15. Гуманiзацiя працi

Гуманiзацiя працi орieнтована на створення бiльш людяних умов працi.

До методiв гуманiзацii працi вiдносять:

пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це маe мiсце у сучасних умовах);

збагачення змiсту працi; чергування робiт, якi виконуються; поширення трудових функцiй;

вiдповiднiсть квалiфiкацii працiвникiв складностi виконуeмих робiт; пiдвищення престижностi працi, ii вiдповiдальностi, самостiйностi; активна участь у вирiшеннi виробничих завдань, поширення “виробничоi демократii”, перехiд вiд жорстких форм управлiння до гнучких, колективних форм; створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистостi працiвника iншi.

З урахуванням цих напрямкiв гуманiзацii працi “Економiка працi”: будуe сучаснi системи мотивацii працi (зокрема, гнучкi форми оплати, оцiнки заслуг) гнучкi форми зайнятостi, обґрунтовуe доцiльну регламентовану тривалiсть робочого часу, ефективнi форми професiйноi пiдготовки та перепiдготовки кадрiв, нормальний рiвень iнтенсивностi працi та iн.

16. Управлыння суспыльною працею.

Праця припускає визначену суспільну форму, тому що завжди є суспільним процесом. Суспільна праця це відношення окремих індивідів й колективів друг до друга :у процесі виробництва , визначена форма суспільного зв'язку .

Організація суспільної праці являє собою одну з функиий управлення суспільством , а методи, що лежать в основі загальної системи управлення суспільним виробництвом, визначають механізм управлення працею в масштабі як суспільства, так і конкретних підприємств. Методи і прииципы управлення обумовлені характером виробничих відносин, відбивають іі конкретизують зміст економічних законів і за кономерностей керування . Вони виступають як основні положення і правила, якими керуються органи управлення в силу социально-зкономнческих умов, спожившихся в суспільстві .

У той же час не слід упускати з виду , що розширення оперативно-господарської самостійності підприємств не означає відмовлення від необхідності управлення йми з боку суспільства. Держава покликана виконувати визначені адміністративні й організаційно-розпорядчі функції в економіці. За допом системи мір законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру держава здійснює управління екон-ою і її регулювання. Керування суспільною працею є складовою частиною процесу відтворення. Воно вирішує задачі стимулювання економічного росту , регулювання зайнятості, зменшення нерівності в розподілі доходів .

Свої функііии держава виконує, застосовуючи різні методи впливу на економіку, що міняються в залежності від економических задач, матеріальних можливостей держави, накоплениого досвіду регулювання.

17. Поняття та сучасне розуміння СТВ. СТВ – це об'єктивно існуючі взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин у процесі праці. Вони спрямовані на підвищення якості трудового життя. СТВ – комплекс взаємовідносин між її сторонами, субєктами та органами сторін за участі держави, що повязане з наймом використанням і відтворенням робочої сили; спрямовані на забезпечення высокого рівня життя особистості, колективів, суспільства. Ці відносини охоплюють коло питань від соціально – економічних до організаційно економічних і правових інститутів, що повязані з колективними і індивідуальними переговорами, визначенням умов і розмірів оплати праці; вирішенні трудових конфліктів; участі працівників в управлінні.