- •1.Світовий фінансовий ринок(сфр):сутність, фун-ї,об’єкти та суб’єкти.
- •2. Підходи до структуризації світового фінансового ринку (сфр)
- •3. Характеристика міжнародного ринку інвестицій
- •4. Міжн. Кредитн. Ринок у стр-рі світ. Фін. Ринку
- •5.Створення мвф і його сучасна роль.
- •6. Група Світового банку, її організації та роль на фінансовому ринку
- •7. Міжнародна заборгованість: чинники формування, види зовнішнього боргу, показники.
- •8. Класифікація країн Світовим банком за рівнем заборгованості. Шляхи вирішення проблеми міжнародної заборгованості.
- •11. Визначення рівноважного валютного курсу за теорією загальної макроекономічної рівноваги.
- •12. Формування вк за теорією паритету купівельної спроможності. Закон єдиної ціни. Абсолютний та відносний пкс.
- •13. Чинники вк за теорією паритету процентних ставок. Правило іноземного інвестування. Ефект Фішера.
- •14. Грошова теорія про формування валютного курсу. Короткостроковий і довгостроковий валютний курс.
- •16. Торгівля валютою. Валютне котирування.
- •18 Сутність валютної системи та її види.Основні завданні і елементи вс..
- •19. Еволюція світової валютної системи.
- •20. Паризька та Генуезька валютні системи: особливості функціонування та причини розпаду.
- •21. Основні риси Бреттно-Вудської вс:
- •22. Принципи побудови та особливості функціонування Ямайської вс:
- •23. Становлення і розвиток Європейської валютної системи:
- •27.Економічний зміст та методологія складання платіжного балансу.
- •28.Структура пб.Рахунки, активні і пасивні статті балансу.
- •29. Стандартне та аналітичне представленя пб та відмінності між ними.
- •30.Поточний рахунок пб, економічний зміст його статей і сальдо.
- •31.Рахунок операцій з кап. Та фін.Опер.Пб його структура та значення для фінансування поточних опер.
- •32.Дефіцит пб: причини, наслідни та особливості надзвичайного фін.
- •33. Сутність, рівні та фактори м-н регіон інтеграції (мрі).
- •34. Форми і типи м-н регіон інтеграції (мрі). Відмінності між різними формами інтегр угруповань.
- •35. Загальна хар-ка основних інтеграц угруповань світу
- •36. Завдання,створення та специфіка діяльності у нафта.
- •37. Співробітництво країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону (атр). Діяльність атес.
- •38. Розвиток економ інт-ії країн Півден Америки. Організац-економ особливості меркосур(1991 – Агент, Бразил, Уругвай, Парагвай)
- •39. Завдання, проблеми і перспективи розвитку інтеграціїкраїн Співдружності незалежних держав (снд).
- •40.Формування та етапи розширення Європейський Союзу.
- •41. Особливості суч етапу ф-ціонування єс
- •42. Організаційна структура єс. Законод та виконавчі органи єс.
- •43. Сутність та осн ознаки процесу глобалізації суч світ госп-ва.
- •44. Етапи розвитку та наслідки глобаліз процесів для розвинутих країн та країн що розвиваються
- •45. Фінансова глобалізація та ї прояви
- •46. Демографічна проблема сучасного світу, її причини та прояви.
- •47. Продовольча проблема у світі та шляхи її вирішення
- •48 Еколого-економ проблеми суч цивілізації
- •49. Передумови та фактори інт-ії України у світове господарство
- •50. Участь україни у регіональних інтеграційних угруповуваннях очес,снд,Гуам
5.Створення мвф і його сучасна роль.
У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС – Європейський інвестиційний банк ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).
Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це міжурядова валютно-кредитна організація, яка виконує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Створений на міжнародній конференції в м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалізованого закладу ООН. У 1959 р. членами Фонду були 49 держав, у 1970 р. - 116, 1992 р. – 157, 1997 р. – 182 держава.
МВФ – це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнародній торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Квота України у 1996 р. разом з 10 іншими країнами своєї групи становила 4,88 (для порівняння: США – 17,78, Німеччини та Японії – по 5,54, Франції та Великобританії – по 4,98%). Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. Величина квоти визначає можливості країни впливати на політику МВФ.
Основними завданнями МВФ є:
*сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням;
*сприяння багатосторонній системі платежів та ліквідація валютних обмежень;
*надання валютних кредитів державам-членам для вирівнювання платіжних балансів;
*організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.
Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну.
МВФ надає кредити декількох видів:
Резервні кредити (“стенд-бай”) – для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25%.
Розширене кредитування (ЕФФ) – для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5% річних.
Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25% річних.
Фінансування системних перетворень (СТФ) – цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали значні проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на ринковій основі.
Стабілізаційний (“буферний”) кредит (БСФФ) – для фінансування запасів сировини в зв’язку з несприятливою кон’юнктурою на світових ринках (на 3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не використовувався.
Фінансування структурної перебудови (САФ) – для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50% квоти з річними лімітами 15, 20 та 15% для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5% річних на строк до 10 років.
Розширене фінансування (ЕСАФ) – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5%.
Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Країни-члени зобов’язані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо.