19.9. Спосіб продовження хорд

Цей спосіб використовують на виробництві в тих випадках, коли не вимагається висока точність позначення осі кривої лінійної споруди на місцевості. Методика використання даного способу наступна: приймають довжину хорди £ та обчислюють центральний кут у при відомому радіусу R (рис. 141).

Кут у обчислюють на основі теореми косінусів. В трикутнику 0(ПК)1 відомі три сторони, тоді кут у обчислюють за формулою

cos y=(2R2 - £)/2R2,

Рис.141. Спосіб продовження хорд

За величинами у і R розраховують прямокутні координати першої точки за формулою (181). Для закріплення точки 2 на кривій, спочатку обчислюють довжину відрізка d за формулою

d=f/R   (184)

В подальшому встановлюють теодоліт в точці ПК і візують зорову трубу на точку 1 та відкладають від точки 1 за напрямком

труби віддаль { і закріплюють точку 2'. Точка 2 буде знаходитися на перетині дуг проведених за допомогою радіуса { від точки 1 і радіуса d від точки 2' на поверхні землі. Після цього переносять теодоліт в точку 1, а зорову трубу наводять на точку 2 і за напрямком

труби відкладають віддаль { та фіксують точку 3'. Шляхом застосування способу лінійної засічки знаходять точку 3 і т. д.

19.10. Спосіб кутів

Спосіб кутів відносять до неточних способів, але на виробництві його використовують досить часто (рис.142).

Приймають величину хорди і частини кривої та обчислюють величину кута у за формулою

sin y/2=€/2R  (185)

Встановлюють теодоліт в точці початок кривої (ПК) і від напрямку

на ВК відкладають кут у /2 та за напрямком труби відкладають віддаль

і і фіксують точку 1. Після цього від напрямку на ВК відкладають

кут у і від точки 1 відкладають віддаль і так, щоб кінець її перетнувся з візирною віссю труби і фіксують точку 2 і т. д.

Точки 1, 2 і 3 можна винести в натуру прямою кутовою засічкою. Доцільно це виконувати двома теодолітами. Один встановлюють в точці (ПК) і відкладають від напрямку на BK

горизонтальні кути по черзі у /2, у , 3у /2 і т.д., а другий в точці O та відкладають горизонтальні кути від напрямку на (ПК) по черзі

у , 2у , 3у і т.д.

Точки будуть знаходитися на перетині візирних осей теодолітів. Цей спосіб значно підвищує точність положення точок, але тут повинен бути доступ до точки O.

19.11. Розмічування поперечників на місцевості

Для виявлення характеристики рельєфу місцевості в границях смуги в напрямку перпендикулярному до осі лінійної споруди, на місцевості розмічають поперечники. Перпендикулярність поперечників витримується за допомогою екера або на око. Віддалі між поперечниками по осі споруди і довжини самих поперечників призначаються головним інженером проекту, який складає технічне завдання, що в свою чергу пов 'язане з характером споруди. На кожному поперечнику, вправо і вліво від осі споруди, в характерних місцях рельєфу закріплюють точки, які називають плюсовими (рис.143).

Рис.143. Поперечник на осі споруди

Позначення точки складається із початкової літери відповідної сторони при русі по осі споруди вперед, наприклад, вправо "П" або вліво "Л", та віддалі по перпендикуляру від осі до

характерної точки рельєфу.

Якщо маємо позначення плюсової точки П10 чи Л20, то це значить, що перша характерна точка рельєфу на поперечнику знаходиться від осі споруди на перпендикулярі 10 м праворуч, а друга - 20м ліворуч.

Місце знаходження поперечника характеризується пікетажним значенням. Наприклад, на (рис.143) поперечник має значення ПК- 5+50,44. Це значить, що поперечник знаходиться від початку лінійної споруди (по її осі) на віддалі 550,44 м. На місцевості поперечники розмічають в місцях на осі лінійної споруди, де по напрямку поперечника спостерігається однаковий нахил. Якщо нахили більше Il0, то поперечники розмічають на всіх пікетних і плюсових точках.