29.Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин.

Держава як суб’eкт СТВ найчастiше виконуюe такi функцii: 1) законодавець; 2)захисник прав; 3) регулювальник. Ступiнь реалiзацii ожноi iз цих функцiй держави, характер iх поeднання в кожний конкретний момент часу визначаeться полiтичними, iсторичними та економiчними умовами розвитку держави.

Дежава забезпечуe правове регулювання взаeмовiдносин мiж партнерами, органiзовуe i коорденуe переговори, встановлюe гарантуe i контролюe дотримання мiнiмальних норм i гарантiй у сферi працi i соц.-тр. вiдносин (умови оплати працi, iдпочинку, соц. захосту населення тощо).

Займається регулюванням регулювання соціально-трудових відносин у сферах: зайнятості, оплати праці, охорони праці, соціально-культурній сфері,у сфері гарантій діяльності профспілок.

.   Основні проблеми:

  відсутність повної законодавчої бази для регулювання соціально-трудових відносин;

  невиконання значною частиною роботодавців головного зобов'язання щодо найманих працівників - повної та своєчасної виплати заробітної плати.

  Основні цілі в сфері соціально-трудових відносин та соціального партнерства:

  створення необхідної нової та вдосконалення існуючої нормативно-правової бази;

  підвищення ролі держави як гаранта соціального партнерства;

  посилення державного нагляду і контролю за дотриманням соціально-економічних прав найманих працівників;

Зараз держава спрямовує свої сили на  становлення країні засад політики примирення між сторонами соціального партнерства (працівник, роботодавець, держава) для цього створена, відповідно до Указу Президента України, Національна служба посередництва і примирення та її регіональні відділення

Але держава повинна бути зацікавлена в ефективній самоідентифікації і найманих працівників, і працедавців, оскільки тільки соц активнпрацівник і працедавець можуть бути рівноправними партнерами.

30. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин

Існуючі об'єднанння робототодавців взагалі є суто політичними утвореннями, які практично повністю ігнорують процес колективно договірного регулювання. Запозичені із законодавства західних країн норми порядку ведення колективних переговорів на різних рівнях нині не відповідають соціальним реаліям, бо передусім відсутні незалежні сторони переговорів. Реальними їхніми учасниками виступають профспілки та держава. Проте сам механізм, закріплений нормами законодавства, є досить конструктивним й існують всі підстави вважати, що в процесі еволюції основні його елементи органічно увійдуть до системи правового регулювання соціально-трудових відносин.

у травні 2001 року прийнято Закон України " Про організації роботодавців", яким визначено порядок утворення та функціонування організацій роботодавців;

Конфедерацією роботодавців України

У даний час ще недостатньо активно проходить процес формування організацій роботодавців у галузях економіки. Із загальної кількості галузевих угод лише 15 відсотків укладено за участю організацій роботодавців.