61. Вимоги яким повинно відповідати судове рішення

Згідно зі ст.213 ЦПК рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим.Законність судового рішення полягає у строгій і неухильній відповідності застосуванню в справі норм матеріального права, які підлягають застосуванню по справі, при точному дотриманні норм процесуального права відповідно до їх змісту і мети. Інакше кажучи, законність рішення передбачає наявність посилання в його тексті на норму матеріального права, застосовану судом для вирішення спору по суті, посилання на норму процесуального права, що забезпечує порядок постанови і виконання рішення, а також повну відповідність змісту (тексту) рішення вимогам процесуального законодавства. Обґрунтованість судового рішення означає, що суд повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, обґрунтував встановлені обставини доказами і виклав у рішенні свої висновки відповідно до обставин справи. Рішення повинно містити докладний аналіз обставин і доказів, за допомогою яких суд з'ясував об'єктивно існуючі відносини. Обґрунтованість рішення визначають три умови: а) у рішенні повинні бути відбиті судження з питання про здійснення і зміст всіх юридичних фактів, що підлягають встановленню у даній справі, і про існуючі (або відсутні) між сторонами певні правовідносини; б) ці судження повинні бути дійсними, тобто вірно відбивати зазначені факти та правовідносини, як вони відбувалися і склалися в дійсності; в) дійсність установлених судом фактів повинна бути засвідчена наявними в справі і дослідженими судом, тобто перевіреними та переконливо оціненими ним, доказами.

37.Поняття і види підсудності.функціональна підсудність..передача справи з одного суду іншомуПри порушенні цивільних справ після позитивного вирішення питання щодо підвідомчості певної цивільної справи суду важливим є питання щодо того, який суд її буде розглядати. Для цього в цивільному процесі розглядається питання підсудності. Підсудність - це сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи й у даному конкретному суді цієї ланки. Перелік цих справ визначається, з одного боку, нормами права, які визначають повноваження конкретного суду, а з іншого — характером і властивостями кожної окремо взятої цивільної справи. Підсудність згідно з чинним законодавством поділяється на функціональну, родову і територіальну.

Функціональна підсудність визначає компетенцію окремих ланок судової системи України на підставі виконуваних ними функцій. Районні, районні в містах, міські, міськрайонні суди, військові суди гарнізонів виступають судами першої інстанції, виконуючи функцію розгляду й вирішення по суті справ, підвідомчих цивільному судочинству.

Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил виконують потрійні функції: 1) розглядають і вирішують справи по першій інстанції; 2) перевіряють в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанції; 3) переглядають у зв'язку з нововиявленими обставинами постановлені ними рішення і ухвали, що набрали законної сили.

1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:

1) задоволено клопотання відповідача, місце проживання якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання або місцезнаходженням;2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;4) ліквідовано суд, який розглядав справу.2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, справа передається до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.3. Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги – після залишення її без задоволення.4. Забороняється передавати до іншого справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

28.показання свідків.порядок допиту.права та обов’язкиПоказання свідків — це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ст. 63 ЦПК). Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. свідок — юридично не заінтересована в результатах справи особа. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зобов'язаний вчасно повідомити про це суд.

Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє, користуватися письмовими записами, відмовитися від давання показань у випадках, встановлених законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. 1. Кожний свідок допитується окремо.

2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. 3. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань. 4. Відмова від давання показань приймається судом шляхом постановлення ухвали. 5. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: ". 6. Текст присяги підписується свідком.

7. Допит свідка розпочинається з пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі,

9. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду. 10. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи. 11. Свідок може бути допитаний 12. Суд може одночасно допитати свідків для з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях.