76. Проблема субстанції. Матеріалістичний та ідеалістичний монізм. Дуалізм.

Поняття “субстанція” латинського походження у середньовічну добу поняття субстанція тлумачилось брутально - фізикалістськи,як речовина, з якої складаються різноманітні одиночні речі. Середньовічне мислення припускало існування різноманітних субстанцій, які не перетворювалися одна в одну (так звані "субстанціальні якості"; "субстанціальні форми"). Французький філософ Рене Декарт визначав поняття субстанції так: "Розуміючи субстанцію, ми можемо розуміти лише річ, яка існує так, що не потребує для свого існування нічого , крім самої себе".В сучасній філософії категорія субстанції - це об'єктивна реальність, яка розглядається з боку її внутрішньої єдності,матерія (або дух, монада, гомеомерія) в аспекті єдності всіхформїї духу, всіх виникаючих у цьому русі відмінностей і протилежностей.Відповідно до того,як вирішується основне метафізичне питання філософи поділяються на:1) моністів;2) дуалістів;3) плюралістів.В основі монізму (від грецьк. Monos -один,єдиний) лежить філософський принцип, згідно з яким все існуюче єдино в своїй основі, має одне-єдине джерело.Розрізняють матеріалістичний та ідеалістичний монізм.Згідно з першим, у світі немає нічого , крім матерії, що рухається і розвивається, і на певному етапі свого розвитку породжує свідомість як вищу форму відображення дійсності, а також самовідображення і самосвідомість. Позиції матеріалістичного монізму відстоювали Демокріт,Ф.Бекон,К.Маркс.Ідеалістичний монізм проголошує духовне начало як основу і джерело всього сущого. Це такі філософи, як Платон, Гегель.Дуалізм - це філософський принцип, згідно з яким матеріальне і психічне , матеріальне і духовне начала абсолютно різні і незалежні одне від одного і складають дві субстанції. Вперше в науковий обіг термін "дуалізм" ввів німецький філософ Христіан Вольф, який вважав дуалістами тих філософів, які визнають існування матеріальної і духовної субстанції. Дуалістами були такі відомі філософи як Рене Декарт і німецький філософ Іммануіл Кант. Декарт, наприклад вважав, що в основі світу лежать дві субстанції: духовна (мисляча) і тілесна (протяжна). На його думку,ці два начала представлені в людині як душа і тіло.Дуалістом був також і Кант, в філософії якого поряд з ідеальним (свідомістю людини) існує також так звана "річ в собі", тобто об'єктивна основа явищ, яку він вважав непізнанною.

76. Поняття матерії.

Матерія – це філософська категорія д. позначення об”єктивної реальності, яка відображається органами відчуття людини але існує незалежно від них. Матерії, у чистому вигляді формі якоїсь “праматерії” не існує. У світі існують лише конкретні матер. утворення. У категорії матерії ця безліч утворень об”єктивної реальності зведена до однієї спільної властивості існувати незалежно від людських чуттів і від відображення у людської свідомості. Філ. поняття матерії відображає не якусь певну частину чи форм об”єктивної реальності, а світ у цілому в будь-яких його проявах. Тому не можна ототожнювати матерію з будь-яким речовинним субстратом. Категорія матерії, має вагоме методологічне і світоглядне значення світоглядна роль цієї категорії полягає в тому, що воно охоплює не лише ті об”єкти, які вже пізнанні науково, а і ті, які будуть відкриті у майбутньому. І хоча ті потенційні об”єкти будуть мати принципово нові властивості, все ж вони будуть матеріальні, оскільки існуватимуть реально, поза людським відчуттям. Методологічна функція поняття матерія виявляється у тому, що воно застерігає проти пошуку першоматерії як останньої і не змінної суті об”єктивного світу. Оскільки матерія є абсолютною завжди існує в конкретних формах, внаслідок чого рух проявляється через конкретні форми матерії. В основу виділення форм руху покладенні такі основні принципи:а) субстратний, що пов”язує певну форму руху і з специфічним матер. носієм б) функціональний, у відповідності з яким форма руху повинна мати свої власні закономірності, відмінні від закономірностей інших форм руху. Найпоширенішими формами руху є: гравітаційний, механічний, тепловий, електро-магнітний, хімічний, геологічний, біологічний. Їх взаємозв”язок виявляється в тому, що одна форма руху при певних умовах переходить в іншу, окрім того, вищі форми руху виникають на основі нижчих і включають їх у себе знятому виді.