45. Фінансова глобалізація та ї прояви

- фінансова глобалізація є об'єктивним процесом, який відображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства і, насамперед, науково-технічного і економічного прогресу. Це найбільш складний та розвинений з точки зору інтернаціоналізації процес, що є наслідком поглиблення фінансових зв'язків країн, лібералізації цін та інвестиційних потоків, створення глобальних фінансових груп;

- фінансова глобалізація - це вільний та ефективний рух капіталів між країнами й регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК і транснаціональних банків;

- фінансова глобалізація є ідеологією, політикою та практикою об'єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення "світовими грошима", функції яких беруть на себе гроші США, об'єднаної Європи та Японії;

- фінансова глобалізація - це посилення взаємозалежності та взаємовпливу країн у сфері фінансових відносин, зростанням ролі міжнародних кредитних відносин, міжнародного руху капіталів, розширенням джерел надходження доходів і розміщення активів у інших країнах. В її основі вільний рух капіталів, валюти, їх переміщення через національні кордони, результатом чого є формування глобальних фінансових ринків і світового фінансового співтовариства;

- фінансова глобалізація - це розширення кордонів, меж ринків інвестиційних інструментів, усунення бар'єрів доступу та розширення можливостей вільного залучення до глобального інвестиційного процесу на принципах конкурентної боротьби;

- фінансова глобалізація - це інтеграція національних фінансових систем із міжнародними фінансовими ринками та інституціями.

Розвитку ФГ сприяють: 1)випереджаюче зрост експорту порівн. З ВВП і зростання потоку транс кордон платежів; 2)посил офіц та нелегальн міграції, здісн переселення, збільш горошов переказів до країн походження; 3)лібераліз руху капіталу та зрост його, особливо портф інв-ій.

Прискорення фін глоб-ії: 1)поглибл м-н фін інт-і; 2)формув сис-м м-н фін інститутів (МВФ, Світовий Банк); 3)швидкий розв-к фін інновацій; 4)виникн нових фін технологій, поява фін інжинірингу.

Форми прояву фін глоб-і: 1)зрост обсягу м-н фін потоків у вигляді платежів, трансфертів, розрахунків, переміщ капіталу; 2)зростання мобільності м-н капіталів через лібераліз умов їх транс корд переміщення (з 70-х рр. трансформ-я м-н вал сис-ми – зміни у статтях статуту МВФ, подальші саміти великої сімки); 3)м-н експансія ТНК і банків; 4)зрост ролі м-н фін орг-ій у глоба ліз процесах; 5)стандартиз та уніфік фін діяльн суб’єктів господарювання; 6)інститут зближ фін і банків с-м різних країн.

46. Демографічна проблема сучасного світу, її причини та прояви.

Проблеми народонаселення є невід'ємною частиною глобальних проблем сучасності..

Загалом демогр ситуація у світі характериз демограф вибухом, що стався в сер 20 ст. Простежимо наступну динаміку: 1850 р - 1 млрд чол., 1930 – 2, 1960 – 3, 1975 – 4, 1986 – 5, 1999 -6, зараз – 6,4 млрд. За прогнозами до 2025 р. населення цих країн зросте ще на 3 млрд осіб, що становитиме 95% приросту населення світу. Особливо динамічно зростає населення в країнах Африки, де природний приріст становить 3%: на рік, тобто 10 мли осіб щорічно.

В той же час кількість населення економічно розвинених регіонів світу знизилося із 33,1% у середині XX ст., до 24,1% в останній чверті століття; за прогнозними розрахунками ООН спад триватиме й далі. Особливо це стосується розвинених країн, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку — 20% в 1950 р. і 14% наприкінці століття. В той же час відбулося зростання цього показника в країнах Азії, Африки, Латинської Америки — з 66,9%. у 1950 р. до 79,5%, у 2000 р.

В останній чверті XX ст. у розвинених країнах Європи, Північної Америки, в Австралії, Японії природний приріст не перевищує 1 % на рік. Зниження показників народжуваності викликає зміну вікової структури населення (зменшення частки дітей і молоді, збільшення кількості людей похилого віку, тобто ''старіння населення"), зменшення його кількості в працездатному віці, депопуляції в майбутньому. Новий тип вікової структури викликає складні проблеми економічного, політичного і культурного характеру. У країнах Азії, Африки, Латинської Америки швидке зростан­ня кількості населення (подвоєння через кожних 20-30 років) призводить до загострення важливих соціально-економічних проблем в цих регіонах: значного переважання темпів приросту населення над темпами економічного росту і до ще більшого відставання від аналогічних показників розвинених країн; швидкі темпи урбанізації, збільшення числа безробітних і осіб, що не знаходять застосування своєї праці (30%. працездатного населення світу), зростання чисельності неграмотних (950 млн чол. за даними ЮНЕСКО в 2000 р.) поряд з ростом частки грамотного населення в світі (85%. наприкінці століття).

У великій групі країн тропічної Африки, Південної Азії, деяких країн Центральної і Південної Америки, а також країн мусульманського Сходу зберігаються традиції високої народжуваності і природний приріст перевищує 2,5-3%.

У найбагаточисельнішій групі країн, що розвиваються (Індія, Індонезія, країни Індокитаю, Мексика, Колумбія, Венесуела, Чилі. Єгипет, Туніс та ін.), де діють державні програми планування сім'ї, показники природного приросту населення коливається від 1,5 до 2,5%

Потенційна загроза розвитку сучасної демографічної ситуації полягає в тому, що населення світу може вступити в XXI ст. з 1 млрд безробітних, 1 млрд голодуючих. 1 млрд неграмотних, 2 млрд, що живуть в умовах відносного або абсолютного перенаселення, 1,5 млрд знедолених, що зна­ходяться за "межею бідності".

Для вирішення глобальних демографічних проблем слід встановити допустиму межу чисельності населення Землі (від 10 до 20 млрд осіб), визначити строки стабілізації загальної чисельності населення (близько 2110 р. — 10,5 млрд осіб, в тому числі в Азії — 57%, в Африці — 19%населення світу), Амстердамська декларація ЮНФПА (Фонд ООН в галузі народонаселення, заснований в 1967 р.) передбачає застосування заходів, скерованих на зменшення показників народжуваності, підвищення якості населення (освіта, здоров'я), демографічної грамотності, підвищення соці­ального статусу жінок, планування сім'ї, на що ЮНФПА передбачив витратити до кінця XX ст. 10 млрд американських доларів щорічно.

Сер трив-ть життя у світі – 66,9 р., а в європі – 78 р. Коеф нарождув – Є – 1,7%, світ – 47%

Глобальністьпроблеми народонаселення в тому, що вона не може бути локалізована в якомусь певному регіоні, і нерівномірне зростання чисельності населення в окремих країнах може викликати помітні зміни на геополітичній карті світу.

Основні тенденції народонаселення світу: 1)демогр вибух за раз прир приросту в кр, що розвив (збільш трив життя; зниж дит смертності) 2)нерівном-ть населеності планети (Азія – 60%, Австралія та Океанія – 1%); 3) тВис частка молоді в населеннів кр, що розвив, вис часка літній людей в розинут кр. 4)низ якість роб сили в кр, що розвиваються+пошир-ть хвороб, зниж писемності (84% чол., 72% - ж писемні – світ; кр, що розвив – 45% чоловіки); рів освіти і кваліфік-ії 5)міжетн конфлікти (Півн-Сх Африки, Індія, Пакист тощо); 6)Вис без роб, особл серед молоді.