- •2. Поняття і види Джерела цивільного процесуального права.Значення судої практики
- •82.Ухвала та рішення суду апеляц.Інстанції.Їх зміст.
- •6/Поняття принципів цпп,значення,система
- •65.Ухвали суду 1 інстанції,їх види
- •41. Право на позов. Передумови права на пред'явлення позову
- •68. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •71. Розгляд судом справ про усиновлення.
- •33. Забезпечення доказів та судові доручення по збиранню доказів в цивільному процесі
- •75. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
- •29. Письмові докази. Їх види.Дослідження доказів
- •80. Повноваження суду апеляційної інстанції. Підстави для скасування рішення і заміни,ухв.Ново
- •81.Підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду
- •86. Повноваження суду касаційної інстанції
- •42. Види позовів у цивільному процесі.Обєднання та розірвання позовів
- •76.Зміст і значення стадії перегляду суд.Рішень в апел.Порядку.Субєкти,об’єкти.
- •84.Проц.Порядок і строк касац.Оскарження.Форма та зміст кас.Скарги.
- •38. Територіальна підсудність
- •4.Поняття цив.Проц.Та його задачі.Види.Стадії.
- •56.Зупинення провадження у справі?підстави,порядок,прав.Наслідки.Відновлення провадження у справі.
- •17. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, їх процесуально-правове становище.
- •78.Оскарження ухвал суду 1 інстанц. В апеляц.Порядку окремо від суд.Рішення.
- •66.Умови та проц..Порядок заочного розгляду справи.Порядок перегляду заоч.Рішення.
- •59.Поняття та види суд.Рішень.Відмінність суд.Рішення від суд.Ухвали.
- •60.Порядок ухвалення судов.Рішення.Таємниця нарадчої кімнати.
- •67.Поняття та зміст окремого провадження.Відмін.Окр.Провадження від інш.Видів цив.Судочинства.
- •7.Принципи дизпозитивності,змагальності, рівноправності сторін,усності,безпосередності
- •53.Проц.Порядок розгляду справи по суті.Судові дебати.
- •5.Сутність основні ознаки і значення проц..Форми
- •14. Поняття неналежного і належного відповідача. Зміна неналежного відповідача
- •19.Повноваження представника в суді
- •20. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді
- •22.Доказування.Судові докази
- •23. Належність доказів. Допустимість доказів
- •27. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників.Види засобів доказування.Визнання стороною обставин.Відмова сторони від визнання обставин
- •34.Процесуальні строки. Обчислення, зупинення, поновлення і продовження цивільних процесуальних строків.Строки розгляду цив.Справ..Наслідки пропуску цив.Строків
- •61. Вимоги яким повинно відповідати судове рішення
- •72. Розгляд судом справ про встановлення фактів що мають юридичне значення
- •87. Підстави для скасування рішення судом касаційної інстанції та передачі справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції
- •44. Відкриття провадження у цивільній справі.Відмова у відкриті
- •46. Зустрічний позов.Предявлення позову
- •49. Призначення справи до судового розгляду .Судовы виклики та повыдомлення.
- •50. Поняття і значення судового розгляду
- •52.Зміна позову. Відмова від позову. Визнання позову. Мирова угода
- •56. Зупинення і закриття провадження у справі..Відновлення провадження у справі
- •58.Закриття провадження у цив.Справі
23. Належність доказів. Допустимість доказів
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. належність доказів — це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належним є той доказ, який містить інформацію, що має значення для справи. 1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер допустимості означає, що по всіх справах, незалежно від їх категорії, повинна дотримуватися вимога про отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з дотриманням порядку збирання, представлення і дослідження доказів (іншими словами, дотримання процесуальної форми доказування). Порушення цих вимог приводить до неприпустимості доказів. Наприклад, не є допустимим доказом показання свідка, які надані під примусом. Спеціальний характер допустимості — це правила, що передбачають використання чітко визначених законом доказів для встановлення певних обставин справи (позитивна допустимість) або забороняють використання певних доказів {негативна допустимість).
25. Підстави звільнення від доказування.предмет доказування.1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Предмет доказування визначений ст. 179 ЦПК і ним є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Коло обставин, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог і заперечень або на які вказують інші особи, можу бути різноманітним, а предмет доказування по конкретній справі досить визначений. На його склад вказує норма матеріального права, яку слід застосувати в даному конкретному випадку. Отже, предметом доказування виступають: - обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову);
- обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення); - інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.