41. Особливості суч етапу ф-ціонування єс

ЄС – найуспішніша регіон орг-я. Прогрес ЄС на шляху до економ інтегр трансформ його у центр залучення для всіх ін країн і угруповань, які бажають укласти довгострокові відн-ни різного рівня – від отрим привілеїву торгівлі до вступу.

1.11.1993 р набрав чинності Майстрих договір, яки було підпис у 1992 р, з цього дня Європ співтов-ва стали офіц назив Євр Союзом. Воно передбач нові сфери спів роб-ва: 1)єдина зовн політика і політика у гал забезпеч безпеки; 2)правосуддя і тісна взаємодія у виріш внутр питань. Отже, ЄС – це правова і інститут основа ф-ціонув європ співтов-ва як обєднання 3 відомих співтов-в (ЄОВС - 1952, ЄЕС - 1957, Євроатом – 1957). 2/3 всієї діяльності Євр Комісії, Ради мін-ів ЄС і Європарламенту спрямив на здісн «Плану дій з Єдиного Ринку», прийнятого в червні 1997. Маастр угоди надали ЄС таких ф-цій: *створ і упр-ня єдиною валютою; *корд-я та контроль у проведенні єдин екон політики; *заснув і захист Єдиного Ринку на засадах вільн і справедл конк-ії, підтрим рівності з певним перерозп коштв між багатш та біднішими регіонами; *підтримка закон-ті і правопорядку; *визнач і розв-к фундам прав і свобод окрем громадян; *упрал єдиною зовн політикою, вкл всю гал закорд справ і політ безпеки, формув спільн оборонної політики.

У проц зах-європ інтегр-ії вияивилися істотні внутр і зовн суперечності. Гол причиною внутр суперечностей є нерівномірність господар розвитку та диспропорції економ стр-ри за територією, які доцільно розгляд в 3 аспектах: 1)з т.зору різниці в ресурсному потенціалі та розвитку окремих країн-учасниць ЄС (2 групи країн – економ сильних – Німеч, Фр, Італія, ВБ, і відносно слабких – Ірл, Ісп, Португ, Греція); 2)у межах ек-к кожної країни (Італія – високорозвинен північ, менш розвинут – південь; ВБ – відносна ек відсталість Півн Ірл та Уельсу тощо); 3)за регіонами Європи (незважаючи на декларовану демократизацію процесу вироблення й прийн рішень на засадах компромісу і консенсусу, актуальними для ЄС залиш ткі проблеми як демокр контроль над політикою ЄС, розподіл повноважень і ф-цій між орг ЄС, політика щодо прийн нов членів.

Зовн суперечності розвитку ЗЄ інт-ії виник у процесі взаємодії факторів регіон та глобальн інтернац-ції. З 1 боку, розшир ринку ЄС є ключов інтегр фактором як на макро- так і на мікроекон, корпорант рівні. З ін боку, більшість ЗЄ корпорацій технологічно та фінансово пов’язані з америк та япон ТНК, які поряд зі св нац інтересами реаліз також інтереси атлант та тихо океан інт-ії.

1.05.2004 ознаменув новий безпрецедент етап розшир ЄС. Число його членів за рах держав Цент та СХ Європи, а також Прибалтики збільш з 15 до 25 (нові члени – Чехія, Польща, Угорщ, Мальта, Кіпр, Словач, Словенія, Естонія, Лит, Лат.)

З 2007 р. приєднались Болгарія і Румунія. Той факт, що нові члени – кр з перехідн ек-кою автоматично збільш число спірних питань, які були детально визначені умовами попереднього прийому.

Просуваючись на Схід, ЄС помітно нарощує свій ресурсн потенціал, перетвор на найб у світі ринок з 500 млн споживачів, зберіг просторову динаміку інт-ії. Політично складається гегемонія Євросоюзу на основній ч-ні терит Європи, це надає йому зовсім ін м-н ваги, статусу та позиції. Разом з тим реалії та наслідки розшир ЄС вигляд досить неоднозначно та суперечливо. Рів економ роз-ку цих країн дуже нерівномірний, це знахож відобр у по-ку ВВП на душу насел. Економ наслідки від розшир ЄС розцін по-різному. З великою йм-тю можна передбачати, що стимулюючого впливу на екон зрост країн ЄС не буде, як це і було під час попередніх хвиль розширення. Зростаючий потік інв-ій з ЄС стимулював структ перебудову в цих країнах (що приєдн у 2004), але у 8 з 10 кр (крім Мальти та Кіпру) торгів дефіцит перевищував потік капіталів з ЄС.

Нових торгов потоків створено уже не буде, можна очікув лише пожвавл торгівлі с/г продукцією та споживчими товарами через різницю в цінах в ЄС-15 та нових кр-членах.

До ЄС вступ кр, які не заверш до кінця процеси формув ефект рин госп-ва, правов держави та громадян сусп-ва. Це дозвол зробити висновок про те, що наслідки такого вступу не були добре прорахованими, а сам вступ продиктован скоріше політ чинниками, ніж міркуваннями зростання економ ефект-ті госп-ня.

Для того, щоб гарантув те, що розшир ЄС буду сприяти екон розв-ку кр з перех ек-кою, які вступ до ЄС, а не гальмув розвитк, необ щоб: 1)прийняття до ЄС не повинно перетвор в одностор диктат, який зобвязані прийняти кр, що вступ. Це – проц партнерства, в якому повинні враховув інтереси та прагнення кр, що вступ. 2)Новий процес прийняття вимагає інститут змін набагато більш масшт, аніж було необх раніше. Потрібен відносно тривал перехідн період для здійсн цих змін та забезпеч конкур-спрможнлсті кр-претендентів. 3)Існуючі члені ЄС повинні допоміг претендентам в проц вступу дор Союзу. Вони не повинні створювати зайвих перешкод для процедури, яка буде значним внесокм в єдність і благополуччя Європи.

Нове розшир ЄС виглядає вже не як злитт, а швидше як поглинання ЄС чергової партії держав, що приєднуються. Щоб не виглядати як колонізатор (не справл імперськ враження) ЄС не повинен створюв враження, що приєднання означ просте копіюв дан країнах правопорядку, політик і стр-р співтов-ва і що від самобутності,Ю яка склалася в ін Европі, не залиш нічого, що заслуг на збереження.