- •1.Світовий фінансовий ринок(сфр):сутність, фун-ї,об’єкти та суб’єкти.
- •2. Підходи до структуризації світового фінансового ринку (сфр)
- •3. Характеристика міжнародного ринку інвестицій
- •4. Міжн. Кредитн. Ринок у стр-рі світ. Фін. Ринку
- •5.Створення мвф і його сучасна роль.
- •6. Група Світового банку, її організації та роль на фінансовому ринку
- •7. Міжнародна заборгованість: чинники формування, види зовнішнього боргу, показники.
- •8. Класифікація країн Світовим банком за рівнем заборгованості. Шляхи вирішення проблеми міжнародної заборгованості.
- •11. Визначення рівноважного валютного курсу за теорією загальної макроекономічної рівноваги.
- •12. Формування вк за теорією паритету купівельної спроможності. Закон єдиної ціни. Абсолютний та відносний пкс.
- •13. Чинники вк за теорією паритету процентних ставок. Правило іноземного інвестування. Ефект Фішера.
- •14. Грошова теорія про формування валютного курсу. Короткостроковий і довгостроковий валютний курс.
- •16. Торгівля валютою. Валютне котирування.
- •18 Сутність валютної системи та її види.Основні завданні і елементи вс..
- •19. Еволюція світової валютної системи.
- •20. Паризька та Генуезька валютні системи: особливості функціонування та причини розпаду.
- •21. Основні риси Бреттно-Вудської вс:
- •22. Принципи побудови та особливості функціонування Ямайської вс:
- •23. Становлення і розвиток Європейської валютної системи:
- •27.Економічний зміст та методологія складання платіжного балансу.
- •28.Структура пб.Рахунки, активні і пасивні статті балансу.
- •29. Стандартне та аналітичне представленя пб та відмінності між ними.
- •30.Поточний рахунок пб, економічний зміст його статей і сальдо.
- •31.Рахунок операцій з кап. Та фін.Опер.Пб його структура та значення для фінансування поточних опер.
- •32.Дефіцит пб: причини, наслідни та особливості надзвичайного фін.
- •33. Сутність, рівні та фактори м-н регіон інтеграції (мрі).
- •34. Форми і типи м-н регіон інтеграції (мрі). Відмінності між різними формами інтегр угруповань.
- •35. Загальна хар-ка основних інтеграц угруповань світу
- •36. Завдання,створення та специфіка діяльності у нафта.
- •37. Співробітництво країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (атр). Діяльність атес.
- •38. Розвиток економ інт-ії країн Півден Америки. Організац-економ особливості меркосур(1991 – Агент, Бразил, Уругвай, Парагвай)
- •39. Завдання, проблеми і перспективи розвитку інтеграціїкраїн Співдружності незалежних держав (снд).
- •40.Формування та етапи розширення Європейський Союзу.
- •41. Особливості суч етапу ф-ціонування єс
- •42. Організаційна структура єс. Законод та виконавчі органи єс.
- •43. Сутність та осн ознаки процесу глобалізації суч світ госп-ва.
- •44. Етапи розвитку та наслідки глобаліз процесів для розвинутих країн та країн що розвиваються
- •45. Фінансова глобалізація та ї прояви
- •46. Демографічна проблема сучасного світу, її причини та прояви.
- •47. Продовольча проблема у світі та шляхи її вирішення
- •48 Еколого-економ проблеми суч цивілізації
- •49. Передумови та фактори інт-ії України у світове господарство
- •50. Участь україни у регіональних інтеграційних угруповуваннях очес,снд,Гуам
50. Участь україни у регіональних інтеграційних угруповуваннях очес,снд,Гуам
Організація чорноморського економічного співробітництва — субрегіональне об'єднання 12 країн Чорноморського регіону (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, а також Україна). З 1992 до 1998 називалася просто «Чорноморське Економічне Співробітництво» — ЧЕС, причому ця абревіатура так і закріпилася в засобах масової інформації і офіційних документах. Організація була створена з метою тісного економічного співробітництва країн-учасниць, вільного пересування товарів, капіталів, послуг і робочої сили і інтеграція економік цих країн в світову економічну систему. Штаб-квартира організації розташована в Стамбулі.
До основних напрямків причорноморського співробітництва можна віднести такі: •формування інфраструктури бізнесу через створення та розвиток спільних фінансових та інформаційних мереж; •будівництво спільними зусиллями об'єктів транспортної інфраструктури, розвиток транспортно-експедиторського співробітництва; •комплексне використання і охорона ресурсів Чорного моря; •співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази регіону, у справі раціонального енергоспоживання; •реалізація спільних проектів щодо технологічного переобладнання металургійних виробництв країн-учасниць; •співробітництво в агропромисловій сфері, розвиток харчової і переробної промисловості; •участь у конверсії оборонної промисловості; •розвиток сучасної системи телекомунікацій, зокрема реалізація проекту будівництва оптиковолоконної лінії зв'язку між Туреччиною, Болгарією, Румунією та Україною; •кооперація в розвитку уніфікованої митної системи та вироблення ефективного механізму взаємних розрахунків з орієнтацією на створення в майбутньому Чорноморського платіжного союзу; •співробітництво в розвитку процесів приватизації підприємств, стимулювання малого і середнього бізнесу тощо.
З точки зору основних інтеграційних критеріїв ЧЕС слід розглядати як потенційну зону вільної торгівлі. Одна з принципових відмінностей від інших регіональних інтеграційних угрупувань (СНД, ГУАМ, ЄврАзЕС) — ОЧЕС об'єднує країни, які залучені в інших інституційний міцно розвинені міжнародні структури.
Співдружність Незалежних Держав створена 8 грудня 1991 року в садибі Віскулі (Біловезька пуща, Білорусь) як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. 21 грудня на умовах Алма-Атинської угоди приєднались ще вісім колишніх республік СРСР (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан). 23 жовтня 1993 року до СНД приєдналася Грузія. 26 серпня 2005 року зі складу СНД вийшов Туркменістан. Україна є співзасновницею СНД, але Статут організації Україною досі не ратифіковано, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД. 14 серпня 2008 парламент Грузії прийняв рішення залишити СНД, і, згідно зі Статутом СНД, 18 серпня 2009 Грузія офіційно перестала бути членом Співдружності.
Головними цілями економічного союзу визначені: *формук умов стаб розвитку ек-к країн-учасниць; поетапне створ заг (спільного) екон простору на основі ринков відн-н; *забезпеч рівних можл-тей для всіх господар суб’єктів; *реаліз спільних економ проектів; виріш актуальн соц-ек завдань. З 1994 р діє міждерж екон комітет (МЕК), до президії якого увійшли віце-премєри кр-учасниць.
Інтеграц процеси в межах СНД розвив в умовах погірш екон стану країн-учасниць. В межах СНД відбув не просто реінтегр колишнього Рад Союзу на новій, переважно економ (а не політ) основі, а й становлення нових незал держав у трансформованому геоеконом просторі.
Україна розглядає Співдружність як міжнародний механізм багатосторонніх консультацій і переговорів, що доповнює процес формування якісно нових повномасштабних двосторонніх відносин між державами-учасницями і має на меті сприяння більш успішному вирішенню проблем, які виникли після розпаду Союзу РСР.
Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ — регіональне об'єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. В основі утворення цієї форми співробітництва лежить єдність позицій країн із подібними політичними й економічними зовнішніми орієнтаціями. Організація була створена для протистояння впливу Росії в регіоні й отримала підтримку Сполучених Штатів. У 1999 організація була перейменована у ГУУАМ завдяки вступу Республіки Узбекистан до неї, яка, однак, вийшла з організації 5 травня 2005, викликавши повернення початкової назви. Штаб-квартира знаходиться у Києві на Майдані Незалежності.
Спільні економічні інтереси держав ГУАМ найбільше сконцентровані навколо питань транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон.
Напрямки економічного співтовариства: *розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУАМ, створення спільних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, в галузі машинобудування, енергетики і транспорту; *проблеми безпеки й стабільності в регіоні.
Учасники об'єднання зацікавлені у всебічному розвитку співробітництва з третіми країнами та міжнародними організаціями, які виявляють інтерес до діяльності ГУАМ та можуть сприяти досягненню цілей та принципів, викладених у Ялтинській Хартії ГУАМ.