєстрації фактів господарської діяльності для безперервного їх відображення в поточному обліку. Усі господарські операції, що відбулись на підприємстві, обов'язково підлягають відображенню у пер винних документах, оскільки лише на підставі відповідним чином заповнених первинних документів здійснюється подальша обробка і групування інформації, її відображення у фінансовій звітності.

Інвентаризація — це зіставлення фактичної наявності майна та зобов'язань з інформацією про них, відображеною в облікових записах.

Інвентаризація проводиться шляхом реєстрації виявлених, перерахованих та ви міряних об'єктів обліку та порівняння з обліковими записами про них.

При проведенні інвентаризації можуть виникати відмінності між фактичною на явністю об'єктів та записами про них в облікових книгах, картках та відомостях. За результатами проведеної інвентаризації підприємством приймається рішення про причини відхилень, винних осіб, способи відображення відхилень в обліку.

Оцінка— це спосіб грошового вимірювання господарських засобів, зобов'язань та господарських операцій.

Грошова оцінка використовується для узагальнення інформації про господарські операції, наявність активів та зобов'язань в облікових книгах та у фінансовій звітності.

Калькулювання — це спосіб визначення фактичної собівартості продукції, товарів, робіт, послуг. На підприємстві визначаються усі витрати, безпосередньо пов'язані з виготовленням певних виробів (робіт, послуг) за їх видами, або з їх при дбанням. Деталізовані види витрат в обліку відображаються окремими статтями ви трат. При калькулюванні визначається, що саме віднесено на витрати з виготовлення конкретного об'єкта обліку витрат чи його придбання.

Підприємство самостійно складає нормативні калькуляції витрат, що передують початку процесу виробництва продукції, та фактичні калькуляції, в яких визначаються собівартість виготовлення продукції (робіт, послуг) на цьому підприємстві.

Бухгалтерський рахунок — це спосіб групування і поточного обліку наявності та змін активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат.

Кожна господарська операція, відображена в первинному документі, знаходить своє відображення на рахунках. Використання рахунків дозволяє групувати інформацію, відображену у первинних документах за економічно однорідними ознаками з тим, щоб у кінці звітного періоду відобразити її у фінансовій звітності.

Кожна господарська операція відображається одночасно на двох взаємо пов'язаних рахунках у рівновеликих сумах. Це обумовлено використанням способу подвійного запису, за яким кожна операція записується двічі: за дебетом і кредитом різних рахунків. Подвійний запис має важливе контрольне значення.

По-перше, отримуючи активи, ми одночасно відображаємо борги по сплаті за них, нараховуючи витрати без визнання активу, ми відображаємо зростання зобов'язань. Виникнення одної господарської операції породжує наслідки, які також відображаються в системі бухгалтерського обліку і часто обумовлюють виникнення інших операцій.

По-друге, відображаючи операції за дебетом і кредитом в однаковій сумі, ми повинні отримати рівні підсумки за лівою і правою частиною всіх рахунків підприємства. Якщо така рівність не виконується, це свідчить про допущення помилки при здійсненні облікових записів на рахунках. Таку помилку слід виявити і виправити.

Використання подвійного запису дозволяє отримати рівність лівої і правої час тин бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс — це спосіб групування і відображення в грошовій оцінці активів, зобов'язань і капіталу на відповідну (звітну) дату.

Баланс — це таблиця, що складається з двох частин, ліва з яких — актив, права — пасив. В активі наводиться склад та розміщення майна: основних засобів, фінансових інвестицій, нематеріальних активів, запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів. У пасиві — склад і розміщення власного капіталу, довгострокових і поточних зобов'язань, забезпечень, що вказують на джерела придбання майна підприємством: власні кошти засновників (капітал), позики банку, кредиторська заборгованість перед постачальниками та ін.

Для бухгалтерського балансу є обов'язковим дотримання рівності активу і пасиву.

Звітність як елемент бухгалтерського обліку — система підсумкових показників, що подають характеристики господарсько-фінансової діяльності підприємства за певний період часу. Форми звітності, перелік та інтерпретація їх показників для підприємств є визначеними.

Метою складання і подання звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Наведемо приклад облікової політики підприємства «Мрія», що займається виробництвом, оптовою та роздрібною торгівлею.

Облікова політика ВАТ «Мрія».

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

• обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

• повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

• послідовність — постійне (з року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

• безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється ви ходячи з припущення, що його діяльність триватиме;

• нарахування та відповідність доходів та витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витрата ми, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати від ображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

• превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

• історична (фактична) — пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

• єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

• періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні пері оди часу з метою складання фінансової звітності. Підприємство складає місячну, квартальну та річну фінансову звітність.

Межа суттєвості визначається в розмірі 0,3 мінімальної заробітної плати. Підприємство складає і подає консолідовану фінансову звітність.

Нематеріальні активи. Нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю. Строк корисного використання кожного об'єкта визначається наказом керівника при введенні його в експлуатацію. Амортизація нараховується за прямолінійним методом. Ліквідаційна вартість об'єктів прирівнюється до нуля. Переоцінка нематеріальних активів на дату балансу здійснюється за умови існування активного ринку.

Основні засоби. Основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю. Строк корисного використання кожного об'єкта визначається наказом керівника при введенні його в експлуатацію. Амортизація всіх груп основних засобів, окрім мало цінних необоротних матеріальних активів, здійснюється за нормами і методами, ви значеними податковим законодавством. Якщо методи амортизації, визначені податковим законодавством, вимагають визначення ліквідаційної вартості, то вона визначається наказом керівника. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів нараховується в першому місяці їх експлуатації 100% їх вартості. Переоцінка основних засобів здійснюється, якщо їх залишкова вартість більше ніж на 10 % відрізняється від справедливої.

Фінансові інвестиції. Первісно фінансові інвестиції відображаються за собівартістю придбання. Придбані шляхом обміну на цінні папери власної емісії відображаються за справедливою вартістю переданих цінних паперів. Інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства оцінюються за методом участі в капіталі. Інші фінансові інвестиції частка яких незначна, що утримуються з метою одержання дивідендів, обліковуються за справедливою вартістю за умови їх обігу на спеціально організованих ДК ЦПФР ринку. Якщо такі інвестиції не перебувають в обігу на спеціально організованих ринках, то вони обліковуються на дату балансу за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

Запаси. Придбані або вироблені запаси оцінюються при оприбуткуванні за нижчою з оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. За чистою вартістю реалізації запаси оцінюються, якщо на дату балансу вони зіпсовані, застаріли, їх ціна знизилась, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Оцінка товарів при вибутті в роздрібній торгівлі здійснюється за цінами продажу.

Оцінка товарів при вибутті в оптовій торгівлі здійснюється за методом ФІФО.

Оцінка виробничих запасів при вибутті здійснюється за методом ФІФО.

Малоцінні швидкозношувані предмети, що відносяться до складу запасів, списуються з балансу одноразово при передачі в експлуатацію з використанням методу ФІФО. При цьому ведеться їх кількісний оперативний облік за місцями експлуатації та відповідальними особами до завершення терміну експлуатації за умови, що їх вартість є суттєвою (більше за 0,3 мінімальної заробітної плати).

Дебіторська заборгованість

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги оцінюється за чистою реалізаційною вартістю. Резерв сумнівних боргів визначається ви ходячи з платоспроможності окремих дебіторів. Сумнівною вважається дебіторська заборгованість, період несплати якої становить більше за 90 днів і менше від 3 років. Безнадійною вважається дебіторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності або щодо якої існує невпевненість щодо її погашення боржником.

Зобов'язання і забезпечення.

Довгострокові зобов'язання, за якими нараховуються відсотки, відображаються на дату балансу за теперішньою вартістю.

Поточні зобов'язання та довгострокові зобов'язання, за якими не нараховуються відсотки, відображаються за сумою погашення.

Забезпечення для відшкодування витрат на виплату відпусток працівникам та ви конання гарантійних зобов'язань не створюються.

Непередбачені зобов'язання відображаються на збалансових рахунках за обліковою оцінкою.

Доходи

Підприємство визнає доходи від реалізації продукції та товарів з використанням принципу нарахування для всіх доходів, що можуть бути достовірно оцінені.

Дохід від реалізації послуг визнається виходячи зі ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу. Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг здійснюється шляхом вивчення виконаної роботи.

Дохід від використання активів визнається в такому порядку:

Проценти визнаються в тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази нарахування та строку використання активів. Виняток являють процентні доходи, визначення щомісячної точної суми яких утруднено, і які становлять менше від 1% загальної суми доходів за попередній рік. Такі доходи визнаються за касовим методом.

Дохід у вигляді дивідендів визнається у періоді прийняття рішення про їх виплату. Резерв майбутніх витрат Створювати такі резерви:

• резерв відпусток для працівників виробництва та виробничого персоналу;

• гарантійний резерв виходячи з відсотка середніх витрат на гарантійне обслуговування за попередні три роки.

Витрати

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені з використання принципу відповідності. Ви знаються лише ті доходи, оцінка яких може бути здійснена достовірно. Облік витрат здійснюється з використанням рахунків класу 9. Витрати з надання послуг зі зберігання продукції розподіляються пропорційно до одержаних доходів. Загальновиробничі витрати розподіляються з урахуванням нормальної потужності на тонну випущеної продукції виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Нерозподілені загальновиробничі витрати відображаються на рахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції».

Валютні курси

При первісному визнанні операції в іноземній валюті відображаються в обліку шляхом перерахування суми в іноземній валюті на дату здійснення операції. Аванси в іноземній валюті відображаються за курсом на дату отримання авансу. Сума авансу, одержаного в рахунок оплати за товари, роботи і послуги при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується за курсом на дату одержання авансу.

На дату балансу: монетарні статті перераховуються за курсом на дату балансу; немонетарні статті, відображені за історичною собівартістю, відображаються за курсом на дату операції; немонетарні статті, відображені за справедливою вартістю, від ображаються за курсом на дату визначення справедливої вартості.

Витрати на дослідження і розробки не капіталізуються.

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ ДО РОЗДІЛУ

1. Обачність — це застосування в бухгалтерському обліку принципів оцінки, що запобігають:

а) заниженню оцінки зобов'язань і завищенню оцінки активів;

б) заниженню доходів підприємства;

в) завищенню оцінки зобов'язань та витрат;

г) заниженню оцінки активів.

2. Принцип автономності означає, що кожне підприємство трактують як юридичну особу:

а) пов'язану з власниками;

б) відокремлену від її власників;

в) що покриває особисті витрати власників за кошти підприємства;

г) на балансі якої відображено особисте майно власників.

3. Принцип безперервності означає, що:

а) діяльність підприємства триватиме невизначений час;

б) діяльність підприємства припиниться в найближчому майбутньому;

в) оцінка активів і зобов'язань підприємства побудована на принципі, що його діяльність триватиме далі;

г) на діяльність підприємства будуть впливати обставини непереборної дії.

4. За принципом нарахування:

а) доходи підприємства визначають у разі фактичної сплати дебіторами коштів;

б) витрати визнають у разі оплати підприємством за них;

в) доходи й витрати визнають тоді, коли вони відбулись, незалежно від руху грошових коштів.

5. Доходи підприємства відповідають його витратам, якщо у звітному періоді визначають або визнають:

а) усі витрати, пов'язані з виробництвом відвантаженої продукції, а також з виробництвом продукції, що знаходиться на складі підприємства;

б) лише витрати, пов'язані з відвантаженою клієнтам продукцією;

в) витрати, пов'язані з виготовленою продукцією на складі;

г) доходи, пов'язані з продукцією, що не відвантажена покупцям.

6. Історична (фактична) собівартість — це оцінка:

а) активів за ринковою вартістю;

б) зобов'язань за ринковою вартістю;

в) активів за витратами на їхнє виробництво та придбання;

г) активів за нижчою з оцінок.

7. За принципом послідовності підприємство може (повинне):

а) змінювати метод амортизації необоротних активів;

б) змінювати метод оцінки запасів у разі їхнього списання;

в) дотримуватись визначених принципів обліку та оцінки;

г) дотримуватись вибраної облікової політики.

8. Принцип періодичності означає, що:

а) підприємство поділяє свою діяльність на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

б) діяльність підприємства є безперервною;

в) підприємство припиняє свою діяльність для потреб складання звітності;

г) підприємство не подає фінансової звітності.

9. За принципом єдиного грошового вимірника підприємство вимірює всі:

а) господарські операції в іноземній валюті;

б) господарські операції у грошовій оцінці;

в) активи в грошовій оцінці;

г) зобов'язання в грошовій оцінці.