§ 10. Конституція України – основне джерело конституційного права України.

Конституція має абсолютну вищу юридичну силу, а всі інші акти повинні беззастережно їй відповідати. Безумовно, Конституція – особливий акт в системі джерел конституційного права. Конституція – це акт установчого характеру, акт установчої влади, який започатковує підвалини, основи конституційного ладу, на ґрунті якого будуються і функціонують усі інші відгалуження влади.

Конституція України – це єдиний НПА найвищої юрид. сили, який є основним Законом суспільства і держави, регулює найважливіші суспільні відносин, містить норми прямої дії, має особливий порядок прийнятя і гарантування.

Чинну К. прийнято ВРУ 28 червня 1996 року о 9 годині 33 хвилини. В голосуванні взяли участь 387 народних депутатів («за» - 338, «проти» - 18). Складається з преамбули та 15 розділів.

Особливості КУ:

- гуманістична спрямованість (права, свободи людини висвітлені у 2-му розділі);

- поділ влади (вперше закріплено);

- визначені засади діяльності посадовців;

- принцип верховенства права;

- розширена сфера контролю (Рахункова палата);

- закріплено існування КСУ.

Юридичні властивості КУ:

- нормативність

- установчість

- найвища юридична сила

- особлива юридична роль зумовлена предметом регулювання

- гуманістичний характер

- підвищена стабільність

- підвищена охорона з боку держави

- база розвитку законодавства

- особливий порядок прийняття змін

- легітимність

- правонаступність

- реальність

Функції КУ

Функції – це найголовніші шляхи впливу на розвиток держави, суспільства. Напрями та способи впливу КУ на суспільні відносини. Недолік досліджень функцій – відсутність системних підходів розуміння сутності та змісту , відсутність критеріїв.

Галузеві функції:

- політична

- економічна

- соціальна

- культурна

Владні функції:

- установча

- правотворча

- контрольна

- охоронна

- інтегративна

Зміст економічної функції полягає в тому, що Конституція фіксує основоположні суспільні відносини, які складають економічні устрій суспільства, базу, на якій функціонують всі інші інститути.

Політична функція Конституції полягає в тому, що вона формує належність влади в країні, внутрішню і зовнішню політику, державний лад. Саме Конституція закріплює інтереси і волю народу, його державний та національний суверенітет на найвищому законодавчому рівні.

Роль установчої функції Конституції полягає в тому, що вона встановлює найважливіші інститути суспільства і держави, визначає їх спрямованість. За допомогою установчих норм визначається устрій держави, впроваджується в життя передусім політичні та управлінські структури, різноманітні інститути демократії, закріплюється система державних органів, визначаються їх повноваження.

Правотворча функція Конституції реалізує себе за допомогою норм, які визначають основу правового статусу суб’єктів конституційних відносин: громадян, державних і громадських органів.

Правоохоронна функція Конституції полягає у забезпеченні належної дії інститутів і норм Основного Закону, що досягається за допомогою специфічного механізму відповідальності. В основі такого механізму лежать конституційні санкції: визнання поведінки неконституційною, касування чи призупинення дії актів державних органів, тощо.

Сутність інтегративної функції в тому, що Конституція відіграє роль своєрідного інструменту який об’єднує всі ланки правової системи в одне ціле.

Принципи КУ закріплені в КУ:

• верховенства права(ст. 8 КУ)

• демократизму(ст. 1 КУ)

• розподілу влад (ст. 6 КУ: єдина державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову)

• збалансованості державних і суспільних інтересів

• принцип гуманізму

• принципи політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності(ст. 15 КУ)