7. Міжнародна заборгованість: чинники формування, види зовнішнього боргу, показники.

Міжнародна заборгованість країн формується в результаті зовнішніх запозичень і утворення зовнішнього боргу.

Валовий зовнішній борг – це сума на даний момент контрактних зобов’язань резидентів перед нерезидентами щодо сплати основного боргу та % за ним.

Валовий зовнішній борг складається з :

- державного боргу;

- комерційного боргу (заборгованість суб’єктів господарювання перед нерезидентами);

- комерційного гарантованого урядом боргу (борг суб’єктів господарювання перед нерезидентами, повернення якого гарантується міністерством фінансів).

При вимірювання боргу використовуються такі показники:

1. Абсолютний обсяг боргу

2. Відношення суми боргу до ВВП

3. Відношення суми боргу до ВНД (частіше використовується світовим банком)

4. Відношення суми боргу до експорту.

8. Класифікація країн Світовим банком за рівнем заборгованості. Шляхи вирішення проблеми міжнародної заборгованості.

За рівнем зовнішньої заборгованості Світовий банк поділяє:

• країни з високою заборгованістю, де сума поточного боргу перевищує 80% ВНД бо 220% річного експорту;

• Країни з помірною заборгованістю, де борг – 60-220% експорту та 60-80% ВНД;

• країни з низькою заборгованістю, до 60% за обома показниками.

Зобов’язання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. Для вирішення проблеми заборгованості країни вимушені брати нові позики, а також – звертатися за допомогою до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти: 1) відміна або лібералізація валютного та імпортного контролю;

2) зниження обмінного курсу місцевої валюти;

3) жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, за видатками державного бюджету, за дефіцитом державного бюджету, за ростом заробітної плати, зняття контролю за цінами);

4) стимулювання іноземних інвестицій і відкриття економіки країни світовому господарству.

9. Сутність і види валюти, Валютний курс його чинники і режими

Законодавством України дається таке визначення поняттю “валюта” – це такі валютні цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордону. У перекладі з італійського валюта – цінність, вартість. Це грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи в іноземних грошових одиницях, що застосовуються в міжнародних розрахунках. До іноземної валюти також належать кошти у грошових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських установ за межами України, та міжнародні розрахункові одиниці.

Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової валюти однієї країни, виражену в грошових одиницях іншої країни. Він є об’єктивним економічним показником, якій відображає тенденції внутрішнього економічного розвитку певної країни та стан і перспективи зовнішньоекономічних відносин. На нього покладене виконання певних функцій: *сприяння інтернаціоналізацїї грошових відносин; *сприяння об’єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків; *порівння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах; *порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках; *перерозподіл національного продукту між окремими країнами; *інтернаціоналізація господарських зв’язків…

Види: і.форма конвертованості: *вільно конвертовані( не існує ніяких обмежень на поточні операцїї ($, DM)); *частково конвертовані (існують валютні обмеження на певні валютні операції або тільки для нерезидентів (більшість валют західноєвропейських країн); *неконвертовані ( повінстю зберігаються валютні обмеження на всі валютні операції). 2.режим: *фіксований (передбачає наявність певного зареєстрованого паритету, який підтримують органи державного валютного контролю); *плаваючий; *змішаний.

Основою визначення та порівняння валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності окремих іноземних валют. Під купівельною спроможністю розуміється вартість певного набору товарів та послуг, які можна придбати за відповідну грошову одиницю у порівнянні з базовим періодом. Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів та послуг у двох країнах

10. Валютний курс, його чинники та режими. Валютний курс – ціна нац. Грошей однієї країни виражена в грош. Одиницях інших країн. Функції валют. курсу: 1. Інтернаціоналізація грошових відносин; 2. Забезпечення взаємного обміну валютами та торгівлі товарами, послугами, руху капіталу і кредиту. 3. Використання курсу для порівняння цін міжнародних та нац. ринків, а також вартісних показників різних країн. 4. Використання курсу для поточної переоцінки рахунків в іноз. валюті компаній та банків. 5. Перерозподіл нац. продукту між країнами.  На рівень валютного курсу впливають дві групи факторів: 1) Структурні – довгострокові; 2) Кон’юнктурні – тимчасові. Структурні:  показники ек. зростання; стан платіжного балансу; зростання грошової маси на внутр. ринку; рівень інфляції та інфл. очікувань; рівень процентної ставки; платоспроможність країни та довіра до нац. валюти на світ. Ринку. Кон’юнктурні: Спекулятивні операції на валют. ринку; Ступінь розвитку ін. сегментів фін. ринку що конкурують з валютами. Види валют. к.: Номінальний курс – відносна ціна двох валют. Еn = c_f/c_d  Еn – номін. курс. c_f – одиниця іноз. в.  c_d – одиниця нац. в. Реальний валют. к. Еr = Enp_f/p_d  p_f- ціни за кордон p_d – ціни внутр. ек. Ефективний в. к. – індекс валют. к. розрах., як співвіднош. між нац. в. та в. ін. кр. Зважених до частини цих кр. у зовн. ек. операц. даної кр. P_d^i =E d/f *P_f^i Режими валют.к. – правила, або процедури визнач в. к., його зміни, викор. для розрах., налагодження постійних відносин між країнами, обслуг. зовнішньоек. діяльності.  Осн. Режими в. к.: - фіксований – встан. центр. Банком, як постійні фіксовані обміни нац. в. на іноз. - плаваючий – форм. під впливом попиту та пропоз.  Проміжні режими в. к.: Корегований в.к. – автоматично змін. зал. від макронабору відпов. до ефективного курсу; Керовано-плаваючий курс – встан ЦБ; Валютне правління – прямий держ. контороль усіх міжнарод. трансакцій країни. Режими надзвич. стану: - контрольований в.к. – має цільове признач. і певний термін; - прив’язка курсу до іноз. в. – кошику в. - повзуча прив’язка – щотижнева девальвація курсу на певну передбач. величину; - валютний коридор – зміна курсу в певних межах.