5.Осн.Мет. Пізня соц.-екон. Процесів.

Е.Т. досл. свій предмет пев. методами: - заг. метод. є діалектичний (діалектика вчить розгляд. Кожне явище в постійній зміні розвитку незалежно від свідомості і волі людей; - мет. експерименту; - мет. абстракції; - це відобр-я у свідомості реал. існ. виробн. відносин; ; -- аналіз і синтез (поділ на скл. частини в процесі руху пізнання від абстр. до конкр.); - - метод якісн. і кількіс. аналізу при цьому шир. викор. матем. і статист. методи.

6. Ф-ції економ. теорії.

- практична: полягає в розробці принципів і методів раціонального господарювання, науковому обґрунтуванні економічної політики держави.; - методологічна: знання Е.Т. лежить в основі розуміння ін. наук: ек-ка пром-ті, с\г, демографія, розміщ-я прод. сил, юр. науки; – пізнавальна;

8. Рушійні сили економ. Прогресу.

Економ. прогрес - результат діяльності людей, їх праці, соц. активності. Руш. сили:

- розв. суперечностей - джерело прогресу. Економ. суперечність – суттєве, закономірне відношення і взаємодія між протилежн. сторонами економ. явища, внаслід. якої супереч. є її руш. силою розв.;

- економ. потреби – передумова матеріального і духовного виробництва, економ. зв*язків і відносин між людьми. Економ. потреби тісно пов*язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням.

- економ. інтереси – усвідомленні економ. потреби окремих людей, соц. верств, груп та класів, які знаходять свій вияв у поставлених цілях, завданнях та діях щодо їх досягнення.

- конкуренція – об*єктивний економ. закон розвинутого товарного виробн., дія якого для товаро – виробників є зовн. примусовою силою до підвищ. продуктивності праці на своїх підприєм., розшир. масштабів виробн., впровадження нових форм організації виробн.. і систем зароб. плати. Є важливою руш. силою в розв. економ. системи. Вона діє через попит, пропозицію і ціни.

9. Економ. Потреби та економ. Інтереси.

Економ. потреби – передумова матеріального і духовного виробництва, економ. зв*язків і відносин між людьми. Економ. потреби тісно пов*язані з виробництвом, обміном, розподілом і споживанням. Розрізняють абсолютні, дійсні і платоспроможні потреби. Абсолютно е.п. – максимальний обсяг виробн. матеріальних благ і послуг за найсприятливіших умов, які могли б бути спожиті сусп. Дійсні е.п. – задовольняються за оптимальних масштабів виробн., у даному випадку за значного недовантаження виробн. потужностей та безробітних. Платоспр. е.п. – виявляються у формі задоволення платоспром. попиту. Існують фізіологічні (прод. товари); соц. (освіта); духовні (кіно, театр) потреби.

Економ. інтереси – усвідомленні економ. потреби окремих людей, соц. верств, груп та класів, які знаходять свій вияв у поставлених цілях, завданнях та діях щодо їх досягнення. Е. і. стають могутньою руш. силою економ. прогресу, коли поєднуються особисті, колективні(домінують) і суспільні. Е. і. завжди виражає відповідний рівень задоволення потреб.

10. Види суперечностей та шляхи їх подолання.

Суспільне виробництво постійно знаходиться в русі. Загальною рисою цього руху є процес постійного розвитку суспільного виробництва. У зв'язку з цим виникає питання про внутрішнє джерело цього руху. Таким джерелом виступають суперечності.

Кожне явище має протилежні сторони, які, утім, тісно пов'язані між собою і являють певну цілісність. Існування цієї цілісності (явища) можливе тільки за умов вирішення й подолання суперечностей.

Прикладом може бути протилежність між потребами суспільства і станом розвитку його виробництва, а відтак, і можливостями цього виробництва щодо задоволення потреб суспільства. Вирішення цієї суперечності стає основою розвитку суспільства, але на місце вирішеної суперечності з'являється нова суперечність, вирішення якої знову просуває суспільство вперед шляхом прогресу, і так нескінченно. Таким чином, розв'язання суперечностей і є джерелом саморозвитку явищ. Ця взаємодія, як відомо, цілком визначається законом єдності і боротьби протилежностей.

Суперечності постійно притаманні явищам, мають свою власну логіку розвитку. Спочатку на якийсь даний момент між сторонами явища існує тотожність, потім вона змінюється на відмінність, а згодом переростає в суперечність, у конфлікт, який має бути розв'язаним.

Економічні суперечності мають певну структуру, і в цьому розумінні мова може йти і про їх систему. Це можуть бути загальноекономічні суперечності, до яких можна віднести суперечності між споживанням та виробництвом, між продуктивними силами та виробничими відносинами. Дещо менший за рівнем зріз суперечностей - це суперечності міжгалузеві. Прикладом може бути суперечність між рівнем розвитку металургійної і металообробної галузей і т.ін. Існують також внутрішньогалузеві суперечності і суперечності, притаманні окремому підприємству.

Способи вирішення суперечностей можуть бути різними. Так, стихійне розв'язання конфлікту між виробництвом і споживанням може бути здійснено внаслідок економічної кризи. Цей спосіб небажаний для суспільства, бо пов'язаний зі знищенням частки продуктивних сил або з їх неповним використанням. Більш прийнятним для суспільства є таке вирішення суперечностей, яке передбачає найменш конфліктний його варіант. Це може бути здійснено державою за рахунок удосконалення господарчого механізму шляхом пристосування, наприклад, потреб до можливостей суспільного виробництва і т.ін.