12. Реформи 60-70-х років в галузі освіти та інших сферах культури.

У ході реф 60-х була розшир мережа народних училищ. Поряд з класичними гімназіями створені реальні гімназії (училища), в яких основний акцент робився на викладання математ і природничих наук. Університет статут 16.06.1863 для вищих навч закладів вводив часткову автономію університетів - виборність ректорів і деканів і розширення прав професорії. Структура-5 факульт: істор-філолог, фізмат, юрид, мед та сх. Мов. 1869 в Москві відкриті перші в Р вищі жіночі курси з загальноосвітн програмою. 14.07.64-«полож про початкові нар училища»-безстановість школи, жінки можуть виклад в школі, усі нав закл підпор мін нар осв. 19.11.1864 «статут гімн і протогімназій», за яким в країні вводилися семирічні(широка гуманітар осв в основі лат і гр. мови, право вступу в унів без іспитів) та реальні(зб обсяг викл матем та природн наук). Деякі елементи реформи освіти сучасники розглядали як дискримінацію нижчих станів. Як вказував Н.А. Рожков, в реальних гімназіях, введених для вихідців з нижчих і середніх верств суспільства, не навчали стародавніх мов (латинської і грецької), на відміну від звичайних гімназій, існували тільки для вищих класів; але знання стародавніх мов зробили обов'язковим під час вступу до вузів. Так для широкої маси населення був фактично закритий доступ до вузів.--Полегшено становище друку. За статутом 1865 від попередньої цензури звільнялися книги обсягом понад 10 авторських аркушів, пет і моск період преса. За перше порушення правил цензури видавці отримували «застереження», при повторному порушенні видання припинялося на шість місяців і при третьому заборонялося.—церква- 1867-скасов право передачі церк посад, а 69-успадк духовн звання. На 67% зросла держзарпл свящ. 67-скасов поідл єпарх на 3 класи. 63-випускники дусемінар отрим право вступ в унів, з 69 у військ учил.1869-статут дух академ-запров академ ради, академ на лише богослов школа але й педзаклад. Припин пере слід старообр. Активна місіонер діяльність. Всі ці реформи насправді мали дуже обмежений характер. Як навчальні заклади, так і друк, як і раніше продовжували перебувати під постійним наглядом царської влади і церкви.

13. Суспільно-політ життя 60-90-х років хіх.

У центрі сусп-політ руху в Рос у др пол 19 ст стояли найболючіші питання «землі і волі». Невирішеність земельного питання, відсутність політичних прав і свобод викликали поляризацію у середовищі інтелігенції, яка поповнювалась вихідцями з недворянських, т.зв. різночинських верств. Серед молоді, передусім студентської, поширились радикально-демократичні ідеї, які пропонували розв'язувати суспільно-політичні проблеми шляхом народного повстання. Ідеологами цього напряму були Микола Чернишевський, Микола Добролюбов, Олександр Герцен, Микола Огарьов та ін. У 1860-х виникли таємні організації, серед яких найвпливовіша — «Земля і Воля». Репресії самодержавства спричинили перехід радикалів до тактики індивідуального терору (замах у 1866 Д.Каракозова на О II).

Лібер народництво-М. Михайловський і В. Воронцов-не йшли на компром з владо-зроб ставку на щоденн боротьб легал способами. «Теорія малих справ»-для народу корисніші лікарі, інженери, ніж револ підпільники. Земський рух-за поглибл прав земств-форми-подання звернень на імя імперат, видан закорд брошур і статтей. Активізувались слов’янофіли. І. Аксанов-словяноф-єднання всіх словян навколо Р.

У 1870 роках радикально-демократичний рух, сприйнявши із Заходу соціалістичні ідеї, створив власну теорію переходу Росії до соціалізму через народне повстання і селянську общину. Цей рух отримав назву російського народництва. Теоретиками народництва були М.Бакунін, П.Лавров і П.Ткачов, які вважали, що для піднесення повстання необхідно лише просвітити селян. Жертовні «ходіння в народ», терористичні замахи учасників народницьких організацій («Земля і воля», «Народна воля», «Чорний переділ») не дали очікуваних наслідків, спричинили урядові репресії, які набули масового характеру після вбивства народовольцями 1.3.1881 царя Олександра II.

Ліберальні кола зосередили свою діяльність у земських установах, пропагували необхідність поступових демократичних змін. Після вбивства Олександра II на престол вступив Олександр III, який вжив заходи для зміцнення самодержавства і обмеження політичних свобод: посилено цензуру, закрито ліберальні видання, обмежено доступ до освіти дітей з нижчих верств (циркуляри про «кухарчиних дітей» — 1887), посилено адміністративний контроль за земствами і міським самоуправлінням.