30. Утопічний характер "наукового соціалізму"

Оцінка марксизму суперечлива: 1 соц ідея з самого початку була ідеєю що вела у глухий кут а ф-я марксизму-це абсолют помилка, 2 істор практика побудови соціалізму не була адекватним відображу теорії марксизму, 3 марксизм – абсолютна істина, що поход на всі часи і для всіх народів.Джерелами марксистського варіату соціалізму були франц утопічний соціалізм, англ. Класия політекономія, нім клас ф-я.Соціал ідеалом марксизму було комуніст сусп.-в, а екон ідеал базувався на розподілі за поребами, міра участі в суспіл в-ві за здібностями. Засобом для досягнення соціал ідеалу була оголошена непримиренна класова боротьба, пролетарська революція і диктатура пролетаріату.Причини невдачі і явного невиконання ідеалів соціалізму в Росії: нерозвиненість економіч життя, низький рівень к-ри в-ва і організації промислов діял, соціал незабезпечена відміна кріпосного права, в результаті якої безліч селян хлинула в міста, забезпечивши високий рівень зубожіння населення і можливості виникнення кримінал революції. Масова свідомість зрозуміла що є безперспективним мсоціалістичний шлях розвитку.

30. Особ-ті і осн напрямки світової філософії хх ст.

Сучасна феноменологія так чи інакше зв’язана з концепцією Едмунда Гуссерля, що розробила основні принципи феноменологічної філософії.Головні цілі феноменології – побудувати науку про науку, науковчення і розкрити життєвий світ, світ повсякденного життя як основу всього пізнання, у тому числі наукового. Гуссерль вважав, що вивчення життєвого світу і науки слід починати з дослідження свідомості, тому що реальність доступна людям тільки через свідомість. Важлива не сама реальність, а те, як вона сприймається й осмислюється людиною. Свідомість повинна вивчатися не як засіб дослідження світу, а як основний предмет філософії. Головна характеристика свідомості взагалі – це її постійна спрямованість на предмети. Свідомість завжди інтенціональна, тобто спрямована на що-небудь.Екзистенціалізм виникає на поч 20-х р. у Німеччині, Франції, у роботах рос філософів (Н.А.Бердяєв, Л.І.Шестов). Єдиною справжньою дійсністю можна визнати тільки буття людської особистості. Це буття – початок і кінець будь-якого знання, і насамперед філософського. Людина спочатку існує – думає, відчуває, живе, а потім уже визначає себе у світі. Людина сама визначає свою сутність. Людина сама визначає себе, вона хоче бути такою, а не іншою. Людина прагне до своєї індивідуальної мети, він творить себе, вибирає своє життя.Герменевтика є мистецтвом розуміння не предметно-змістовного значення тексту, а мислячих індивідуальностей. Власне кажучи, у нього мова йде про психологічну інтерпретацію. Рух від частини до цілого, від попереднього розуміння через інтерпретацію до адекватного розуміння, – така методика інтерпретації одержала назву “герменевтичного кола”, тобто розуміння цілого через частину і розуміння частини через ціле. Шлейермахер бачить можливість виходу із кола тільки в одному випадку – коли інтерпретація і зміст добутку збігаються. Цей факт збігу Шлейермахер називає конгеніальністю. Метод герменевтичного кола стає основним методом у наступних герменевтичних концепціях. Психоаналіз теорія, що пояснює роль несвідомого в житі людини і суспільства. З 20-х р. виникає, спочатку у Відні, а потім у Європі й Америці, психологічна філософія. Найбільш видатні послідовники Фрейда – Альфред Адлер, Карл Юнг, Еріх Фромм та ін. Класична психоаналітична доктрина Фрейда припускала вивчення схованих основ душі людини. Величезну роль у житті людини і суспільства відіграє “несвідоме” – сфера потягів, інстинктів, неусвідомлених уявлень. Несвідоме складається насамперед із сексуальних інстинктів (лібідо), інстинкту переваги над іншими людьми, що дозволяє компенсувати почуття неповноцінності (Адлер), вироблених “архетипів” образів колективного несвідомого, тобто безособових, схожих у всіх людей снів, образів і т.д. (К.Юнг), “первинних позивів” життя і смерті та ін. Не тільки більшість дій людини, але і всі історичні культурні явища залежать від глибинних, підсвідомих потягів, що “сублімуються”, тобто перетворяться в духовну діяльність і в першу чергу в сферах релігії, мистецтва, філософії (едипів комплекс).Існує антагонізм між природним початком людини (сексуальними й агресивними імпульсами) і культурою з її ідеалами і нормами, що суперечать бажанням, що викликані несвідомим началом. Релігійна філософія в XX ст. сполучає всі проблеми з вченням про Бога, як зробленому бутті, абсолютній реальності, чия вільна воля просліджується в історії і у культурі. Проблеми розвитку гуманізму зв’язані з історією розвитку християнської релігії. Усі питання етики, естетики, космології проглядаються через призму християнського навчання. Велику роль грають у релігійній філософії проблеми сполучення Віри і розуму, науки і релігії, можливості синтезу філософії, теології і науки при визначальному впливі теології.Аналітична філософія –Предметом аналізу стали мовні засоби науки, повсякденна мова і мова філософії. Вчені даного напрямку вважали, що більшість філософських проблем носять логіко-лінгвістичний характер. Вони виникають в результаті багатозначності і невірного розуміння понятті мови. Це означало, що філософія не є змістовна наука про яку-небудь реальність, а ряд діяльності, що переслідує дві головні цілі:усунути з науки всі псевдопроблеми і міркування що не мають сенсу, що виникли з неправильного вживання мови, чи з ідеології;забезпечити за допомогою апарата математичної логіки побудова ідеальних моделей осмисленого міркування.