1. Праця як об”eкт вивч. Дисц. “Економiка працi I соц. Трудовi вiдн.”

“Ек працi-це наука про працю”.Праця-це доцiльна, свiдома, органiвана дiяльнiсть людей, спрямована на створення матер i духовних благ, необх для задов сусп i особ потр людини. Праця-основа розвитку i життя сусп. Змiст i хар пр. залежить вiд ступеня розв продукт сил i сусп вiдносин i взаeмообумовлюють один одного. Предметом дисципл “е.п”e праця, взаeмовiдносини мiж людьми в проц труд дiяльностi, розв i викор трудового i творч потенцiалу працiвникiв, пiдв ii ефективностi. Об”eкт-виробничi вiдносини У процесi працi формуeться система ств, що e стрижнем суспiльних вiдносин на рiвнi народного господарства, регiону, органiзацii та окремих iндивiдiв.

Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Кон­кретна - це доцільно спрямов діяльність люд, рез-том якої є створ-я певної спо­ж вартості. Абстрактна - це витрати люд енергії, частка затрат суспільної праці без­відносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійс­нюється.

Подвійність поняття «праця» зумовлює і подвій­ність її змісту. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у про­фесіях, рівнях кваліфікації працівників), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці. Отже, конк­ретна праця виражає й технологічний аспект. Техніко-техноло-гічний зміст праці індивідуальний на кожному робочому місці і перебуває під впливом перетворень у техніці, технології, змін предметів праці тощо.

Абстрактна праця відображає її соціально-економічний зміст, тобто ступінь і спосіб затрат робочої сили, а також суспільно-економічні відносини, в яких здійснюється процес праці (трива­лість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівни­ка тощо).

Розглядають ще поняття «змістовність» праці, що характери­зує рівень складності, різноманітності виконуваних трудових фу­нкцій, самостійності працівника в трудовому процесі.

Сист сусп відносин визначає хар-р праці. Розріз­няють загальні і часткові ознаки праці.

Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці. Вони виявляються також у суспільній природі праці; у ступені примушування до праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробни­цтва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспіль­ною, вільною і вимушеною.

Часткові ознаки характеризують специфічні особливості фун­кціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють такі види праці залежно від:

• способу здійснення — розумова й фізична;

• кінцевого результату праці - - продуктивна й непродук­тивна;

• рівня складності праці — складна й проста;

• рівня творчості — творча й нетворча.

Зміст і характер праці тісно взаємозв'язані. Вони взаємообумовлюють один одного і змінюються під впливом розвитку про­дуктивних сил і суспільних відносин.

Iснують рiзнi концепцii, вчення що аналiзують ринок працi, якi характернi для рiзних етапiв розвитку суспiльства.

2.Формування і розвиток дисципліни “ ЕПіСТВ”. У сфері праці на загальнодержавному рівні, пов’ні з діяльністю установ: науково-дослідний інститут соцільно-трудовивих відносин та зайнятості України КМУ Державний комітет статистики Міністерство економіки.Названі установи видають, розробляють методиччні рекомендації у сфері праці: укази, постанови, інструкції.

3.Завдання дисципліни. Основні завдання дисципліни: сформувати у студентів стійкі знання основ економіки праці; допомогти студентам набути практичних вмінь і навичок щодо управління працею на макро- і мікро-рівнях; сприяти дослідницькій діяльності, розвитку самостійності і відповідальності студентів.

4. Населення як демографічна категорія. Матеріальною основою розвитку суспільства є суспільне виробництво, що передбачає наявність і використання 2 чинників: особистісного і матеріального. Характеристика особистісного чинника пов’язана з ТР, населенням. Населення – сукупність людей, які перебувають в межах даної держави і під її юрисдикцією. Склад населення: громадяни держави; іноземці, що живуть тривалий час; особи без громадянства; особи з 2-м громадянством. Як демографічна категорія розглядається в кількох вимірах: постійне, наявне, юридичне. Постійне – сукупність людей, які проживають на даній території, незалежно від знаходження на момент обстеження. Наявне – населення, яке на цій території незалежно від часу перебування. Юридичне – сукупність людей, які перебувають у списках мешканців даної країни. Чисельність і склад населення формуються під впливом його природного, міграційного та соціального рухів.

5. Відтворення населення. Відтворення населення – історичний і соц-економічний процес постійного і безперервного поповнення поколінь людей, внаслідок взаємодії народжуваності, смертності. Види: розширене, просте, звужене. Типи: Традиційний ( висока нерегульованість народжуваності, високий рівень смертності, низький рівень життя, невелика тривалість життя, переважає частка молодих); сучасний (високий рівень життя, низький рівень народжуваності і смертності, висока тривалість життя, переважає населення похилого віку). Показники: 1. Загальний коеф. народж.=народжених за період/середня чисельність населення*100. 2.заг. коеф.смерт = чис. Померл/сер. Числ. Населен.*100. 3. Коеф. прир. Приросту = коеф. народжув – коеф. смертності.

6. Трудові ресурси як соціально економічна і статистична категорії. Поняття ТР було введено економістом Струміниним на початку 20-х років і використовувалось для управління економікою. ТР як соц-ек категорія це частина працездатного населення, яке може брати участь у фізичному суспільному виробництві. Групи ТР, як обліково- статистична категорія:1. Працююче населення працездатного віку: усі за винятком непрацездатних інвалідів 1 та 2 групи; 2. Працююче населення молодше працездатного віку;3. Працюючі особи пенсійного віку.

7.Економічно активне і економічно неактивне населення. Економічно активне населення – частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати. Економічно неактивне населення – частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать: учні, студенти, курсанти деної форми навчання; особи, які одержують пенсію за віком, або на пільгових умовах; особи, що отримують пенсію у зв’язку з інвалідністю; особи зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими, родичами; особи, які не мають бажання працювати; зневірені.

8. Трудовий потенціал: сутність, структура. Трудовий потенціал – це частина економічного потенціалу суспільства яка відображає не тільки чиисельність і структуру тих, хто працює або може працювати, але і їх різні властивості:

Вік

Стать

Стан здлоров’я

Рівень освіти

Рівень професійної підготовки

Трудовий стаж

Наявність дітей

Названі властивості створюють максимально можливіі вданих економічних умовах інтенсивність, якість, продуктивність праці. Трудовий потенціал – це реальні і потенціальні трудові ресурси суспільства з характеристиками для них виробничо-економічниими властивостями. Трудовий потенціал і трудові ресурси > кількісний аспект (має соціально-економічний відтінок).Категорія трудовий потенціал характеризується кількісно і якісно. Чисельність трудових ресурсів безперервно змінюється: поповнюється за рахунок вступу упрацездатний вік перерозподіляються на навчання, в домашні господарства, в службу армії та ін. Скорочуються за рахунок переходу до непрацездатного віку або смерті. Абсолютний показник чисельності трудових ресурсів на конкретну дату визначаєтьсяпо базовій чисельності на конкретну дату + приріст – вибуття без урахування внутрішньої міграції.

9. Формування і розвиток трудового потенціалу. Формування трудового потенціалурозподіл і

перерозподіл трудового потенціалувикористання трудового потенціалу:

1. Природне відтворення населення

(народжуваність або смертнісьть)

2. Формування здатності до праці

3. Поповнення чисельності працюючих за рахунок

мігра- ції

4.Поліпшення якісних харак- теристик працівників

1. Розподіл трудового потенціалу з сферами

діяльності та галузями економіки

2. розміщення зайнятих по робочих місцях 3.

Перерозподіл зайнятих між територіями, галузями,

виробничими підрозділами .