26. Сутність детермінізму

Детерміні́зм (лат. Determinatus — визначний, обмежений) — філософське матеріалістичне вчення про загальну об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства і людської психіки, зокрема волі.

Головним у детермінізмі є положення про причинність як такий зв'язок явищ, при якому одне явище (причина) за певних умов породжує інше (дію).

Відповідно до різних галузей знань загальні принципи детермінізму спеціалізуються: фізичний детермінізм органічний детермінізм, соціальний детермінізм тощо.

Принцип детермінізму лежить в основі діалектико-матеріалістичного вчення про активно-практичну сутність людини та її свободу.

27. Соціально-політичні погляди н.Макіавелі.

Прагнув обґрунтувати теорію буржуазної держави з точки зору етики, філософії і права, що ґрунтуються на принципі єдиної, незмінної природи людини. Намагався розкрити закони суспільного розвитку, не використовуючи теологічну ідею, відзначав вплив клімату на мораль людей (задовго до Монтеск'є і Руссо). Набагато раніше Гоббса виводив необхідність держави з егоїстичної природи людини, з її прагнення до особистої зацікавленості і самозбереження. З цього прагнення витікає, за Макіавеллі, необхідність насильства над людьми для приборкання егоїзму і встановлення порядку. Цю функцію насильства виконує держава. Макіавеллі наблизився до ідеї об'єктивної закономірності суспільного розвитку, яку називав “фортуною”, і вважав, що людина, як розумна істота, здатна пізнати її, а, пізнавши, - спрямувати "закон" на благо людства. Макіавеллі був впевнений в перемозі гуманності. Боротьба людей за свої інтереси найповніше виражається в придбанні власності та її захисті. На цьому ґрунті розвивається боротьба між "народом" і "вищим класом", яка сприяє суспільному прогресу. Національне об'єднання Італії Макіавеллі пов'язував з діяльністю сильного государя, який в ім'я цієї великої мети може застосовувати проти ворогів усі засоби - віроломство, вбивство: явне або таємне, обман і таке інше. Засуджував багатство і світську владу папства.

28 «Відкрите» і «закрите» суспільство к.Попера

Сер Карл Ра́ймунд Поппер  — британський філософ, логік і соціолог. Автор і представник школи «критичного раціоналізму» — спроби конструктивного теоретичного подолання логічного позитивізму.

Глобальне ж світоуявлення Поппера (принципово не онтологічного характеру) виступало у вигляді теорії трьох світів: світу фізичних явищ; світу суб'єктивних (ментальних і психічних) станів свідомості; світу об'єктивного змісту мислення і предметів людської свідомості поза суб'єктом пізнання, (гіпотези, що підтвердилися, і що не підтвердилися, наукові теорії, матеріалізовані проекти і непрочитані ніким книги тощо)

Суспільним ідеалом Поппера виступало «відкрите суспільство», влада розуму, справедливість, воля, рівність і запобігання міжнародних злочинів. На думку Поппера, «закриті суспільства» (тоталітарні держави) характеризуються вірою в існування магічних табу на відміну від «відкритого суспільства», у рамках якого «люди (значною мірою) навчилися критично ставитися до табу і засновувати свої рішення на спільному обговоренні і можливостях власного інтелекту». Поппер підкреслював, що самого лише урахування суспільної думки недостатньо для конституювання суспільства в «відкрите»: суспільна думка, за Поппером нерідко помилкова, ненавчальна і піддається маніпулюванню.