39. Завдання, проблеми і перспективи розвитку інтеграціїкраїн Співдружності незалежних держав (снд).

Співдружність незалежних держав було створ. в якості регіонального співтовариства держав у відповідності з підписаною в Мінську угодою про створення СНД, Алма-Атинською декларацією та протоколом до Мінської угоди.

Цілі: • обов'язкове виконання взятих на себе у рамках СНД міжнародних обов'язків;• невтручання у внутрішні справи;• дотримання територіальної цілісності та недоторканість кордонів СНД;• обов'язкове дотримання міжнародних норм у галузі прав людини та основних принципів щодо прав національних меншин;• об'єктивне представлення суспільно-політичного життя у засобах масової інформації держав-членів, недопущення розповсюдження повідомлень, які можуть спричинити міжнаціональні конфлікти;• заборона діяльності політичних партій та угруповань, що засновані на ідеях фашизму, расизму, міжнародних конфліктах тощо.

Члени: Азербайджан, Вірменія, Республіка Бєларусь, Казахстан, Киргизія, Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Туркменистан, Україна, Узбекистан (у 2008 р. із Складу СНД вийшла Грузія через війну на Північному Кавказі).

Для успішної організації та плідної співпраці передбачалось створити таку структуру:1.Рада глав держав; 2. Рада глав урядів; 3. Міждержавний економічний комітет; 4. Рада міністрів іноземних справ; 5. Рада міністрів оборони; 6. Верховне командування об'єднаних збройних сил СНД; 7. Рада керуючих прикордонними військами; 8.Міждержавний банк; 9. Виконавчий секретаріат.

З моменту підписання Договору про створення СНД опрацьовувались питання по організації співробітництва, перш за все по зовнішній, економічній та фінансовій політиці. 1993 р. країни-члени підписали угоду про створення Економічного союзу, яким передбачалось вільний рух товарів, послуг, капіталів та робочої сили, реалізація скоординованої політики (грошова та кредитна системи, ціни та податки, бюджетні питання, митна та валютна сфери), підтримка вільного підприємництва, сприяння спільному виробництву та координація господарського законодавства.

Головними цілями Економічного союзу визначено:• формування умов стабільного розвитку економік країн-учасниць; поетапне створення загального (спільного) економічного простору на основі ринкових відносин;• забезпечення рівних можливостей для всіх господарських суб'єктів;• реалізація спільних економічних проектів; вирішення актуальних соціально-економічних завдань.

Домовленості країн у межах Економічного союзу СНД зорієнтовані на поетапне забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Зокрема, перспективним планом інтеграційного розвитку СНД передбачається створення зони вільної торгівлі; митного та платіжного союзів. З 1994 р. діє Міждержавний економічний комітет (МЕК), до президії якого ввійшли віце-прем'єри країн-учасниць. Робочим органом МЕК є Колегія з уповноваженими представниками від кожної країни. Найбільша інтеграційна динаміка притаманна взаємовідносинам Росії, Білорусі і Казахстану (договір 1994-1995 рр. про вільну торгівлю і митний союз) з підключенням Туркменистану та Узбекистану.

Слід зазначити, що інтеграційні процеси в межах СНД розвиваються в умовах погіршення економічного стану країн-учасниць. Важливим є розуміння того, що в межах СНД відбувається не просто реінтеграція колишнього Радянського Союзу на новій, переважно економічній (а не політичній) основі, а й становлення нових незалежних держав у трансформованому геоекономічному просторі. За масштабами і глибиною ця проблема потребує окремих досліджень, які започатковані економістами і політологами із країн СНД Необхідно також зауважити, що геоекономічне положення країн СНД формує їх різноспрямовану інтеграційну мотивацію: участь з 1992 р. Азербайджану, Киргизстану Туркменистану, Узбекистану, Казахстану (спостерігач) в Організації економічного співробітництва. (ОЕС), членам 11 якої є Іран, Пакистан, Туреччина; двостороння інтеграція Молдова – Румунія.