- •1. Праця як об”eкт вивч. Дисц. “Економiка працi I соц. Трудовi вiдн.”
- •10. Людський капiтал, як соцiально-економiчна категорiя.
- •11. Iндекс люд розвитку:метод визн,призн, сфера викор.
- •12. Сутнiсть категорii „праця" та II характеристики. Роль працi у розвитку людини I суспiльства.
- •13. Змiст та характер працi. Види працi та II характеристики.
- •14. Праця та науково-технiчний прогрес.
- •15. Гуманiзацiя працi
- •16. Управлыння суспыльною працею.
- •18. Мiсце соц-труд вiдносин в системi вiдносин ринковоi системи господарювання
- •19. Сторони соцiально-трудових вiдносин
- •20. Суб'eкти I органи соцiально-трудових вiдносин
- •21. Рiвнi соцiально-трудових вiдносин.
- •23. Принципи функцiонування системи соц.-тр. Вiдносин.
- •24. Методи регулювання соц-труд вiдносин в умовах централiзованоi плановоi та ринковоi економiки
- •25.Критерії оцінювання рівня розвитку соціально-трудових відносин.
- •26.Становлення нових за структурою та змістом соціально-трудових відносин як складова реформування української економіки.
- •27.Регулювання соціально-трудових відносин.
- •29.Держава як суб’єкт соціально-трудових відносин.
- •30. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин
- •31.Міжнародний профспілковий рух: його еволюція і сучасний стан.
- •32.Сучасний стан профспілкового руху в Україні.
- •33.Сутність соціального партнерства та його роль у функціонуванні ринкової економіки.
- •34. Форми соцiального партнерства
- •35. Соц Партнерство в органiзацii.
- •36. Оцінка стану соціального партнерства в Україні і напрями його розвитку.
- •37. Зарубіжний досвід соціального партнерства, сучасні його форми, тенденції розвитку
- •38 Договірне регулювання соціально-трудових відносин як провідна складова соціального партнерства.
- •39. Генеральна угода і її роль у регулюванні соціально-трудових відносин
- •40. Галузева угода: призначення, структура, зміст.
- •41.Регіональна угода: призначення, структура, зміст
- •42. Ринок праці як підсистема ринкової економіки.
- •43 Механізм функціонування ринку праці.
- •44 Сегментація ринку праці.
- •45. Гнучкість та жорсткість ринку праці.
- •46.Національні ринки праці: співвідношення внутрішнього і зовнішнього.
- •47.Елементи ринку праці.
- •48. Функції ринку праці.
- •49 Робоча сила як об’єкт купівлі-продажу.
- •50. Попит і пропозиція на ринку праці.
- •51.Характеристика кон’юнктури ринку праці
- •52.Типи і види ринку праці.
- •53.Регулювання ринку праці.
- •54.Державна Служба Зайнятості(дсз) : її роль в регулюванні ринку праці.
- •55.Активна і пасивна політика на ринку праці.
- •56.Зайнятістьяк соціально-економічна категорія.
- •57.Форми і види зайнятості
- •58.Державна політика зайнятості.
- •59.Активні і пасивні заходи регулювання зайнятості населення.
- •Соціально-економічні наслідки
- •63 Причинами формування безробіття можуть бути такі
- •64.Показниками, що характеризують рівень безробіття, є:
- •65. Умови надання статусу безробітного
- •69. Генеральні, галузеві і регіональні угоди, їх значення в забезпечення ефективної зайн-ті.
- •70. Держ гарантii в сферi зайнятостi.
- •74. Планування працi на макро- I мезорiвнях (мало!!!)
- •76.Методи планування трудових показникiв на рiвнi пiдприeмства
- •78. Планування соцiального розвитку трудових колективiв
- •79. Сутність, зміст, завдання і значення орг-ї праці.
- •81.Основні напрями організації праці на підприємстві.
- •82. Органiзацiя працi на макро- I мезорiвнях.
- •83. Характеристика складових організації праці на під-ві.
- •84.Організ. Праці на робочому місці.
- •87 Взаємозвязок організації праці з організацією виробництва.
- •88.Нормування праці як провідна складова її організації.
- •89. Функції нормування праці.
- •90.Об’єкти нормування праці.
- •91. Нормування як засiб регламентування трудовоi дiяльностi.
- •92 Класифікація витрат робочого часу.
- •93 Методи нормування праці
- •94.Види норм праці
- •95.Методи дослідження трудових процесів
- •96. Методи встановлення норм
- •97.Критерії і показники ефективності праці
- •98.Сутність продуктивності і продуктивності праці
- •99. Значення продуктивності праці для соціально-економічного розвитку суспільства
- •100. Продуктивність праці, її інтенсивність.
- •101. Показники і методи виміру продуктивності праці
- •102. Фактори продуктивності та їх класифікація
- •103. Резерви зростання продуктивності праці
- •104. Теоретико-методологічні аспекти ефективності праці
- •105. Програмно-цільові методи підвищення продуктивності праці
- •106. Економічні закони, що регулюють розподільчі відносини в ре
- •107. Сутність, джерела та структура доходів населення.
- •108. Номінальні і реальні доходи.
- •110. Зарплата як соц-ек категорія ринкової ринкової економіки і осн форма доходів найманих працівників.
- •111.Сутність і діалектика взаємозв*язку категорій “вартість роб сили”, “ціна роб сили”, “витрати роботодавця на роб силу”, “необхідний продукт”, “зарплата”, функції зарплати.
- •113.Міжнародна класифікація витрат на робочу силу.
- •115. Функції зарплати
- •117 Організація зарплати, принципи, елементи
- •120. Системи винагороди за працю.
- •123. Сутність і значення аудиту в сфері праці.
- •124. Напрями, етапи і методи проведення аудиту в сфері праці.
- •126. Сутність моніторингу соц.-труд. Сфери і його концепт. Полож-ня.
- •127. Завдання моніторингу соц.-труд. Сфери.
- •128. Соц.-демограф. І міграц. Процеси як напрями моніторингу соц.-труд. Сфери.
- •129. Стан зайнятості, ринка праці, безробіття як складові моніторингу соц.-труд. Сфери.
- •130. Соц.-труд. Процеси на під-вах як складова моніторингу соц.-труд. Сфери.
- •131. Умови і охорона праці як напрями моніторингу соц.-труд.Сфери.
- •132. Доходи, рівень життя нас-ня як складові моніторингу соц.-труд. Сфери.
- •133. Міжнар. Організація праці (моп) у суч. Світі: цілі, завд-ня, структура.
- •134. Організація діяльності моп.
- •135. Механізм нормотворчої діяльності моп.
- •136. Глобалізація світової економіки та її вплив на соціально-трудову сферу.
- •137. Сучасні світові тенденції розвитку соціально-трудових відносин.
48. Функції ринку праці.
Ринок праці виконує такі функції:
• узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;
• забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринкової взаємодії;
• забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповідно до структури суспільних потреб і розвитку техніки;
• підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її пропозицією;
• формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормального процесу суспільного відтворення;
• сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікаційної структури;
• стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;
• впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;
• дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, місткість, кон'юнктуру ринку тощо.
49 Робоча сила як об’єкт купівлі-продажу.
Основними суб'єктами ринку праці є роботодавець і найманий працівник. Останній має право розпоряджатися своєю здатністю до праці. Він є власником, носієм і продавцем своєї робочої сили. Роботодавець є покупцем цього товару.
Для найманого працівника основним джерелом засобів існування й індивідуального відтворення є його праця.
Робоча сила є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару «робоча сила» називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.
Найманий працівник і підприємець юридичне рівноправні і користуються правами людини й громадянина однаковою мірою. Відносини між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконання умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий працівник повинен працювати в організації підприємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватися режиму праці цієї організації. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором (контрактом).
50. Попит і пропозиція на ринку праці.
Елементами ринку праці є попит на робочу силу та ЇЇ пропозиція.
Попит може бути індивідуальним і сукупним.
Сукупний попит на робочу силу — це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку.
Індивідуальний попит на робочу силу— це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:
• попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необхідна як виробничий ресурс для виробництва інших товарів і послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт фірАіи, організації;
• стану виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу, розмірів і ефективності капіталу, який використовується, методів організації виробництва й праці тощо;
• якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;
• фонду заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для наймання певної кількості працівників, оскільки чим більший загальний розмір цього фонду, тим більше найманих працівників може найняти роботодавець, і навпаки, чим вища заробітна плата кожного працівника, тим менша кількість їх за допомогою фонду зарплати буде найнята.
Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти шляхом його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць. Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найнятого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.
Водночас мають бути установлені певні юридичні обмеження щодо зростання зайнятості, зокрема через надання можливості індивідуального регулювання робочого часу, зняття обмежень щодо скорочення кількості працівників, можливості звільнення їх у разі зменшення обсягу робіт.
Держава повинна економічно заінтересовувати підприємства брати участь у забезпеченні зайнятості менш конкурентоспроможних верств населення, таких як молодь, інваліди, жінки з малими дітьми. Для цього доцільно встановлювати пільги за плату до бюджету за використання робочої сили цих груп населення, дотації для створення спеціалізованих робочих місць, організації профнавчання тощо.
У разі скорочення попиту на робочу силу доцільна жорсткіша кредитна політика, встановлення додаткового податку за використання праці трудівників, зменшення інвестицій тощо.
Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвідношення зайнятого і Незайнятого населення, використання мало конкурентних груп населення, особливостей пенсійного законодавства, а також кадрової політики на кожному підприємстві.
Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.
Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією в Україні свідчить про загострення ситуації на ринку праці. Триває стійка тенденція до зростання пропозиції робочої сили та скорочення попиту на неї. На початок 1998 р. на кожне вільне робоче місце претендувало майже 20 осіб, або в 1,8 рази більше ніж на початку 1997р Кон 'юнктура ринку — це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення
зниження рівня реальної заробітної плати (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і відповідно зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати супроводжується збільшенням пропозиції робочої сили. Якщо ціна робочої сили вища від рівноважної, має місце безробіття, якщо нижча — дефіцит працівників.