111.Сутність і діалектика взаємозв*язку категорій “вартість роб сили”, “ціна роб сили”, “витрати роботодавця на роб силу”, “необхідний продукт”, “зарплата”, функції зарплати.

Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпечення необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо. На вартість робочої сили також впливають результати праці власника робочої сили. Вартість робочої сили формується на ринку шляхом порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні ля відтворення робочої сили.

Зарплата відноситься безпосередньо до складу вартості роб сили (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати). Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили необхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства. Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції:

· відтворювальну – як джерела відтворення робочої сили і засобу залучення людей до праці;

· стимулюючу – встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;

· регулюючу – як засіб розподіл і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юнктури;

· соціальну – забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.

Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні заробітна плата не може виконувати цих функцій. Її рівень забезпечує не більш як 20% відтворення робочої сили, яке не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає заінтересованості в переорієнтації робочої сили на пріоритетні сфери діяльності. Заробітна плата нині виконує інші функції, а саме:

· збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;

· забезпечення соціальних гарантій;

· збереження попереднього статусу, пов'язаного із попереднім робочим місцем;

· стримування інфляції (шляхом заборгованості із заробітної плати);

· перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

· поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

· посилення мобільності робочої сили.

Також варт роб сили включає натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями; витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору); витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів; витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні, культур обслугов.), податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід). Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Ціна робочої сили, по-перше, залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою і профспілками. На ціну робочої сили впливає її якість. чим вищий освітній рівень працівника, тим вища якість праці, а отже, й ціна.

112. СТВ з приводу формування доходів працюючих. Провідними складовими відносин у сфері праці є ті, що пов’язані з інтересами їх суб’єктів, умовами зайнятості, оплатою праці найманих працівників.

Аналіз свідчить, що масштаби і глибина деформацій у соціально-трудовій сфері – це передусім наслідок існуючого стану у сфері зайнятості і доходів працюючих. До того ж продуктивна праця і трудові доходи як ціннісні орієнтири продовжують втрачати своє значення, що руйнує основи економічного й соціального розвитку. Проблеми доходів і зайнятості набули загальнодержавного значення і потребують відповідного до них ставлення та невідкладного розв’язання.

Існує невідкладна потреба суттєвого посилення державного впливу (як за масштабами, так і за ефективністю) на формування і реалізацію політики доходів і зайнятості з огляду на наступні обставини:

Перша: Стан соціально-трудової сфери такий, що розраховувати на усунення існуючих там домовленостей на принципах ринкового саморегулювання недоречно. В Україні лише належить створити за участі держави умови, за яких ринкове саморегулювання зможе працювати.

Друга: В Україні відсутні об’єктивні передумови для повного використання потенціалу соціального партнерства. В сучасних умовах соціальне партнерства не може діяти на повну силу і перебрати на себе більшість функцій, що їх виконує або має виконувати держава.

Третя: обставина пов’язана з тим, що з входженням України у світове співтовариство, зростанням відкритості економіки національний ринок праці все більше буде залежати від процесів, що в сукупності характеризують і обумовлюють глобалізацію світової економіки.

Використовуючи потенціал держави, в Україні в найближчі два роки слід здійснити прорив у реалізації більш зваженої дієвої політики доходів економічно активного населення. Але на практиці на шляху розв’язання проблеми реформування доходів населення склалося замкнене коло: з одного боку, без суттєвих змін у рівні, структурі, диференціації заробітної плати працюючих неможливо забезпечити повноцінне відтворення людського капіталу, відновити мотиваційний потенціал оплати праці, збільшити платоспроможний попит економічно активного населення, а отже, дати поштовх розвиткові економіки. З іншого боку, стан економіки є таким, що не забезпечує ресурсів для вкрай необхідного суттєвого підвищення заробітної плати. На думку деяких науковців вихід з ситуації, що склалася, полягає у розв’язанні трьох взаємопов’язаних завдань:

1. забезпечення реального економічного зростання,підвищення конкурентоспроможності вітчизняного вир-ва і досягнення фін стійкості підприємств;

2. підвищення дієвості держ договірного регул зарплати, наповнення якісно новим змістом угод та договорів, що укладаються на нац, галуз, регіон і вироб рівнях;

3. запровадження на практиці організ-ек мех зростан зарплати в умовах обмежен доходів підпр

Але слід ураховувати, що можливості суттєвого підвищення доходів працюючих на основі забезпечення економічного зростання і використання традиційних джерел у найближчі роки все ж будуть обмеженими. Тому необхідно у повній мірі задіяти нетрадиційні джерела зростання заробітної плати. Вони пов’язані з реструктуризацією собівартості і цін та підвищенням в них частки заробітної плати на основі:

• запровадження системи оподаткування прибутку, яка б стимулювала зниження ресурсовитратності;

• зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці;

• перегляду ставок податків і відрахувань з доходів підприємств;

• зміни системи оподаткування доходів громадян;

• внесення змін до діючого порядку визначення собівартості і валових витрат;

запровадження через систему угод політики солідарної заробітної плати.