27. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників.Види засобів доказування.Визнання стороною обставин.Відмова сторони від визнання обставин

1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Допит сторони як свідка не означає зміну процесуального статусу. Йдеться лише про дотримання під час допиту сторони або третьої особи (їх представників) процедури, яка встановлена для допиту свідка.

2. Пояснення бувають трьох видів: твердження, визнання та заперечення. Твердження – це пояснення, в якому містяться відомості про факти, які згідно із законом повинні доводити сторони та треті особи. Визнання - це пояснення, яке містить відомості про факти, які згідно із законом повинна доводити інша сторона. Заперечення – це пояснення, в якому заперечуються факти, наведні іншими особами, які беруть участь у справі. За загальним правилом будь-які фактичні дані в цивільній справі можуть бути підтверджені тільки встановленими законом засобами доказування ст. 27 ЦПК, за умови дотримання правила (принципу) їх допустимості. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ст. 29 ЦПК. 1. Відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.

2. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. 3. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Визнання в суді є одним з видів пояснень сторін, робиться в установленому цивільному процесуальному порядку і процесуальній формі, тому не вважається судовим визнанням, а визнанням в цивільному процесі.

31. експертиза в цивільному процесіЗакону України “Про судову експертизу”, вказівку на те, що об’єктом експертизи можуть бути “явища і процеси”. В зв’язку з цим, слід визначити поняття судової експертизи так: “Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду”. Судова експертиза покликана своїми спеціальними методами, прийомами та засобами сприяти встановленню обставин, що мають значення для справи. Тому невипадково судова експертиза є одним із правових інститутів, який зазнав істотних змін у зв’язку з оновленням цивільного процесуального законодавства, зокрема, з прийняттям 18 березня 2004 року нового Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), яким врегульовано порядок призначення та проведення судової експертизи, визначено процесуальний статус експерта, висвітлено особливості дослідження висновку експерта та інше. Судовій експертизі притаманна система ознак, яка дозволяє вирізнити її серед інших видів експертного дослідження, а саме:

 судова експертиза характеризується наявністю процесуальної форми;  судова експертиза проводиться тільки на підставі ухвали суду;

 судова експертиза здійснюється особливим суб’єктом – судовим експертом;  судова експертиза має на меті отримання нового доказу (висновку експерта);  висновок експерта, як результат судової експертизи, є засобом доказування в цивільному процесі;  результат судової експертизи використовує тільки суд.