- •Глава 1. Виконавча влада як об'єкт організаційно-правового дослідження
- •Глава 2. Основні види органів виконавчої влади в Україні
- •Глава 3. Президент України і виконавча влада
- •Глава 4. Місцеве самоврядування в контексті децентралізації державної влади
- •Глава 1. Доктрішальні засади сучасного розвитку і
- •Глава 2. Засадниче значення Конституції України щодо адміністративного права
- •Глава 3. Сутнісні ознаки адміністративного права як галузі публічного права
- •Глава 4. Нормативний масив адміністративного права: загальні риси
- •Глава 4
- •Глава 6. Адміністративно-правові режими: їх призначення, зміст і види
- •Глава 1. Організація виконавчої влади за умов парламентського правління
- •Глава 2. Організація виконавчої влади за умов президентської республіки
- •Глава 3. Організація виконавчої влади за умов змішаної республіканськії форми державного правління
- •Глава 1. Спрямованість на забезпечення прав громадян — демократична сутність виконавчої влади
- •Глава 2. Зміст адміністративно-правового статусу громадян України
- •Глава 3. Основні напрями реалізації прав громадян у сфері виконавчої влади
- •Глава 4. Адміністративні послуги з боку органів
- •Глава 5. Європейський досвід законодавчого регулювання адміністративних процедур
- •Глава 6. Роль державної ювенальної політики у забезпеченні прав лнщини: постановка проблеми
- •Глава 1. Інститут оскарження в адміністративному порядку: загальні засади
- •Глава 2. Порядок оскарження в органах внутрішніх справ
- •Глава 3. Питання оскарження рішень, дій та бездіяльності податкових органів
- •Глава 4. Адміністративна юстиція як провідна форма судового захисту прав громадян
- •Глава 5. Роль Конституційного Суду України у захисті прав людини
- •Глава 6. Роль і завдання українського омбудсмена
- •Глава 1. Компетенція органів виконавчої влади: загальна характеристика змісту
- •Глава 2. Конституційні засади організації та діяльності Кабінету Міністрів України
- •Глава 3. Актуальні проблеми законодавчого врегулювання статусу Кабінету Міністрів України
- •Глава 4. Дискреційні повноваження та адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади
- •Глава 5. Правові акти управління як провідна форма
- •Глава 1. Центральні органи виконавчої влади: основні напрями реформування
- •Глава 2. Запровадження в органах виконавчої влади політичних посад та їх правовий статус
- •Глава 3. Інститут державних секретарів міністерств:
- •Глава 4. Науково-методичні засади проведення
- •Глава 1. Основні напрями реформування
- •336 Розділ VIII • глава 1
- •Глава 2. Питання конкурсного відбору
- •Глава 3. Інститут проходження державної служби
- •Глава 4. Підвищення стимулюючої ролі оплати праці державних службовців
- •Глава 5. Система підготовки і підвищення кваліфікації кадрів державної служби: проблеми розвитку
- •Глава 6. Деякі питання формування молодих кадрів управління
- •Глава 2. Типи і види державної служби: проблеми класифікації
- •Глава 3. Співвідношення понять "посадова особа" і "службова особа"
- •Глава 4. Проблеми правового регулювання поведінки державних службовців
- •Глава 5. Дисциплінарна відповідальність державних службовців: необхідність публічно-правового регулювання
- •Глава 1. Державний контроль:
- •Глава 2. Види державного контролю та їх правове регулювання
- •Глава 3. Контроль та нагляд и державному управлінні: порівняльна характеристика
- •Глава 4. "Презумпція знання закону" у світлі забезпечення об'єктивності контролю
- •Глава 5. Контроль у сфері місцевого самоврядування та його зв'язок з державним управлінням
- •Глава 1. Парламентський контроль як вища форма державного контролю
- •Глава 2. Конституційні засади здійснення парламентського контролю щодо виконавчої влади
- •Глава 3. Прокурорський нагляд за додержанням законів у сфері виконавчої влади
- •Глава 4. Судовий контроль: поняття і види
- •Глава 5. З досвіду функціонування системи державного контролю в Польщі
- •Глава 1. Юридична природа відповідальності у сфері адміністративно-правового регулювання
- •Глава 2. Уточнення визначення поняття та класифікації підстав адміністративної відповідальності
- •Глава 3. Юридичні особи як суб'єкти
- •Глава 4. Різновиди адміністративних правопорушень
- •Глава 1. Розмежування адміністративних і
- •Глава 2. Адміністративні стягнення та вдосконалення їх правового регулювання
- •Глава 3. Штраф як найпоширеніший вид адміністративних стягнень та його застосування
- •Глава 4. Економічні санкції: питання їх правової природи
- •Глава 5. Особливості адміністративної відповідальності осіб, що обіймають посади в державних органах
- •Глава 1. Розвиток загальних положень провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •Глава 2. Уточнення складу учасників провадження та розвиток їх правового статусу
- •Глава 3. Удосконалення процедур провадження
Глава 2. Засадниче значення Конституції України щодо адміністративного права
Конституція України за своєю природою є правовим актом первинного характеру - актом установчої влади.
Сучасна ідея установчої влади була сформульована ще наприкінці ХУЛІ ст. Згідно з нею установча влада належить безпосередньо народові. Реалізуючи цю владу, народ у певний спосіб (прямо або через обраних представників) приймає конституцію. Установча влада об'єктивно передує вторинним, встановленим конституцією, владам -законодавчій, виконавчій і судовій.
Установча значущість Конститущї України стосовно адміністративного права найбільш узагальнено проявляється в положеннях її розділу VI "Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади". Відповідний характер мають і деякі положення розділу V "Президент України". Отже, один з аспектів ідеї установчої влади полягає в тому, що конституція встановлює політико-правові засади функціонування виконавчої влади, створює структурно-компе-тенційне підґрунтя сфери державного управління.
Конституція України співвіднесена з різними галузями національного права, у першу чергу з публічно-правовими. Норми публічно-правових галузей мають за об'єкт регулювання організацію і здійснення державної влади. Звідси предметом пубілічно-правових галузей є відносини державного владарювання.
Предметний зв'язок між публічно-правовими галузями зумовлений їх спільною генезою і тривалим розвитком як цілого. Відомо, що як загальні явища у світовій історії такі публічно-правові галузі, як адміністративне і фінансове, порівняно недавно відгалузилися від конституційного (державного) пргша. Однак кожна з сучасних публічно-правових галузей має свій окремий предмет регулювання. Це певна група суспільних відносин, які є фрагментом усієї сукупності відносин державного владарювання.
Конституція України регулює найбільш суттєві відносини державного владарювання, насамперед Іі з них, що виншсають на найвищому, політичному рівні організації і здійснення державної влади. Тому їх можна визначити як державно-політичні відносини владарювання. Головними учасниками цих відносин є звичайно Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України. Саме вони уповноважені вчиняти дії, що мають безпосередню політичну спрямованість, і приймати нормативно-правові акти, котрі діють на всій території держави. Значна частина таких актів має за змістом політичну значущість.
74 РОЗДІЛ II • ГЛАВА 2
Політичний характер відносин державного владарювання, врегульованих Конституцією України, зумовлений і деякими іншими обставинами. В ній, зокрема, визначені основи судоустрою і судочинства, а також засади місцевого самоврядування. Відносини, які виникають у сферах функціонування судової влади і місцевого самоврядування, є відносинами державного владарювання. Вони здебільшого мають відповідно процесуальний і управлінський характер. Однак ті з них, які пов'язані з формуванням вказаних основ і засад, об'єктивно набувають політичної значущості. Ці відносини, як і інші "засадові" відносини державного владарювання, дають змогу узагальнено характеризувати державний механізм. Тому вони прямо співвіднесені з політичним рівнем державного владарювання.
Державно-політичними відносинами владарювання є також ті, котрі виникають у сфері існування конституційних (основних) прав і свобод людини і громадянина. Зафіксовані в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" права і свободи людини і громадянина по суті є обмеженнями щодо діяльності органів державної влади та їх посадових осіб. Тим самим межі державного владарювання встановлюються негативним способом: не через дозвіл, а через обмеження чи заборону стосовно дій органів державної влади. Політичний характер відносин державного владарювання, що виникають у "сфері існування конституційних прав і свобод, зумовлений їх природою як основних.
Конституція України є первинною формою і джерелом конституційного права. Однак у формі Конституції України існують не тільки норми конституційного права, а й опосередковано норми інших публічно-правових галузей, насамперед адміністративного. Об'єктивно, як зазначалось, предмети публічно-правових галузей становлять ціле - сукупність усіх відносин державного владарювання. Це зумовлює зазначену співвіднесеність Конституції України і публічно-правових галузей, зокрема адміністративного.
Проте між суспільними відносинами, які становлять предмет адміністративного права, і тими, котрі прямо врегульовані нормами Конституції України, є відмінність.
Ця відмінність відображена, зокрема, в різному колі суб'єктів відповідних правовідносин. Суб'єктами конституційних правовідносин передусім є органи державної влади, статус яких безпосередньо визначений у Конституції України - тобто це так звані вищі органи держави. Соціальна значущість відносин за участю вищих органів держави зумовлює конституційне врегулювання їх.
Суб'єктами адміністративних правовідносин виступають інші, об'єктивно нижчі ланки державного механізму. Регулювання відносин
В.М. Шаповал, В.П. Єрмолін 75
державного управління, які належать до предмета адміністративного права, безпосередньо здійснюється на рівні законів і підзаконних актів.
Отже, за будь-яких умов предмети конституційного й адміністративно-правового регулювання зберігають автономність.
Відмінність між названими сферами правового регулювання існує і за його рівнем. Конституційному регулюванню притаманний метод загального закріплення, або загального унормування. Сфера державного управління, навпаки, характеризується досить високим рівнем деталізації правового регулювання, що випливає з реальних потреб здійснення державно-управлінської діяльності.
Застосування методу загального закріплення як методу конституційного регулювання об'єктивно має своїм наслідком те, що певна частина положень Конституції України, зокрема її розділу І "Загальні засади", сформульована як норми-принцшш. Ці положення забезпечують найбільш загальне правове регулювання відносин державного владарювання.
Конституційні норми-принципи об'єктивно призначені для визначення стратегічних напрямів такого регулювання. Прикладом може слугувати зміст частини першої ст. 6 Конституції України: "Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову". Визначаючи виконавчу владу як одну з трьох сфер (галузей, "гілок") державного владарювання, Конституція України встановлює орієнтири розвитку адміністративного права. При цьому вона вчиняє лише опосередкований вплив на предмет адміністративного права.
Конституційне регулювання відносин політичного характеру у сфері організації і здійснення виконавчої влади спрямовує розвиток адміністративно-правового регулювання похідних від них відносин державного управління. Більше того, конкретні конституційні правовідносини можуть об'єктивно вимагати виникнення саме похідних адміністративних правовідносин і прогнозувати їх зміст. Зокрема, у розділі VI Конституції України визначені основні параметри системи органів виконавчої влади.
Більше того, Конституція України містить досить велику кількість норм, які мають адміністративно-правову спрямованість. Практично адміністративне право запозичує свої змістовні засади з Основного Закону. Ці засади конкретизуються відповідними законами. Саме законами визначаються механізми реалізації прав і свобод людини і громадянина, організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби тощо.
Отже, слід резюмувати, що Конституція України лише опосередковано може вважатися джерелом адміністративного права.
76 РОЗДІЛ II • ГЛАВА З
Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин здійснюється в інших, позаконституційних нормативних формах, хоча в цілому його зміст зумовлено положеннями Конституції України.