67.Поняття та зміст окремого провадження.Відмін.Окр.Провадження від інш.Видів цив.Судочинства.

.Потреба захисту прав та охоронюваних законом інтересів ви-иикаг не тільки у разі, якщо вони порушуються чи оспорю­ються. Інколи необхідно встановити такі обставини, що є ли­ше підставою для здійснення суб'єктивних прав. Особа, що мас певне право, не може його здійснити через те, що факти, які це право підтверджують, не є очевидними і потребують перевірки та підтвердження відповідними доказами. Тому у цивільному процесі існує такий вид судочинства, який дозво­ляє заінтересованій особі встановлювати у судовому порядку юридичні факти для подальшого здійснення відповідних суб'єк­тивних прав та реалізації! охоронюваних законом інтересів, — окреме провадження.

Відповідно до ст. 234 ЦПК окремим провадженням ви-знасться вид иепозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження на­явності або відсутності юридичних фактів, що мають зна­чення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих нелшішових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження, що становлять цивільну юрисдикцію суду, слід поділити на три групи. По-перше, це справи, порядок розгляду та вирішення яких визначений ци­вільним процесуальним законодавством, тобто справи про:

обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієз­ датності фізичної особи;

падання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошен­ня її померлою;усиновлених.встановлення фактів, що мають юридичне значення.відновленим прав на трачені цінні напери на пред'явника та векселі;передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну влас­ність;визнаній спадщини відумерлою;надання особі психіатричної допомоги н примусовому по­рядку;обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

розкриття банком інформації, яка містин, банківську таєм­ ницю, щодо юридичних та фі нічних осіб.

До другої групи належать справи, які тільки поіменовані ЦПК, однак особливості їх розгляду визначені іншими актами законодавства. Такими ( справи про надання права на шлюб (сі. 23 СК);

розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке мас дітей (ст. 109 СК);

поновленні шлюбу після його розірвання (ет. 117 СК);встановлення режиму окремого проживання за заявою под­ружжя (сі. 119 СК).

До третьої ірупи можуть бути віднесені справи, що можуть розглядатися у порядку окремого провадження, нкшо вони від­несені актами законодавства до цивільної юрисдикції (сі*. 234 ЦПК). Наприклад, призначення опікуна чи піклувальника (ст. 63 ЦК).У порядку окремого провадження розглядає вимоги про встановлення певних обставин — юридичних фактів, зміну правового статусу фізичної особи або неправильність дій ор­ганів, які посвідчують такі обставини, з наявністю чи відсутніс­тю котрих закон пов'язує виникнення, зміну або припинення суб'єкіивних майнових та особистих немайнових прав.

В окремому провадженні по-особпивому виявляється дія низки принципів цивільного процесу (диснозитивності, змагаль­ності, одноособовості та колегіальності розгляду цивільної справи, процесуальної рівності та ін.). Зокрема, визначені пп. І, 3, 4, 9, 10 ст. 234 ЦПК справи порядком окремого про­вадження розглядаються колегіально у складі одного судді та двох народних засідателів.

Окреме провадження відрізняється від інших видів цивільного судочинства матеріально-правовою природою справ, які входять до його складу. Певні відмінності є також у правилах, що регулюють процес судового захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів.Як відомо, спори про право цивільне розглядаються в суді за винятками, передбаченими законом (ст. 1 ЦПК). Захист судом порушеного чи оспорюваного права - це загальне правило, з якого можуть бути деякі спеціально обумовлені законом винятки.Справи окремого провадження, навпаки, розглядаються судами тільки в силу прямих вказівок у законі. чинне цивільне процесуальне законодавство хоча й допускає судовий розгляд справ окремого провадження, проте розцінює останній як вид цивільного судочинства та виходить із виключного характеру цього провадження як засобу захисту охоронюваних законом інтересів. І це зрозуміло, якщо зважати на те, що цивільна процесуальна діяльність організується, насамперед, для вирішення цивільно-правових спорів. Усе інше, що не пов'язане з такими спорами, можна віднести до компетенції суду в силу прямої вказівки закону і за наявності певних умов.