3.4. Облікова політика підприємства

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Облікова політика формується кожним підприємством самостійно в межах методів та процедур, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та окремими П(С)БО. Підприємство вибирає різні методи обліку щодо окремих статей фінансової звітності та принципи їх оцінки. При цьому враховується загальна ситуація на ринку, в галузі, вимоги регулюючих органів, користувачів та умови діяльності підприємства.

При формуванні облікової політики слід використовувати принципи обачності, превалювання змісту над формою та послідовності.

Вимоги до розкриття окремих статей звітності визначаються П(С)БО та МСБО 1 «Розкриття облікової політики». За їх вимогами додатково слід висвітлювати такі аспекти облікової політики, що допомагають краще зрозуміти фінансову звітність:

• загальні принципи оцінки статей та методи обліку окремих статей звітності;

• принципи консолідації;

• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

• обмеження щодо володіння активами;

• участь у спільних підприємствах;

• валюту звітності та одиницю її виміру;

• виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;

• події після дати складання балансу;

• оренду, податки, включаючи відкладені;

• дебіторську заборгованість та метод формування резерву сумнівних боргів;

• запаси, їх оцінку на дату оприбуткування та на дату балансу;

• необоротні активи, їх оцінка та методи амортизації;

• витрати на дослідження та розробки;

• забезпечення та додаткові програми пенсійного забезпечення;

• зобов'язання та їх оцінку;

• методи визнання доходу;

• облік в умовах зміни цін;

• довгострокові контракти.

Розкриттю в обліковій політиці підлягають лише події або операції, що відбуваються на підприємстві з моменту їх виникнення.

Облікова політика підприємства за принципом послідовності повинна бути не змінною від одного звітного періоду до іншого протягом усього періоду діяльності підприємства. За П(С)БО 6 «Виправлення помилок та зміни у фінансових звітах» зміни в обліковій політиці можливі, якщо:

• змінюються статутні вимоги;

• змінюються вимоги органу, що затверджують стандарти;

• зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики її встановлення для:

• подій або операцій, що відрізняються від попередніх подій або операцій;

• подій або операцій, що не відбувалися раніше.

Наприклад, 01.06.2001 підприємство А придбало торговельну марку кондитерської фірми Б вартістю 35 000 грн з метою виробництва та реалізації солодощів терміном на 7 років. До 1.06.2001 підприємство А не мало на балансі нематеріальних активів, і тому в його обліковій політиці не висвітлювались питання методики їх обліку та особливості оцінки за П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». З 1.06.2001 підприємство А повинно внести доповнення до облікової політики, що не будуть вважатися її змінами: «Оцінку нематеріальних активів при оприбуткуванні здійснювати за первісною вартістю. їх щорічну переоцінку здійснювати лише за умови і наявності активного ринку аналогічних груп нематеріальних активів. Амортизацію нематеріальних активів здійснювати за прямолінійним методом протягом терміну корисного використання, який визначається наказом керівника. Ліквідаційну вартість прирівняти до нуля».

Не вважається зміною облікової політики зміни облікових оцінок. Якщо важко відрізнити зміну облікової політики від зміни облікових оцінок, то операція розглядається як зміна облікових оцінок. Зміна оцінок часто відбувається при зміні умов надходження майбутньої економічної вигоди.

Наприклад, підприємство А вирішило продати довготермінові фінансові інвестиції, здійснені в асоційоване підприємство Б, які воно утримувало з метою отримання прибутків від зростання вартості інвестицій та дивідендів. Фінансові інвестиції в підприємство А оцінювалися за методом участі в капіталі, тобто підприємство А визнавало частку прибутку, отриманого підприємством Б, пропорційно до су ми інвестиції, як зростання її вартості за балансом. Сума отриманих дивідендів від носилась на зменшення інвестиції.

Після прийняття рішення про їх реалізацію інвестиції були переведені до поточних і їх почали оцінювати за нижчою з оцінок — ринковою або за собівартістю залежно від стану фінансового ринку.

Зміна оцінки в даному випадку не буде вважатися зміною облікової політики.

Якщо підприємство змінює облікову політику (наприклад, відпуск матеріалів зі складу у 2000 році здійснювався за методом цін останніх надходжень (ЛІФО), а у 2001 — за методом цін перших надходжень (ФІФО)), то в даному випадку визнається зміна облікової політики. Тоді слід відобразити вплив зміни облікової політики на події та операції минулих років шляхом:

• коригування залишку нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду;

• повторного подання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

Облікова політика підприємства розкривається у примітках до фінансової звітності.