Білет №1
Растрова (bitmap) графіка застосовується у випадках, коли графічний об’єкт представлено у вигляді комбінації точок (пікселів), яким притаманні свій колір та яскравість і які певним чином розташовані у координатній сітці.Растрова графіка залежить від оптичної роздільної здатності(кількості точок/ пік селів на одиницю довжини), оскільки її об’єкти описуються точками у координатній сітці певного розміру. Такий підхід є ефективним у випадку, коли графічне зображення має багато напівтонів і інформація про колір важливіша за інформацію про форму (фотографії та поліграфічні зображення)При збільшенні растрового зображення, можна спостерігати пікселізацію, тобто при масштабуванні збільшується розмір точок і стають помітними елементи растра, тобто на краях контурів з’являються «сходинки».
Переваги растрової графіки:
- простота автоматизованого вводу (цифрування) зображень, фотографій, слайдів, малюнків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів
- фотореалістичність
Недоліки растрової графіки:
- роздільну здатність і глибину кольору можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості
- розмір файлу є пропорційним до площі зображення, роздільної здатності і типу зображення, і, переважно, при високій якості є великим
- складність управління окремими фрагментами зображення. Потрібно самостійно виділяти ділянку, що є складним процесом
2 Електронна таблиця—таблиця з деякими даними, яка зберігається в пам’яті комп’ютера.
Табличний процесор—прикладна програма, призначена для обробки ЕТ. (Приклади: SuperCalc, Lotus1-2-3, Ms Excel.)
Основні сфери використання ЕТ:
1. Розрахунок грошових оборотів у фінансових операціях.
2. Статистична обробка даних.
3. Інженерні розрахунки.
4. Математичне моделювання процесів.
Основні можливості табличного процесора:
1. Введення і редагування даних.
2. Форматування таблиць.
3. Обробка табличних даних за допомогою вбудованих функцій.
4. Представлення табличних даних в графічному вигляді.
Ключові поняття:
Робоча книга—основний документ Ms Excel, який складається з окремих робочих аркушів. Робочий аркуш (ЕТ) має табличну структуру, складається з рядків і стовпців. (Максимум в Ms Excel 97—256 стовпців на 65536 рядків).
Стовпці робочого аркуша позначені латинськими буквами від А до Z і сполученнями цих букв. Рядки пронумеровані числами. На перетині рядків і стовпців утворюються клітинки—комірки, кожна з яких має адресу, наприклад, А1, С56, АВ16. В комірці може зберігатися текст, числа або посилання на формулу.
Прямокутна група комірок—діапазон, задається координатами верхньої лівої и нижньої правої комірок, розділених двокрапкою.
Внизу робочих аркушів є ярлики аркушів. Клацання на них відкриває вибраний аркуш.
Запуск Ms Excel
Пуск→ Программы→ Ms Excel.
Введення даних
Введення даних виконується безпосередньо в комірку або в рядку формул (над робочим аркушем).
Типи даних, які можуть зберігатися в комірках:
Текст—будь-які символи. Якщо потрібно ввести число, як текст, поставте на початку апостроф. Довжина до 255 символів.
Числа—цілі, десяткові и звичайні дроби, в стандартнім вигляді. Якщо число не поміщається, то з’явиться « ######».
Послідовності—виділити першу комірку (для числових послідовностей з кроком більше 1—дві сусідні комірки), за маркер автозаповнювача (на границі виділення) розтягнути область заповнення.
Редагування даних
Редагування даних виконується стандартно.
(Повторити засоби редагування даних у текстовому редакторі:
Операції видалення, вставки символів.
Операції з фрагментами тексту:
• Виділення
• Видалення—клавіша DELETE або КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ—Удалить або Правка—Удалить
• Копіювання—CTRL+ INS, SHIFT+ INS або КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ—Копировать, КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ—Вставить, або перетягування при натиснутій CTRL.
• Переміщення—за допомогою миші або КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ-Вырезать, КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ—вставить). Форматування даних.
Виділяємо потрібну комірку або діапазон. КОНТЕКСТНЕ МЕНЮ→формат ячеек→задаємо формат числа, вирівнювання, шрифт, заливку.
Білет 2
1 Векторна графіка (також геометричне моделювання або об'єктно-орієнтована графіка) створення зображення з сукупності геометричних примітивів (точок, ліній, кривих, полігонів), тобто об'єктів які можна описати математичним рівнянням. На відміну від растрової графіки, яка подає зображення як набір пікселів (точок).
Переваги:
Невеликі за розміром файли, оскільки зберігається не зображення, а лише його основні дані, використовуючи які, програма відновлює зображення. Розмір об'єктів та опис колірних характеристик майже не збільшує розміри файлу. Об'єкти легко трансформуються, ними легко маніпулювати. Редагуючи векторний об'єкт, можна змінити властивості ліній, з яких складається зображення. Можна пересувати об'єкт, змінювати його розміри, форму та колір, не впливаючи на якість зображення. Векторна графіка не залежить від роздільності, тобто векторні об'єкти відтворюють на пристроях з різною роздільністю без втрати якості зображення. Векторна графіка може містити в собі фрагменти растрової графіки, які перетворюються в об'єкти, але мають обмеження у їх обробці. У програмах векторної графіки є розвинуті засоби інтеграції зображення та тексту. Єдиний підхід до них обумовлює створення кінцевого продукту.
Користувачами векторних редакторів можуть бути:
технічні редактори;
вільні художники й дизайнери-початківці;
розробники web-сторінок;
оператори настільних видавничих систем;
художники по рекламі;
правжні художники-ілюстратори;
користувачі початківці.
Найпопулярнішими прикладними програмами є продукти фірм:
Corel - CorelDraw,
Adobe - Illustrator,
Macromedia - FreeHand,
стандартний додаток у MS Office - Word Editor.
- Як відрізнити графічний файл від іншого формату. Звичайно ж за розширенням імені. Демонстрація графічних файлів різних форматів із короткою характеристикою переваг і недоліків. Деякі формати, які мають видимі ознаки недоліків учні характеризують самі. (bmp, gif, jpg, tiff, png, wmf, ico, cur, lbm, … )
Учні записують в зошити розширення імен файлів найбільш популярних форматів для подальшого вивчення напам'ять.
- Програми, які призначені, насамперед, для перегляду графічних зображень, так і називають переглядачами (Viewer).
2 Електронна таблиця – це змодельована програмою двовимірна таблиця, яка складається із рядків та стовпців. Основним призначенням електронної таблиці є введення даних до комірок та обробка їх за формулами.
Сьогодні ми розглянемо программу MS Excel. Вона призначена для роботи із електронними таблицями. Також цю программу ще називають табличний процессор Excel. Рядок формул – це панель у верхній частині вікна Excel, що використовується для введення і редагування вмісту комірки. Змістом комірки може бути як постійне значення (число, текст) так і формула.
Поле імені – це текстове поле, у якому відображається ім’я виділеної комірки або елемент діаграми.
Робоча частина аркуша – це область, де відображаються дані електронної таблиці.
Вкладки аркушів – слугують для перемикання між аркушами робочої книги.
Робочий лист складається із рядків та стовпців, на перетині яких утворюється комірка. Також на робочому листі містяться рядки заголовків стовпців та комірок.
Комірка – це мінімальний елемент електронної таблиці. Вона має адресу, яка складається із імені стовпця й імені рядка на перетині яких вона розташована.
Назви стовпців складаються із літер латинського алфавіту. Назви рядків – із натуральних чисел. Один аркуш містить 256 стовпців та 65536 рядків.
Наприклад адреса комірки B2 показує, що комірка знаходиться на перетині стовпця з іменем B та рядка із іменем 2.
До комірки може вводитись різна інформація: текстова, числова (цілі числа, дроби, дані грошового формату, формату дати).
Виділена комірка називається активною або поточною. Коли комірка активізована, в полі імені відображається її адреса.
Чимало операцій в Excel можна виконувати не тільки над окремими комірками, а й над багатьма комірками. Це можуть бути операції копіювання та переміщення даних, форматування комірок, оброблення даних різних комірок за однією формулою.
Сукупність комірок електронної таблиці називається діапазоном.
На практиці найчастіше доводиться працювати із прямокутними діапазонами, але діапазони не обов’язково можуть бути прямокутними. Для того щоб виділити прямокутний діапазон необхідно клацнути лівою кнопкою миші по комірці яка буде знаходитись у верхньому лівому куті діапазону і не відпускаючи кнопку протягнути вказівник до комірки, яка буде правою нижньою коміркою діапазону. Прямокутний діапазон комірок позначається записом адрес кутових комірок (лівої верхньої та правої нижньої), що розділені дв Введення даних до комірок і редагування їх вмісту
Введення даних в таблицю Excel це запис до комірок деяких значень або формул. Існує 2 варіанти введення даних із клавіатури:
введення безпосередньо до комірки
введення даних в рядок формул
Для введення безпосередньо до комірки необхідно активізувати комірку та почати введення даних із клавіатури. У комірці з’явиться курсор у вигляді звичайної миготливої риски. Після завершення введення потрібно натиснути клавішу Enter або клавіші керування курсором або клацнути мишею поза активною коміркою. Для введення в рядок формул потрібно активізувати необхідну комірку після чого у рядку формул ввести дані та натиснути на клавішу Enter.
Якщо раптом був зроблений помилковий запис, але курсор залишається в активній комірці або в рядку формул то необхідно натиснути на клавішу Esc або кнопку «Отменить» на панелі інструментів. Якщо ж введення було завершено то для очищення комірки потрібно виділити її та натиснути на клавішу Delete або Backspace.
При введенні даних Excel автоматично розпізнає числа, текст, дані, логічні значення тощо і задає їм певне форматування. Для редагування вмісту комірок можна використовувати декілька прийомів:
активізувати комірку і набрати у ній нові дані
для редагування усередині комірки необхідно двічі клацнути мишею по комірці і відредагувати дані
активізувати комірку і натиснути клавішу F2 для переходу в режим редагування комірки
для редагування у рядку формул потрібно активізувати комірку, клацнути у рядку формул і змінити дані.
Редагування вмісту комірки закінчується натисканням на клавішу Enter, або клацанням мишею поза коміркою, що редагується.окрапкою, наприклад (С2:F8, B16:AD24 і т.ін)
Білет3
Тривимірна графіка призначена для імітації фотографування або відеозйомки тривимірних образів об’єктів, які можуть бути попередньо підготовані у пам’яті комп’ютера.
Недоліки тривимірної графіки
підвищені вимоги до апаратної частини комп’ютера (об’єм оперативної пам’яті, наявність вільного місця на твердому диску, швидкодія комп’ютера);
велика підготовча робота по створенню моделей всіх об’єктів сцени та призначенню їм матеріалів;
обмежена свобода у формуванні зображення (потрібно враховувати об’єм об’єктів);
жорсткий контроль за взаємним розташуванням відносно базису (об’єкт може втілюватись у інший об’єкт); необхідність додаткових зусиль для надання синтезованому зображенню реалістичності.
часто результати візуалізації виглядають дуже правильно, чітко, що позбавляє сцену життєвості. У складі програм тривимірної графіки міститься набір фільтрів, що дозволяють імітувати глибину різкості зображень, зернистість віртуальної фотоплівки, змазування контуру при русі у момент зйомки.
2 Упорядкування даних.
Дані можуть вводитися в список у довільному порядку. Однак працювати зі списками зручніше тоді, коли записи у ньому впорядковані.
Сортування - це зміна відносного положення даних у списку відносно до значень або типу даних.
Дані звичайно сортуються за алфавіт Діалогове вікно Сортування діапазону призначене для вибору поля, на якому відбувається сортування. Якщо задано заголовки полів, то як позначення використовуються саме вони, якщо заголовки відсутні, то як заголовки використовуються позначення стовпців. Перше з вибраних полів визначає режим первинного сортування. Якщо за збігу значень у цьому полі існують додаткові критерії, що визначають порядок записів, то можна також задати поля для вторинного і третинного сортування. На кожному з полів сортування може виконуватися в порядку зростання чи спадання.ом, за числовим значенням або за датою.
Фільтрація даних. Автофільтр.
База даних може містити величезне число записів (у програмі Excel природною межею служить максимальне число рядків робочого аркуша — 65536), тому не завжди треба відображати всі ці записи. Виділення підмножини загального набору записів називається фільтрацією.
Фільтрація - це виділення визначених записів, що задовольняють заданим критеріям.
Найбільш простим способом фільтрації в програмі Excel є використання автофільтра. Включення режиму фільтрації здійснюється командою Дані → Фільтр → Автофільтр.
Розширений фільтр — це зручний інструмент у MS Excel, що дає змогу вибрати за кількома критеріями дані з таблиці та вивести відфільтровані записи в будь-який діапазон комірок робочого аркуша.
Білет 4
1 Текстовий редактор Word можна запустити декількома способами: за допомогою ярлика програми чи документа, офісної панелі, пункта Програми головного меню.
Розгляньте основне меню програми Командами Файл Відкрити відкривають існуючий документ, а Файл Новий — створюють новий. Відкриється вікно текстового редактора, що міститиме вікно документа з назвою, наприклад Документі.
Вікно програми складається з:
рядка, в якому є назви програми і документа та кнопки керування вікном програми;
рядка основного меню з кнопками керування вікном документа;
панелей інструментів і лінійки, якщо вони ввімкнені;
робочого поля документа зі смугами прокручування і кнопками задання вигляду документа (у лівому нижньому куті);
рядка статусу, що містить деякі відомості про поточну сторінку документа.
Налаштування редактора. Наявність у робочому полі І подібного (текстового) курсора дає змогу вводити текст. Однак часто перед першим сеансом користувач готує середовище до роботи. За допомогою команд основного меню або кнопок панелей інструментів.
Пам'ятайте, що наступний абзац (після натискання на клавішу вводу) успадковує вигляд (інакше кажуть: стиль) попереднього.
Розглянемо найважливіші дії, які можна виконати над текстовим документом. За допомогою команд з пункту Файл чи кнопок стандартної панелі інструментів, що їх дублюють, можна:
створити новий (Створити новий, Ctrl+N),
відкрити старий (Відкрити, Ctrl+O),
зберегти на диску (Зберегти),
зберегти з новою назвою (Зберегти як...) ,
закрити (Закрити),
друкувати (Друкувати, Ctrl+P),
задати параметри сторінки (Параметри СТОРІНКИ) тощо. Закінчити роботу з редактором можна або засобами пунктів меню Файл Вийти, або закривши усі вікна (Alt+F4). Під час зберігання файлу стежте, щоб файл був збережений не в будь-якій папці, а в папці, призначеній для даного документа. Для цього під час виконання команди Зберегти ЯК... потрібно відкрити список Папка і вибрати у ньому потрібну папку на заданому диску.
2 База даних (БД) - пойменована сукупність структурованих даних предметної області. Іншими словами, база даних - це сукупність взаємозв'язаних даних, що зберігаються разом.
З поняттям бази даних тісно пов'язані такі поняття:
Система управління базою даних (СУБД) - це комплекс програмних засобів, призначених для створення структури нової бази, наповнення її вмістом, редагування вмісту і візуалізації інформації. Під візуалізацією інформації бази розуміється добір відображуваних даних відповідно до заданого критерію, їхнє упорядкування, оформлення і подальша видача на пристрої виводу інформації або передачі її каналами зв'язку. Система управління базами даних (СУБД) поєднує відомості з різних джерел в одній реляційній базі даних. Створювані форми, запити і звіти дозволяють швидко й ефективно обновляти дані, отримувати відповіді на питання, здійснювати пошук потрібних даних, аналізувати дані, друкувати звіти, діаграми і поштові наклейки.
Переваги СУБД
Скорочення надлишку даних;
Без баз даних неможливо уникнути зберігання надлишкових даних;
При наявності центрального контролю баз даних деякі надлишкові дані можна усунути;
Надлишкові дані не можуть бути повністю усунені, оскільки велику роль в СУБД відіграють питання часу і достовірності.
Білет 5
При виконанні команди «Автоформат...» із меню «Формат» (можна також натиснути кнопку стандартної панелі інструментів
—
«Автоформат») Word автоматично
відформатує весь документ або його
виділену частину відповідно до вбудованих
параметрів. Якщо вам не сподобається
результат, то дію форматування можна
відмінити.
Для форматування символів використовується команда «Шрифт...» у меню «Формат» Спробуйте змінити значення параметрів у всіх полях та встановити або відмінити прапорці у полі «Эффекты» і подивіться у полі «Образец», який вигляд матиме текст.
Для
форматування символів використовується
також панель інструментів форматування.
На цій панелі ви можете змінити шрифт
виділеного фрагменту тексту, вибираючи
зі списку 
—
«Шрифт» ім’я потрібного шрифту. Для
зміни розміру шрифту виділеного фрагменту
тексту виберіть зі списку 
—
«Размер шрифта» величину потрібного
розміру.
Можна
також змінити зображення шрифту
виділеного фрагменту тексту, натискаючи
кнопки 
—
«Полужирный», 
—
«Курсив», 
—
«Подчеркнутый».
, після виконання якої з’являється вікно діалогу:
Для форматування абзаців використовується команда «Абзац...» у меню «Формат», після виконання якої з’являється вікно діалогу:
Спробуйте змінити значення параметрів у всіх полях та встановити або відмінити прапорці у полі «Разбивка на страницы» вкладки «Положение на странице» і подивіться у полі «Образец», який вигляд матиме текст.
Для форматування абзаців використовується також панель інструментів форматування. На цій панелі ви можете здійснити такі дії:
·
Збільшити
(зменшити) відступ обраного абзацу,
зсовуючи його до наступної (попередньої)
позиції табуляції. З цією метою натисніть
кнопку 
—
«Увеличить отступ» ( 
—
«Уменьшить отступ»).
·
Вирівняти текст
абзацу або виділений текст: по лівому
полю за допомогою кнопки 
—
«По левому краю», по центру — кнопки 
—
«По центру», по правому полю — кнопки 
—
«По правому краю», по обом краям тексту
— кнопки 
—
«По ширине».
Зауважимо,
що символ абзацу має вигляд «¶» і
виводиться на екран при натиснутій
кнопці стандартної панелі інструментів 
—
«Непечатаемые символы». При друкуванні
документа цей символ не виводиться.
2 1. Необхідність запитів
Припустимо, що на великому підприємстві є величезна база даних «Кадри», що містить найдокладніші відомості про кожного співробітника. Крім формальної інформації база може містити і конфіденційну, наприклад відомості про заробітну плату. Вся ця інформація зберігається в базових таблицях. Працювати з базою даних «Кадри» можуть різні підрозділи підприємства, і усім їм потрібні різні дані. Не все те, що дозволено знати службі безпеки підприємства, повинно бути доступно головному лікарю, і навпаки. Тому доступ користувачів до базових таблиць закривають.
Для доступу до даних є інший, набагато більш гнучкий і зручний засіб - запити. Для однієї і тієї ж таблиці можна створити багато різних запитів, кожний із який зможе добувати з таблиці лише малу частину інформації, але саме ту частину, що у даний момент необхідна. У співробітника бухгалтерії повинний бути запит, що дозволить визначити скільки днів у році через хворобу був відсутнім той або інший працівник, але в нього не повинно бути запиту, що дозволяє дізнатись, чим він хворів і де лікувався, а в головного лікаря такий запит бути повинний.
У результаті роботи запиту з загальної вихідної бази формується результуюча таблиця, що містить частину загальної інформації, що відповідає запиту.
Важливою властивістю запитів є те, що при створенні результуючої таблиці можна не тільки вибирати інформацію з бази, але й обробляти її. При роботі запиту дані можуть упорядковуватися (сортуватися), фільтруватися (відсіюватися), об'єднуватися, розділя-тися, змінюватися, і при цьому ніяких змін у базових таблицях може не відбуватися.
Результати обробки позначаються тільки на змісті результуючої таблиці, а вона має тимчасовий характер, і іноді її навіть називають моментальним знімком.І ще одною цінною властивістю запитів є їхня можливість виконувати підсумкові обчислення. Запит може не тільки видати результуючу таблицю, але і знайти, наприклад, середнє (найбільше, найменше, сумарне і т.п.) значення по якомусь полю.
2. Запити на вибірку
Існує чимало різних видів запитів, але найпростіші з них і, до того ж, використовувані найбільше часто - це запити на вибірку. З них і прийнято починати знайомство зі створенням запитів. Мета запиту на вибірку полягає в створенні результуючої таблиці, у якій відображаються тільки потрібні за умовою запиту дані з базових таблиць.
Як і інші об'єкти Access 9х, запити можна створювати автоматично за допомогою “Мастера” або вручну. І, як звичайно, на етапі навчання краще не користуватися “Мастeром”, щоб відчути роботу з запитами "кінчиками пальців".
Для створення запитів до баз даних існує спеціальна мова запитів. Вона називається SQL (Structured Query Language - структурована мова запитів). На щастя, ті, хто користуються СКБД Access 9х, можуть дозволити собі не вивчати цю мову. Замість нього в Access 9х є простий засіб, що називається бланком запиту за зразком. З його допомогою можна сформувати запит простими прийомами, перетягуючи елементи запиту між вікнами.
Вибір базових таблиць для запиту
1.Створення запиту до бази починається з відкриття вкладки “Запросы” діалогового вікна “База данных” і натиснення лівої клавіші миші на кнопці “Создать”.
2.У діалоговому вікні “Новый запрос” задають ручний режим створення запиту вибором пункту “Конструктор”.
3.Створення запиту в режимі “Конструктора” починають із вибору тих таблиць бази, на яких буде заснований запит.
4.Вибір таблиць виконують у діалоговому вікні “Добавление таблицы”. У ньому відображаються всі таблиці, наявні в базі.
5.Обрані таблиці заносять у верхню половину бланка “запиту за зразком” натисненням лівої клавіші миші на кнопці “Добавить”.
6.У вікні “Добавление таблицы” зверніть увагу на наявність трьох вкладок: “Таблицы”, “Запросы”, “Запросы и таблицы”. Вони говорять про те, що запит не обов'язково створювати тільки на основі таблиць. Якщо раніше вже був створений запит, то новий запит може основуватись і на ньому.
3. Бланк запиту за зразком
Бланк запиту за зразком - зручний засіб створення запитів. Напевно, воно в чималому ступені сприяє успіху, що СКБД Ассеss 9х має серед споживачів.
1. Бланк запиту за зразком має дві панелі. На верхній панелі розташовані списки полів тих таблиць, на яких засновується запит.
2. Рядки нижньої панелі визначають структуру запиту, тобто структуру результуючої таблиці, у якому будуть міститися дані, отримані за результатами запиту.
3. Рядок “Поле” заповнюють перетягуванням назв полів із таблиць у верхній частині бланка. Кожному полю майбутньої результуючої таблиці відповідає один стовпець бланка запиту за зразком.
4. Рядок Ім'я таблиці заповнюється автоматично при перетягуванні поля.
5. Якщо натиснути на рядок “Сортировка”, з'явиться кнопка списку, що розкривається, який містить види сортування. Якщо призначити сортування по якомусь полю, дані в результуючій таблиці будуть відсортовані по цьому полю.
6. Бувають випадки, коли поле повинне бути присутнім у бланку запиту за зразком, але не повинно відображатися в результуючій таблиці. У цьому випадку можна заборонити його виведення на екран, скинувши відповідний прапорець.
7. Найцікавіший рядок у бланку запиту за зразком називається “Условие отбора”. Саме тут і записують ті критерії, по якому вибирають запису для включення в результуючу таблицю. По кожному полю можна створити свою умову відбору. У нашому прикладі призначені дві умови відбору: по вазі гравця (більш 80 кг) і по зросту (менше 190 см).
8. Запуск запиту виконують натисненням лівої клавіші миші на кнопці “Вид”. При запуску утвориться результуюча таблиця.
9. Щоб вийти з результуючої таблиці і повернутися до створення запиту в бланку запиту за зразком, потрібно ще раз натиснути на кнопку “Вид”.
4. Запити з параметром
Вище ми розглянули роботу запиту, що вибирає воротарів футбольних клубів, чий зріст менше заданого, а вага більше заданого. І максимальний зріст, і мінімальна вага були жорстко введені в бланк запиту за зразком, і звичайний користувач бази, що не мав відношення до її створення, не може змінити ці параметри.
У багатьох випадках користувачу треба надати можливість вибору того, що він хоче знайти в таблицях бази даних. Для цього існує спеціальний вид запиту - запит із параметром.
1. Припустимо, що в базі даних є таблиця, у якій містяться всі результати чемпіонатів світу з футболу. Наша задача: створити запит, за допомогою якого користувач може визначити, у якому році та або інша команда займала перше місце, причому вибір цієї команди - його особиста справа.
2. Для цієї мети служить спеціальна команда мови SQL, що виглядає так: LIКЕ [ .]. У квадратних скобках можна записати будь-який текст, звернений до користувача, наприклад:
LIКЕ [Введіть назву країни]
3. Команду LIКЕ треба помістити в рядку “Условие отбора” і в те поле, по якому робиться вибір. У нашому випадку це стовпець збірних, що займали перші місця в чемпіонатах світу з футболу.
4. Після запуску запиту відкривається діалогове вікно, у якому користувачу пропонується ввести параметр.
5. Якщо в якості параметра ввести слово “Бразилія”, те видається результуюча таблиця, що містить запису по тим чемпіонатам, коли збірна Бразилії ставала чемпіоном.
6. Якщо в якості параметра ввести слово “Італія”, то результуюча таблиця буде іншою.
Зрозуміло, у нашій невеликій таблиці і без запиту неважко знайти збірні, що займали призові місця. Але без запиту не обійтися, якщо в базі містяться сотні тисяч записів, причому розташовані в різних таблицях.
5. Підсумкові запити
Запити дозволяють не тільки відбирати потрібну інформацію з таблиць і обробляти її шляхом створення нових полів, що обчислюються, але і робити так називані підсумкові обчислення.
Прикладом підсумкового обчислення може служити сума усіх значень в якійсь групі записів або їхнє середнє значення, хоча крім суми і середнього значення існують і інші підсумкові функції. Оскільки підсумкові функції для одного запису не мають змісту й існують тільки для групи записів, те попередньо записи треба згрупувати по певній ознаці.
. Розглянемо роботу салону, що займається продажем потриманих автомобілів. Результати роботи салону за останній тиждень містяться в таблиці. У ній можна виділити декілька груп по різній ознаці. Записи можна згрупувати по моделях автомобілів (ВАЗ - окремо і БМВ - окремо) або по року випуску (1989, 1993 і т.д.). Для кожній із груп можна провести підсумкове обчислення по полю “Цена”.
2. Підсумкові запити створюють на основі відомого нам бланка запиту за зразком, тільки тепер у ньому з'являється додатковий рядок – “Группировка”.
3. Для введення цього рядка в бланк треба натиснути на кнопку “Групповые операции” на панелі інструментів програми Ассеss 9х.
Далі усі відбувається дуже просто.
4. У тих полях, по яких робиться групування, треба установити (або залишити) функцію “Группировка”.
5. У тих полях, по яких варто провести підсумкове обчислення, треба в рядку “Группировка” розкрити список і вибрати одну з декількох підсумкових функцій.
6. Натиснення лівої клавіші миші на кнопці “Вид” запускає запит і видає результуючу таблицю з необхідними підсумковими даними.
7. У рядку “Группировка” можна зазначити лише одну підсумкову функцію. А як бути, якщо треба знайти і суму, і середнє, і максимальне значення, і ще щось? Розв'язок простий: те саме поле можна включити в бланк запиту за зразком декілька разів.
6. Обчислення в запитах
Подивіться на таблицю результативності команд у фінальних іграх чемпіонатів світу з футболу. У ній є дані про те, скільки ігор зіграла та чи інша команда, є і дані про те, скільки вона забила м'ячів, але немає таких відомостей, як, наприклад, середнє число голів, що забиваються в одній зустрічі. Однак таке поле можна створити за допомогою запиту. Поле, вміст якого є результатом розрахунку по вмісту інших полів, називається полем, що обчислюється .
Перед тим , як ми навчимося створювати і використовувати поля,що обчислюються, варто звернути увагу на те, що поле,що обчислюється, існує тільки в результуючій таблиці. У вихідних таблицях таке поле не створюється, і при роботі звичайного запиту таблиці не змінюються. Чи не правда, це дуже розумно? Кожний, хто звертається до бази, може за допомогою запитів як завгодно маніпулювати даними й одержувати будь-які результати, але при цьому вихідні таблиці залишаються незмінно однаковими для всіх користувачів.
1. Для створення запиту, що робить обчислення, служить той же самий бланк запиту за зразком. Різниця тільки в тому, що в одному із стовпців замість імені поля записують формулу. У формулу входять поміщені в квадратні дужки назви полів, що беруть участь у розрахунку, а також знаки математичних операцій, наприклад такі:
Результативність : [Забита] / [Гри]
тобто, назва нового поля : Поле_1 / Поле_2
2. У вузький стовпець непросто записати довгу формулу, але якщо натиснути комбінацію клавіш SHIFT+F2, то відкривається допоміжне діалогове вікно, що називається “Область ввода”. У ньому можна ввести яку завгодно довгу формулу, а потім натисненням лівої клавіші миші на кнопці ОК перенести її в бланк запиту за зразком.
3.Якщо включити відображення поля, що обчислюється, результати розрахунків будуть видаватися в результуючій таблиці.
4.Ніщо не перешкоджає зробити поле,що обчислюється, полем сортування, щоб не тільки одержувати нові результати, але й аналізувати їх. Подивіться, як змінюється положення російської збірної після сортування по полю, що обчислюється.
7. Запити на зміну
Вище ми говорили про те, що усі види запитів на вибірку створюють тимчасові результуючі таблиці. Базові таблиці при цьому не змінюються. Проте, спеціально для розробників баз даних існує особлива група запитів, що називаються запитами на зміну. Вони дозволяють автоматично створювати нові таблиці або змінювати вже наявні. Логіка використання запитів на зміну така:
• створюється запит на вибірку, що відбирає дані з різних таблиць або самий створює нові дані шляхом обчислень;
• після запуску запиту утвориться тимчасова результуюча таблиця;
• дані з цієї тимчасової таблиці використовують для створення нових таблиць або зміни існуючих.
Існує декілька видів запитів на зміну. Самий простий і зрозумілий - це запит на створення таблиці. Повернемося до прикладу з розрахунком середньої кількості забитих м'ячів.
1. Припустимо, що розробник таблиці “Підсумки по командах” захотів включити в неї поле “Результативнiсть”. Звичайно, він може розрахувати середню кількість м'ячів, забитих за гру кожній командою, але якщо ввести в таблицю таке поле, то доведеться заповнювати його вручну. Для таблиць, що містять багато записів, це рішення неприйнятне.
2. Простіше створити запит на вибірку, у який увійдуть усього поля базової таблиці плюс нове, яке обчислюється, поле.
3. Натиснення лівої клавіші миші на кнопці “Вид” дозволяє переконатися, що запит працює як треба і створює результуючу таблицю, більш повну ніж базова. Тепер можна дати команду на створення нової базової таблиці, рівній результуючій.
4. Ця команда знаходиться в меню “Зaпрос”, що доступно тільки в режимі “Конструктора”.
5. У тому ж меню присутні команда для створення запитів на відновлення даних, на додавання записів і на вилучення записів. Всі вони відносяться до запитів на зміну і працюють аналогічно, змінюючи базові таблиці відповідно до даних результуючих таблиць.
Білет 6
2 1. Поняття комп’ютерної графіки.
Зображення, створені і опрацьовані за допомогою цифрової техніки складають комп’ютерну графіку.
2. Види комп’ютерної графіки.
- Растрова.
Створюється за допомогою цифрової техніки (сканери, фотоапарати, відеокамери тощо). Елементарною складовою зображення є точка (піксел). При збільшенні масштабу якість зображення погіршується.
Приклад: відкрити в середовищі Word графічний файл hatecomp.jpg. Збільшити його розмір до 500% (контекстне меню/Формат рисунка…/Размер/Масштаб). Питання: Який ми бачимо результат?
- Векторна.
Створюється вручну за допомогою спеціального програмного забезпечення на комп’ютері. Елементарна складова зображення – лінія. Зміна масштабу не впливає на якість зображення (у лінії змінюється тільки її довжина).
Приклад: відкрити в середовищі Word графічний файл hatecomp.wmf. Збільшити його розмір до 500% (контекстне меню/Формат рисунка…/Размер/Масштаб). Питання: Що спостерігаємо?
- Фрактальна.
Використовується, як правило, з розважальною метою. Буває динамічна і статична. У файлах зберігаються формули, які при опрацюванні файла програмою обчислюються, а результати обчислень відображаються у вигляді кольорових ефектів. Приклад: відкрити в середовищі музичного редактора Winamp звуковий файл і відобразити візуалізацію.
Білет 7
1 При виконанні команди «Автоформат...» із меню «Формат» (можна також натиснути кнопку стандартної панелі інструментів — «Автоформат») Word автоматично відформатує весь документ або його виділену частину відповідно до вбудованих параметрів. Якщо вам не сподобається результат, то дію форматування можна відмінити Засоби форматування абзацу
Абзац можна форматувати до і після введення тексту. Якщо текст вже введений, то абзаци, що підлягають форматуванню, мають бути виділені. При форматуванні один абзац досить перед початком форматування встановити в нім курсор.
Зауваження
Засоби форматування впливають на весь абзац, тобто якщо ви скористаєтеся цими засобами для форматування рядка або декількох слів, FrontPage все одно відформатує цілий абзац.
FrontPage надає в розпорядження розробника наступні засоби форматування абзацу:
Команда Абзац (Paragraph) з меню Формат (Format) - відкриває діалогове вікно Абзац у якому можна задати вирівнювання інформації в абзаці, встановити відступи абзацу від краю сторінки, міжрядковий інтервал
Команда Абзац з контекстного меню - дублює дію однойменної команди з меню Формат (Format)
Команда Кордони і заливка (Borders and Shading) з меню Формат (Format) - відкриває діалогове вікно Кордони і заливка за допомогою якого можна виділити абзац рамкою
Панель інструментів Форматування - вибір кожного інструменту панелі здійснюється натисненням відповідної кнопки. На відміну від діалогових вікон, використовуючи які можна встановити відразу декілька параметрів форматування, натиснення кнопки на панелі форматування наводить до зміни лише одного параметра. Проте, якщо потрібно змінити один елемент форматування, даний засіб дозволяє зробити це швидше, ніж за допомогою аналогічної команди меню
Команда Абзац
Для установки декількох параметрів форматування абзацу найзручніше використовувати діалогове вікно Абзац (мал. 12.7). Для відкриття цього вікна виберіть команду Абзац (Paragraph) з меню Формат (Format) або з контекстного меню, що відкривається за допомогою правої кнопки миші.
Форматування абзаців з використанням панелі інструментів
Панель інструментів Форматування (Formatting) дозволяє швидко змінити конкретний параметр формату абзацу. Для цього досить виділити необхідні абзаци і натискувати мишачу необхідну кнопку на панелі інструментів. Проте панель інструментів Форматування надає не настільки багатий набір засобів, як діалогове вікно Абзац. За допомогою відповідних кнопок цієї панелі ви можете:
Змінити стиль абзацу, використовуючи значення списку, що розкривається Style (пропоновані програмою FrontPage стилі зручно використовувати, наприклад, для створення заголовків)
Встановити вирівнювання за допомогою кнопок По лівому краю (Align Left), По центру (Center), По правому краю (Align Right), По ширині(Justify)
Створити фіксовані відступи, використовуючи кнопки Збільшити відступ (Increase Indent) і Зменшити відступ (Decrease Indent)
Вирівнювання
Вирівнювання тексту можна здійснювати за допомогою як діалогового вікна Абзац що відкривається командою Абзац з меню Формат так і панелі інструментів. Для вирівнювання невеликих фрагментів зручніше використовувати вирівнювання за допомогою панелі інструментів, оскільки вона завжди під рукою.
Аби встановити спосіб вирівнювання за допомогою команди меню, виконаєте наступні дії:
1. Виділите один або декілька абзаців, які ви передбачаєте вирівняти. Якщо потрібно вирівняти один абзац, встановите курсор в межах цього абзацу.
2. Відкрийте діалогове вікно Абзац вибравши команду Абзац з меню Формат або з контекстного меню.
3. Відкрийте список видів вирівнювання Вирівнювання (Alignment).
4. Виберіть вигляд вирівнювання, що владнує вас, і натискуйте кнопку ОК.
Для вирівнювання абзацу за
допомогою кнопок панелі
інструментів Форматування достатнє
його виділити і натискувати кнопку на
панелі інструментів, відповідну вибраному
типові вирівнювання: По
лівому краю (Align
Left) 
, По
правому краю (Align
Right) 
, По
центру (Center)
, По
ширині (Justify) 
.
На мал. 12.8 представлено чотири види
вирівнювання тексту.
2
Поняття презентації та комп’ютерної презентації, їх призначення. Презентація (англ. presentation – представлення) – це набір кольорових карток-слайдів спеціального формату до певної теми. На кожному слайді можна розмістити довільну текстову і графічну інформацію. Термін «презентація» (або «слайд-фільм») пов’язаний перш за все з інформаційними та рекламними функціями карток-слайдів, які розраховані на певну категорію глядачів: покупців, замовників, акціонерів, журналістів, читачів тощо. Теми презентації не обмежуються пропозицією товарів і послуг, інформацією про стан справ тощо. В школах та вузах за допомогою презентацій можна створювати і демонструвати навчальні і довідникові слайд-фільми, розповідати про роботу гуртків, клубів, наукових товарист, демонструвати колекції та спортивні досягнення, висловити свою думку щодо вивченої теми. Створені презентації можуть містити текст, фотознімки, діаграми, малюнки, комп’ютерну анімацію процесів та явищ, звуковий супровід, автофігури, діаграми тощо. У процесі створення презентації потрібно проявити себе як сценарист, режисер, художник і вимогливий глядач. Огляд програмних і технічних засобів, призначених для створення і демонстрації презентацій. У пакет Microsoft Office для Windows входить додаток Power Point, який призначений для створення і редагування довільної презентації. Її можна використовувати для: - унаочнення матеріалу; - управління навчально-пізнавальною діяльністю; - сфери бізнесу; - рекламування товарів, послуг; - створення фотоальбомів тощо. Power Point ставить підвищені вимоги до творчих здібностей автора, його художнього смаку. (демонстрація прикладів презентацій) Об’єктом обробки Power Point є файл презентації, який має довільне ім’я та розширення .ppt. В цей файл входять структурні елементи презентації – слайди разом з додатковою інформацією (нотатки і т.п.) Слайд – це фрагмент презентації, в межах якого виконується робота над її об’єктами. Основні можливості програми: • створення послідовності слайдів; • форматування тексту; • вставляння гіперпосилань; • вставляння керуючих кнопок; • сортування слайдів; • створення ефектів анімації та 3D-переходів слайдів; • демонстрація презентації. Режими роботи зі слайдами: • слайдів (створювати й редагувати слайди); • структури (переглядати текстове наповнення); • упорядкування (перегляд, сортування, знищення слайдів); • приміток (внесення пояснень до слайдів); • демонстрації («Показ слайдов» – «Начать показ», або [F5]. Вивчення структури вікна системи створення комп’ютерних презентацій. Створення презентації за допомогою: - майстра автовмісту Файл – Создать – Из мастера автосодержания… – Далее – вибрати вид презентації – Далее – вибрати запропонований спосіб виводу презентації – Далее – ввести заголовок презентації та можливий нижній колонтитул – Далее – Готово. Після створення презентації, потрібно вставити свій текст згідно вказівкам до кожного слайду. - шаблонів оформлення Файл – Создать - Из шаблона оформления – вибрати шаблон оформлення – оформити презентацію. - створення пустої презентації Файл – Создать – Новая презентация – вибрати макет оформлення слайда – оформити слайд. - однієї презентації на базі іншої Файл – Создать – Из имеющейся презентации… - вибрати файл з якого буде створена презентація – Создать новый – змінити оформлення слайдів. - фотоальбом Файл – Создать – Фотоальбом… – вибрати зміст фотоальбома: добавити текст або малюнок з певного джерела – Создать – відредагувати фотоальбом. Відкриття презентації 1) Файл – Открыть – вибрати файл – Открыть 2) натиснути на панелі інструментів «Стандартная» - вибрати файл – Открыть. 3) знайти необхідний файл через Проводник – двічі натиснути лівою кнопкою миші на ярличку. Збереження презентації в різних форматах. 1) Файл – Сохранить – для першого збереження дати назву та визначити місце збереження файлу – Сохранить 2) на панелі інструментів «Стандартная» вибрати - для першого збереження дати назву та визначити місце збереження файлу – Сохранить 3) для збереження повторно відкритого файла з існуючим іменем досить виконати команду «Снхранить»; для збереження повторно відкритого файла з новим іменем треба виконати команду «Сохранить как…» 4) Формати файлів:
Білет 8
2 Форматування рядків і стовпців
Зміна висоти рядка і ширини стовпця
Існує декілька можливостей зміни висоти рядка в таблицях Ехсеl.
Перетягування роздільника заголовка рядка. Наведіть покажчик миші на нижній роздільник заголовка рядка (кнопки з цифрами 1, 2, 3
тощо). Коли покажчик перетвориться на подвійну вертикальну риску, натисніть ліву кнопку миші - і з'явиться підказка зі вказівкою
висоти рядка. Перетягніть роздільник рядка для установлення нового розміру і відпустіть кнопку миші.
Одночасна зміна висоти кількох рядків. Якщо потрібно зробити однаковою висоту кількох рядків, виділіть ці рядки і перетягніть
роздільник одного з виділених рядків, —усі виділені рядки після цього матимуть задану нову висоту
Точне задання висоти рядка. Для точнішого задання висоти рядка клацніть по рядку і оберіть команду меню Формат - рядок Висота.
Клітинка може бути порожньою або містити один з таких типів даних:
. числовий, включаючи дату і час;
. текст;
. формула.
1. . Числовий тип.
Можливі такі основні форми числа: ціле, дійсне, з експонентою, дробове.
Для цілого числа допустимо використовувати цифри 0 ... 9, а також знаки + і
-. Дійсне число включає додатково крапку, яка розділяє цілу і дробову частини. Число з експонентою складається з мантиси і порядку, розділених латинською літерою е або Е.
Наприклад: 4.89Е+04=4.89*104=48900. Мантиса — 4.89, порядок — 4. Число з експонентою трактується як мантиса, помножена на 10 у степені, що дорівнює порядку.
Для введення дробового числа слід ввести цілу частину числа, потім символ пропуску, далі чисельник, символ / і знаменник. Якщо ціла частина числа відсутня, то слід ввести на її місце 0. Дата вводиться у форматі
ДД/ММ/РРРР, а час — у форматі ГГ:ХХ:СС.
При індикації чисел у полі клітинки форма їх представлення залежить від ширини стовпця. У стандартному форматі в клітинці розміщується вісім символів. Цілі числа Excel виводить у формі цілого, навіть якщо вони введені у формі з експонентою. Якщо зображення числа містить більше ніж вісім символів, то воно округлюється. Якщо і це не допомогає, то число виводиться у формі з експонентою.
Слід пам'ятати, що в оперативній пам'яті число зберігається з тією точністю, що задана при його введенні.
2. . Текстовий тип.
Якщо дані вводяться не у форматі числа, то Excel сприймає їх як текст.
Якщо Excel може інтерпретувати введені дані як число або формулу, то даним має передувати апостроф (наприклад, якщо вводиться текст 1234, який може сприйнятися як число, тоді рядок введення повинен мати вигляд 1234). Якщо введений у клітинку текст довший, ніж ширина клітинки, то він розповсюдиться вправо на сусідні клітинки, якщо вони порожні. Якщо сусідні справа клітинки не порожні, то текст на екрані урізається, однак у пам'яті комп'ютера цей текст зберігається повністю. При встановленні прапорця
Переносить по словам вкладки Вьіравнивание вікна діалогу Формат ячеек (це вікно викликається командою Формат/ячейки) текст буде переноситись, займаючи в клітинці декілька рядків.
3. . Формула.
Формула починається із символу ''=''і являє собою сукупність операндів, з'єднаних знаками операцій і круглих дужок. Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса клітинки (посилання на клітинку), функція.
В полі клітинки після введення формули може відображатись або формула, або значення, обчислене за формулою. Вид відображення залежить від того, чи включена опція Формула на вкладці Вид вікна діалогу Параметри. Це вікно викликається комадною Сервис/Параметрн.
Якщо у результаті введення числа або обчислень за формулою клітинка заповнюється символами ''#'', то це означає, що ширина колонки недостатня для виведення значення.
6. Форматування клітинок і діапазонів
Форматуванням клітинки називають встановлення вигляду відображення вмісту клітинки. Для форматування клітинки або виділеного діапазону клітинок використовують команду Формат або кнопки панелі інструментів
Форматирование.
Поняття формату включає такі параметри: шрифт (тип, розмір, накреслення, колір); формат чисел; спосіб вирівнювання; розміри (ширина і висота) клітинок; обрамлення клітинок; візерунок фону.
Для встановлення типу і розмірів шрифту використовують вкладку Шрифти вікна діалогу Формат ячеек, яке відкривається при виконанні команди
Формат/ячейка. На цій вкладці можна вибрати тип шрифту, його накреслення і розмір, колір символів. У полі Образец відображається вигляд символів для встановлених параметрів. Відповідні параметри можна встановити і кнопками панелі Форматировние.
Вирівнювання даних у клітинках. За замовчуванням Exceses вирівнює вміст клітинки по нижньому краю, при цьому текст — по лівій межі колонку, число — по правій. Користувач може змінити ці установки, використовуючи вкладку
Виравнивание вікна діалогу Формат ячеек або відповідні кнопки панелі інструментів Форматирование.
Розміри колонок і рядків. Excel за замовчуванням встановлює ширину колонки, що дорівнює 8.43 символу, а висоту — за розміром найвищого шрифта у рядку. Команди Формат/Строка/Висота строки і Формат/Стол-бец для встановлення ширини і висоти комірки.
Посилання на клітинки. Як відомо, адреса клітинки включає назву колонки і номер рядка. Адреси клітинок (посилання на клітинки) можна використовувати у формулах. Можливі відносні, абсолютні і змішані посилання.
Посилання, яке включає назву колонки і номер рядка, є відносним. При копіюванні формули, а також редагуванні листа таке посилання буде модифікуватись. Наприклад, якщо в якійсь клітинці є формула, яка посилається на клітинку В4, то при вилученні, припустимо, рядка 2 і зсуву по таблиці вгору формула буде модифікуватись таким чином, щоб посилатись на клітинку ВЗ. В абсолютних посиланнях перед назвою колонки і номером рядка стоїть символ $. Такі посилання не модифікуються. У змішаних посиланнях абсолютною є назва колонки і відносною - номер рядка або навпаки
(наприклад, $АІ, А$1). У них модифікується тільки відносна частина посилання. У формулі можуть бути посилання на діапазон клітинок. Діапазон може бути тільки прямокутним. Вказуючи діапазон клітинок, задається адреса верхньої лівої клітки і через двокрапку - адреса нижньої правої клітки.
Якщо у формулі є посилання на клітинки, які знаходяться на іншому листі, то посилання повинно містити їм я листа, знак оклику та адресу клітинки, наприклад, лист1!А1.
Імена клітинок і діапазонів. Excel дає можливість назначати імена виділеним клітинкам і діапазонам. Для цього слід виконати команду
Вставка/Имя/Прис-воить. На екрані з'явиться діалогове вікно Присвоить имя
(мал.ІЗ.Іб), в полі Имя якого можна набрати ім'я. Ім'я повинно починатися з літери, може включати будь-які літери і цифри, а також знак підкреслення, знак питання, крапку. Адреса виділеної клітинки або діапазону з'явиться в полі Формула Якщо треба обмежити дію імені яким-небудь листом, то імені, яке набирається в полі Имя, повинно передувати ім'я листа і знак оклику, наприклад лист1!1м'я_1. Для вилучення імені слід розкрити список Имя діалогового вікна Присвоить имя, виділити ім'я і натиснути кнопку Удалить.
Слід відзначити, що коли створюється нове ім'я, припустимо, для клітинки
АІ, а у формулах уже було посилання на цю клітинку, то Excel автоматично не модифікує формулу під це ім'я. Для встановлення імен у посиланнях на клітинки в діючих формулах виділеного діапазону слід виконати команду
Вставка/Имя/Применить і в діалоговому вікні Применение имен клацнути мишею по іменах, які ви хочете використати.
Імена клітинок і діапазонів клітинок містяться у списку, який розкривається у лівій частині рядка формул Поле имени. Для вставки імені у формулу слід вибрати його з цього списку.
Білет 9
Функціями в Microsoft Excel називають об'єднання декількох обчислювальних операцій для розв’язання визначеної задачі. Функції в Microsoft Excel являють собою формули, що мають один або декілька аргументів. В якості аргументів указуються числові значення або адреси вічок. Excel містить більше ніж 400 вбудованих функцій. Функція має ім'я і список аргументів у круглих дужках. Аргументами можуть бути числові та текстові константи, клітинки, діапазони клітинок. Деякі функції доступні лише тоді, коли відкрита відповідна надбудова. Для відкриття надбудови слід виконати командуСервис/Надстройки і у діалоговому вікні Надстройки вказати надбудови, які треба відкрити.
Білет 10
У повсякденному житті ви зустрічаєтеся з різними текстовими документами, які містять не тільки абзаци тексту, а й таблиці. Наприклад: розклад уроків, розклад руху транспорту, табель успішності, різні відомості та інші. Таблиця відображається у вигляді сітки із вертикальних стовпчиків і горизонтальних рядків. Перетин рядка і стовпчика визначають комірку, в якій може зберігатися слово, речення, число або формула.
Створення таблиці: команда Таблица → Нарисовать таблицу або клікнути на кнопці Нарисовать таблицу на панелі інструментів (використовується коли для стовпчиків і рядків хочуть мати різні розміри); вставити таблицю командою Таблица → Добавить таблицу або клікнути на кнопці Добавить таблицу на панелі інструментів (використовується, якщо потрібна таблиця стандартного вигляду). Заповнення таблиці. Встановити в комірку курсор і ввести потрібні дані. Перехід з однієї комірки в іншу – клавіші керування курсором а бо клавішею Tab. Можна перевести вказівник миші і клікнути лівою кнопкою. Редагування таблиці. Редагування таблиці полягає не тільки у виправленні помилок або заміні вмісту окремих комірок, а й у зміні ширини стовпчиків і висоти рядків і у доповненні таблиці новими стовпчиками і рядками. Видалення комірок із таблиці. Виділіть комірки, які треба видалити, включаючи символи комірок. Виберіть команду Удалить ячейки у меню Таблица. Установіть перемикач, що відповідає необхідному параметру. Видалення рядків або колонок із таблиці. Виділіть рядки або колонки, які треба видалити. Під час видалення рядків уключіть у виділений фрагмент символ рядка. Виберіть команду Удалить строки або Удалить столбцы у меню Таблица. Видалення вмісту таблиці. Виділіть елемент, який треба видалити. Натисніть клавішу DEL.
Білет 11
1 При роботі з Microsoft Access 2003 і Microsoft Access 2007 використовуються такі типи даних:
текстовий - тип даних, який використовується для зберігання простого неформатованого тексту, кількість символів в якому не повинно перевищувати 255;
полі MEMO - спеціальний тип даних, який застосовується для зберігання великих обсягів тексту (до 65 535 символів);
числовий - тип даних для зберігання чисел;
дата / час - тип даних для зберігання значень дати і часу;
грошовий - тип даних для зберігання грошових значень (довжина поля 8 байт);
лічильник - спеціальний тип даних, який використовується для автоматичної нумерації записів;
логічний - для зберігання логічних даних, які можуть мати одне з двох можливих значень Так або Ні;
поле об'єкта OLE - спеціальний тип даних, призначений для зберігання об'єктів OLE (електронних таблиць Microsoft Excel, документів Microsoft Word, звукозаписів тощо);
гіперпосилання - спеціальне поле для зберігання адрес URL Web-об'єктів;
майстер підстановок - тип даних, що запускає майстер підстановок, що дозволяє вибирати дані з розкривного списку, а не вводити їх у поле вручну.
Для визначення ключового поля потрібно на панелі інструментів вікна конструктора
таблиць вибрати кнопку Ключове поле ( ). Зліва від назви поля з’явиться зображення ключа. Ключове поле.Одне або декілька полів (стовпців), комбінація значень яких однозначно визначає кожен запис в таблиці, називається первинним ключем. Ключове поле дозволяє уникнути виникнення помилок при введенні даних, оскільки вони в цьому полі не можуть повторюватися. Як ключове поле можна використовувати ідентифікаційний номер, що привласнюється громадянам податковою службою, серія і номер паспорта співробітника. Ключове поле може містити число або послідовність символів, що дозволяють ідентифікувати кожен запис і уникнути дублювання. Ключове поле використовується для швидкого пошуку і зв'язку даних з різних таблиць за допомогою запитів, форм і звітів. Первинний ключ не може містити порожніх значень (Null ) і завжди повинен мати унікальний індекс. У будь-якій таблиці бажано мати одне або декілька ключових полів. Значення Null означає, що в полі немає жодних даних, наприклад, тому, що вони невідомі. Значення Null не можна прирівнювати до рядка, що містить пропуски.
Дані ключового поля використовуються для індексування таблиці, що прискорює пошук і обробку інформації. Якщо не задано сортування таблиці, то записи розташовуються за значенням ключа. При включенні нових записів або видаленні старих запису таблиці не переміщаються, змінюється лише місце розташування кожного індексу. Первинний ключ використовується для пов'язання однієї таблиці з іншою.
Функції. Функція являє собою програму з унікальним ім'ям, для якої користувач повинен задати конкретні значення аргументів функції, що стоять в дужках після її імені. Функцію (так само, як і число) можна вважати окремим випадком формули. Розрізняють статистичні, логічні, фінансові та інші функції. Приклад 5. Осередок містить функцію обчислення середнього арифметичного значення безлічі чисел, що знаходяться в комірках В4, В5, В6, В8. в наступному вигляді: @ AVG (В4 .. В6, В8).
Функції Під функцією розуміють залежність однієї змінної (у) від однієї (х) або кількох змінних (х 1, х 2, ..., x n). Причому кожному набору значень змінних х 1, х 2, ..., x n буде відповідати єдине значення певного типу залежної змінної y. Функції вводять у таблицю у складі формул або окремо. В електронних таблицях можуть бути представлені такі види функцій: математичні; статистичні; текстові; логічні; фінансові; Функції дати та часу та ін Математичні функції виконують різні математичні операції, наприклад, обчислення логарифмів, тригонометричних функцій, перетворення радіан в градуси і т. п. Статистичні функції виконують операції по обчисленню параметрів випадкових величин або їх розподілів, представлених безліччю чисел, наприклад,стандартного відхилення, середнього значення, медіани і т. п. Текстові функції виконують операції над текстовими рядками або послідовністю символів, обчислюючи довжину рядка, перетворюючи прописні літери у рядкові і т.п. Логічні функції використовуються для побудови логічних виразів, результат яких залежить від істинності перевіряється умови. Фінансові функції використовуються в складних фінансових розрахунках, наприклад визначення норми дисконту, розміру щомісячних виплат для погашеннякредиту, визначення амортизаційних відрахувань та інших Всі функції мають однаковий формат запису і включають ім'я функції і що знаходиться в круглих дужках перелік аргументів, розділених комами. Наведемо приклади найбільш часто зустрічаються функцій.
У деяких випадках може знадобитися використання функції як одного з аргументів (аргумент – це значення, використовувані функцією для виконання операцій або обчислень. Тип аргументу, що використовується функцією, залежить від конкретної функції. Звичайно аргументи, що використовуються функціями, є числами, текстом, посиланнями на комірки й іменами.) іншої функції. Наприклад, у формулі функція СРЗНАЧ вкладена у функцію ЕСЛИ для порівняння середнього значення декількох значень із числом 50.
Білет 12
1 Форматування абзаців Команди вирівнювання і форматування тексту призначені для зміни зовнішнього вигляду окремих абзаців. Вирівнювання абзацу – це процес розташування тексту, що міститься в ньому відповідно до обумовлених правил. Найчастіше використовують горизонтальне вирівнювання, тобто вирівнювання між правим і лівим полями сторінки. При вирівнюванні по лівому краю всі рядки абзацу починаються з однієї і тієї ж позиції, тобто лівий край абзацу утворює вертикальну лінію. При вирівнюванні по правому краю – правий край абзацу утворює вертикальну лінію. При вирівнюванні по ширині рівними є і ліва, і права межі тексту. У випадку вирівнювання по центру рядки розташовуються симетрично відносно вертикальної осі, яка проходить через середину рядка. Таке вирівнювання застосовується до заголовків. Книги, журнали, інші друкарські видання і документи традиційно оформляються за допомогою вирівнювання по ширині. Такі документи мають акуратний вигляд, хоч в них і виникає необхідність розставлення перенесень, оскільки текст без перенесень, вирівняний по ширині, виглядає неакуратно. В англомовних документах вирівнювання проводиться по лівому краю. В цьому випадку документ має нерівний правий край. Але оскільки середня довжина слова в англійській мові помітно менша, ніж в українській і нерівність правого краю має лише невелике критичне значення. Перевагою вирівнювання по лівому краю є відсутність необхідності слідкувати за кількістю і якістю автоматичних перенесень у словах. В WORD вирівнювання проводиться за допомогою натискання на відповідні кнопки на панелі інструментів Форматирование. Для повного форматування абзацу використовують діалогове вікно Абзац, яке відкривається командою Формат або за допомогою пункту Абзац з контекстного меню, яке з'являється на екрані після натискання правої кнопки миші. Сторінка Отступы и интервалы визначає вирівнювання абзаців і їх розміщення в тексті документа. Спосіб вирівнювання задають за допомогою випадаючого списку Выравнивание. Випадаючий список Уровень задає змістовний рівень абзацу в загальній структурі тексту. Панель Отступ визначає праву і ліву межі абзацу відносно правого і лівого краю сторінки. Випадаючий список Первая строка дозволяє задати розміри абзацного відступу. Панель Интервал задає проміжки між абзацами, а також між рядками даного абзацу. Збільшений інтервал між абзацами заміняє абзацний відступ. Закладка Положение на сторінці призначена для форматування абзаців, які попадають на межу сторінок. Тут можна заборонити відривати від абзацу один рядок, вимагати, щоб абзац розміщувався на одній сторінці цілком, з'єднати наступний абзац з даним або розпочати даним абзацом нову сторінку. Форматування абзаців можна здійснювати за допомогою лінійки. Межі абзацу задаються шляхом перетягування спеціальних маркерів. Трикутний маркер, що знаходиться зліва внизу (вершиною догори), задає ліву межу для всіх рядків абзацу, крім першого. Перевернутий трикутний маркер, розміщений зліва вгорі задає лінію початку першого рядка абзацу і дозволяє сформувати абзацний відступ. Квадратний маркер під лінійкою – це елемент керування, який розташований під трикутним маркером лівої межі абзацу. За допомогою його перетягування обидва маркери лівої межі переміщуються разом із збереженням їх відносного положення. Трикутний маркер, який знаходиться справа, задає праву межу поточного абзацу. Лінійку також використовують для задання позицій табуляції. Позиції табуляції використовують коли рядок складається з декількох полів, наприклад, в нескладній таблиці. За замовченням позиції табуляції розташовуються через кожні півдюйма і виділяються на лінійці короткими вертикальними засічками. Символ, який позначає позицію, розташовується на лінійці справа. Він має вигляд "кута". Клацнувши по ньому, можна змінити вид табуляції, і відповідно метод розбиття тексту. Вибраний символ табуляції встановлюють клацанням по лінійці. В подальшому його місцезнаходження можна змінювати за допомогою перетягування. Для знищення символу табуляції його перетягують за межі лінійки. Після встановлення позицій табуляції вручну всі позиції табуляції, задані за замовченням і розташовані до цього, знищуються.