38. Територіальна підсудність

необхідна в цивільному судочинстві для того, щоб розділити підвідомчі суду цивільні справи між окремими судами усередині кожної ланки судової системи в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція кожного з цих судів.

Визначити територіальну підсудність - це значить установити, у якому конкретному суді повинна бути розглянута і вирішена дана цивільна справа. Ця підсудність визначає територіальну компетенцію кожного суду з вирішення цивільних справ.

Цивільне процесуальне законодавство виділяє кілька видів територіальної підсудності. У залежності від місця знаходження сторін, характеру спірних правовідносин, угоди сторін, наявності зв'язку між справами. До них відносяться:

загальна територіальна підсудність (ст.125 ЦПК);

альтернативна підсудність (статті 126, 127 ЦПК);

договірна підсудність (ст.129 ЦПК);

виняткова підсудність (ст.130 ЦПК);

підсудність кількох пов'язаних між собою справ (ст.131 ЦПК).Встановлення різних видів територіальної підсудності передбачає в одних випадках надання визначеній стороні пільг для захисту своїх суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів, а в інших - створення найбільш сприятливих умов для вирішення спору.

Правила загальної територіальної підсудності полягають у тому, що за загальним правилом позови пред'являються в суді за місцем проживання відповідача.Позови до державних підприємств, установ, кооперативних організацій, їх об'єднань, інших організацій, які користуються правами юридичної особи, подаються за місцем знаходження їх органу управління (ст.125 ЦПК).Выбор за Вами

Правила про загальну територіальну підсудність, які містяться в ст.125 ЦПК, спрямовані на те, щоб попередити пред'явлення необгрунтованих позовів і захистити від зайвих витрат відповідачів, оскільки подання позову не за місцем їх проживання чи знаходження пов'язане з певними матеріальними витратами. Разом з тим такий підхід не зачіпає майнових інтересів позивачів, адже у випадку задоволення судом позову їх витрати компенсуються за рахунок відповідача на підставі СТ.75 ЦПК. Таким чином, можна зробити висновок про те, що правила про загальну територіальну підсудність встановлені законом в інтересах відповідача.

4.Поняття цив.Проц.Та його задачі.Види.Стадії.

поняття задачі і система цивільного процесу

КУ ст.55 “Права і свободи людини і громадянина захищаються судом”. Ст.6 ЦК України – захист прав здійснюється судом, арбітражним судом, третейським судом, товариським судом. Захист цивільних прав здійснюється профспілковими та іншими громадськими організаціями. Також захист цивільних прав може здійснюватись в адміністративному порядку. Змістом цивільно-процесуального права є діяльність суду і учасників процесу (дії і правовідношення). Процесуальною формою є об‘єктивне закріплення і оформлення відповідної діяльності. Діяльність суду складається з послідовних дій. Всі дії повинні бути закріплені в відповідних процесуальних документах. Цивільне процесуальне право – це сукупність і система правових норм, предметом регулювання яких є суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах. Процесуальний порядок провадження в цивільних справах як предмет цивільно-процесуального права визначаються: системою процесуальних дій, які виконуються судом, органом судового виконання, учасниками процесу; предмет визначається змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою цивільно-процесуальних прав і обов‘язків суб‘єктів правовідносин; гарантіями реалізації цивільно-процесуальних прав і обов‘язків. Метод цивільно-процесуального права – це сукупність закріплених в нормах цивільно-процесуального права способів і засобів спливу на відносини, які регулюють поведінку їх суб‘єктів. цивільно-процесуальних правовідносин на активну поведінку в межах, встановлених ЦПК (ст.99, 103 ЦПК). Імперативний спосіб стосується тільки становища суду (ст.142, 149, 222 ЦПК). Спосіб дозволення широко використовується в ЦП праві. Система ЦП права – це сукупність норм та інститутів в галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК і складається з 2 частин: загальної та особливої.

Види цив.судочинства.стадіїКУ ст.55 “Права і свободи людини і громадянина захищаються судом”. Ст.6 ЦК України – захист прав здійснюється судом, арбітражним судом, третейським судом, товариським судом.Захист цивільних прав здійснюється профспілковими та іншими громадськими організаціями. Також захист цивільних прав може здійснюватись в адміністративному порядку. Земельні спори розглядаються виконкомами селищ, міст, а саме утворюваною ними узгоджувальною комісією. Крім цього – арбітражним судом, третейським судом і в загальному судовому порядку.Третейські суди вирішують будь-які спори, які виникли між громадянами за винятком спорів, що виникають з трудових та сімейних правовідносин (ст.1 ЗУ “Про третейській суд”).Справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при районних державних адміністраціях, районними (міськими) комісіями у справах неповнолітніх, органами ВС, органами державних інспекцій, посадовими особами, уповноваженими на те, та в загальносудовому порядку.Органи нотаріату також покликані сприяти захисту прав та свобод громадян.Стадія – це сукупність процесуальних правовідносин і дій, об’єднаних найближчою метою. В теорії цивільного процесуального права відсутній єдиний підхід до класифікації стадій цивільного процесу, їх виділення та термінологічного визначення. Стадіями цивільного процесу можна визначити наступні: відкриття провадження у цивільній справі, підготовка справи до судового розгляду та судовий розгляд, які об’єднуються у провадження в суді першої інстанції. Ці стадії визнаються обов’язковими, що означає їх наявність у всіх цивільних справах. Іншими, факультативними стадіями є: апеляційне провадження, касаційне провадження, перегляд цивільної справи у зв’язку з винятковими обставинами, перегляд справи за нововиявленими обставинами, виконання рішення.

30. Речові докази.порядок дослідження в суд.засіданіРечовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 65 ЦПК). У цивільному процесі речові докази характеризуються наступними ознаками: 1)як джерело відомостей про факти тут виступає матеріальний об'єкт. Ним можуть бути найрізноманітніші предмети неорганічного і органічного походження: ушкоджені меблі, зіпсований костюм, підроблений документ, транспортний засіб, продукти харчування тощо; 2) у речових доказах фактичною інформацією служать ознаки матеріального об'єкта, які сприймаються наочно. Суд та інші учасники процесу пізнають цю інформацію, як правило, візуальним шляхом; 3) речові докази повинні бути отримані судом з дотриманням установленого законом порядку, тобто процесуальним шляхом. Предмет, що фігурує по цивільній справі як речовий доказ, одночасно може бути і доказом, і об'єктом спору. 1. Речові докази оглядаються судом або досліджуються ним

іншим способом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до журналу судового засідання. 2. Протоколи огляду речових доказів оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів. 3. Особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам,

спеціалістам, які їх оглядали.

8.Поняття цив.проц.правовідносин,особливості,елементи.Передумови та підстави.

Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин Володіючи суб’єктивними правами особа, як правило, не може їх реалізувати не вступивши у відповідні правовідносини. Правовідносини є виразом правових норм у житті. Для правовідносин характерним є наявність суб’єктів правовідносин, об’єктів цих правовідносин, а також їх зміст. Ці загальнотеоретичні положення поширюють свою чинність і на цивільні процесуальні правовідносини.    Цивільні процесуальні правовідносини мають ряд ознак, які їх характеризують. Поряд із загальними ознаками, які притаманні усім правовідносинам, цивільні процесуальні відносини врегульовані нормами цивільного процесуального права; завжди виникають між судом як органом державної влади та іншими учасниками процесу (відносини субординації); вони оформлюють поведінку учасників процесу, яка складається з приводу відправлення правосуддя у цивільних справах; мають відносний характер, тобто визначений конкретний суб’єктний склад правовідношення із чітким визначенням правового статусу кожного з них; ці правовідносини виражаються у спеціальній, встановленій законом, цивільній процесуальній формі; постійно перебувають у русі, що у цілому складає певну їх систему.

Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносинВиникнення, зміна або припинення цивільних правовідносин відбувається в силу різноманітних юридичних фактів, тобто життєвих обставин, з настанням яких пов'язані певні правові наслідки. Такими життєвими обставинами можуть бути ті, що належать до сфери природи (природні - народження особи, досягнення 18-річного віку, смерть), а також ті, що належать до соціальної сфери життя (соціальні - дії людей, адміністративні акти, рішення суду). Стаття 11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків називає:а) договори та інші правочини;б) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;в) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;г)  інші юридичні факти.Підставою цивільних правовідносин може бути як одиничний юридичний факт (прості юридичні факти), так і сукупність юридичних фактів (складні юридичні факти). Але без юридичних фактів жодні цивільні правовідносини не встановлюються, не змінюються і не припиняються. вважають, що за вольовою ознакою юридичні факти поділяються на три види: дії, події, стан.Більшість юридичних фактів складають дії суб'єктів., дії - це такі юридичні факти, які відбуваються за волею суб'єктів цивільних правовідносин. Події - явища реальної дійсності, що відбуваються незалежно від волі осіб (землетрус, паводок, смерть особи тощоАбсолютні події - явища, виникнення і розвиток яких не пов'язаний з вольовою діяльністю суб'єктів (стихійні лиха, перебіг часу тощо).Відносні події - явища, які виникають за волею суб'єктів, але розвиваються і проходять незалежно від їх волі (наприклад, настання смерті внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень). Відносна подія відрізняється від дії не стільки характером її виникнення, скільки характером розвитку процесу цих явищ.Наступний поділ юридичних фактів пов'язаний з критерієм відповідності їх вимогам закону, іншим нормативним актам. Так, дії поділяють на правомірні і неправомірні.Юридичні факти класифікують також залежно від наслідків, які вони спричиняють. юридичні факти поділяють на правовстановлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі і правовідновлюючі.Із правовстановлюючим фактом норми цивільного законодавства пов'язують виникнення цивільних прав та обов'язків. Так, народження дитини, реєстрація юридичної особи, укладання договору, написання твору є фактами, що породжують права та обов'язки.Правозмінюючі юридичні факти - це такі юридичні факти, настання яких зумовлює зміну цивільнихправовідносин.З правоприпиняючими юридичними фактами цивільне законодавство пов'язує припинення цивільних правовідносин між суб'єктами). З правовідновлюючими юридичними фактами цивільне законодавство пов'язує відновлення прав та обов'язків, які суб'єкт цивільних правовідносин мав раніше, але з тих чи інших причин втратив.