39. Генеральна угода і її роль у регулюванні соціально-трудових відносин

Залежно від рівня проведення переговорів і повноважень сторін виділяють Національні (генеральні),галузеві, регіональні угоди та колективні договори на рівні підприємств.

Генеральні угоди регулюють рівень мінімальної з/п, гарантії щодо умов праці і відпочинку , визначають порядок індексації з/п , містять забов’язання сторін з питань зайнятості населення тощо.

Але На національному, галузевому, регіональному формуються лише мінімальні соціальні гарантії, закладаються основи уніфікації, упорядкування СТВ. Найбільш сприятливий для регулювання СТВ це виробничий рівень, тобто укладання індивідуальних і колективних трудових договорів.

На національному рівні як роботодавці, так і наймані працівники вступають у відносини, як правило, опосередковано, через представницькі органи.

Сторону роботодавців репрезентує як уряд (КМУ), що є вищим органом виконавчої влади держави і має повноваження на управління державною власністю, так і національні об'єднання роботодавців різних форм власності та господарювання (Український союз промисловців і підприємців, Спілка орендарів і підприємців України і ще 3 – 4 менших об’єднання).

Представництво найманих працівників на національному рівні реалізують профспілкові об'єднання, що діють автономно, однак координують свою діяльність, проводять консультації з найважливіших соціально-трудових питань, об'єднують свої зусилля під час ведення переговорів з урядом і національними об'єднаннями роботодавців та укладення Генеральної угоди.

Визначальним фактором , який впливає на орієнтацію зарубіжних країн щодо укладання генеральної угоди , є організованість робітничого руху і ступінь об’єднання робітників у професіональні спілки ,а роботодавців - у союзи підприємців або інші організаційні форми.

40. Галузева угода: призначення, структура, зміст.

Залежно від рівня проведення переговорів і повноважень сторін виділяють Національні (генеральні),галузеві, регіональні угоди та колективні договори на рівні підприємств.

Галузеві угоди з огляду на конкретні умови в-ва регламентують галузевий рівень мінімальної з/п , галузевий принцип побудови тарифної с-ми , тривалість робочого часу і відпочинку , гарантії зайнятості , безпеки праці та ін.

Визначальним фактором , який впливає на орієнтацію зарубіжних країн щодо укладання галузевої угоди , є організованість робітничого руху і ступінь об’єднання робітників у професіональні спілки ,а роботодавців - у союзи підприємців або інші організаційні форми.

На галузевому рівні Роботодавці на цьому рівні реалізують свої права та відстоюють інтереси через представницькі органи. В Україні органами соціально-трудових відносин, що репрезентують роботодавців на галузевому рівні є:

а) галузеві міністерства і відомства (комітети, департаменти тощо);

б) об'єднання роботодавців різних форм власності і господарювання, що утворюються за галузевою ознакою. Наймані працівники на галузевому рівні реалізують своє право учасника соціально-трудових відносин через власні організації і об'єднання — галузеві профспілки.