5.Іонійська філософія в Стародавній Греції.

В числі перших з іонійських філософів можна відзначити Фалеса з Мілета. Основою всього сущого Фалес вважав воду. Ця думка з’явилась в дофілософській космогонії. Але підхід Фалеса повністю відрізняється від неї. Воду він розумів не як конкретну форму або персоніфікацію міфологічної сили, а як аморфне, текуче зосередження матерії. Враховуючи математичні здібності Фалеса, можна вважати, що до визначення води, як основи всього сущого, він дійшов, виходячи з “матеріального різноманіття шляхом абстракції“. Не зміст, а спосіб і метод постановки і рішення проблеми високо Для визначення першооснови, першопринципа, з якого виникає все інше в грецькій філософії, вживались два терміни: стохейон ( елемент, атом, основа в логічному смислі слова) та архе (першоматерія, вихідний стан речовини). ”Вода“ Фалеса, таким чином, означає основоположний принцип, як в смислі “стохейон”, так і “архе”. В першооснові Фалеса, в “безкінечній воді“ міститься потенція подальшого розвитку, все інше з’являється шляхом “згущення“ або “розрідження“ цієї першоматерії. Погляди Фалеса були тісно пов’язані з розвитком античної науки, особливо математики та астрономії. Фалес не ухилявся від практичного життя і брав активну участь у державних справах.Іншим видатним філософом був Анаксимандр. Так як і Фалес, він ставив питання про створення світу, про початок світу. Він стверджував, що першопочатком і основою є безмежне “і не визначив його ні як воду, ні як повітря, чи вогонь, чи землю“. Він повчав, що частини змінюються, ціле залишається незмінним. Анаксімандр говорив: безмежність – початок, основний елемент сущого, він першим вводить поняття “початок“ – безмежна природність, з якої з’являються всі небеса та світи в них. Він назвав цей початок “апейроном”. Апейрон є безмежним і нескінченним не тільки в просторі, а і у часовому відношенні. Матеріалістичне розуміння світу Анаксимандром приблизно таке, як і у Фалеса, їх діалектичний підхід стихійний. У Анаксимандра зустрічається проблематика, яку Фалес лише абстрактно позначає, - проблематика виникнення і формування життя. Властивість життя він приписував до певного вида матерії.Наступним проявом стихійного матеріалізму є той факт, що Анаксимандр до природного ряду розвитку тварин відносив і людину. Його думки поглиблюють стихійно-матеріалістичні положення мілетської школи, і особливо її орієнтацію на діалектику. Не можна не згадати про Анаксімена. Він вивчав астрономічні явища і в певному розумінні закріпив і завершив тенденцію стихійного давньогрецького матеріалізму пошуку природних причин явищ і речей. Анаксімен слідує принципам Анаксімандра, зберігаючи ідею про безмежність першопочатку і появу речей завдяки виділенню протилежностей. Але йому властиве більш чітке мислення і більш конкретна постановка проблем. Основна першостихія в нього – повітря, “пневма”. Ще більш чітко він виділив принцип єдності: все є єдине, все є стан повітря. Конкретний стан характеризується лише частиною і тому першопричина буває різною по мірі ущільнення або розрідження. Геракліт Ефеський ( 544 р.до н.е.) – давньогрецький філософ, вперше в понятійній формі сформулював низку діалектичних принципів буття та пізнання. Походив з царського роду Басілевсов. Матеріальним початком всього сущого Геракліт вважав вогонь, який був, на його думку, найбільш легкою і тонкою стихією. Шляхом згущення з вогню з’являються всі речі і шляхом розрідження в нього повертаються. Цей світовий вогонь загорається і тухне. Негативно ставився до міфології: вважав, що міф не є створеним кимсь з богів або людей. Діалектика у Геракліта є концепцією безперервного розвитку (зміни), яка осмислюється ним в межах космосу, і в основному є кругообігом речових стихій – вогню, води, повітря і землі. Тут у філософа виступає відомий образ річки, в яку не можна увійти двічі. Він усував з Всесвіту спокій та нерухливість, тому що це властивість мертвих. Платон виразив цю думку Геракліта про плинність відносно всього сущого “Все тече і ніщо не перебуває на місці“.Діалектиці Геракліта властиві ідеї становлення, єдності та боротьби протилежностей, збігу абсолютного та відносного..