1. Істор. Етапи станов. Екон. Теорії. Як науки.

Слово “економіка” з грец. скл. з 2-х слів: “ойкос”(дім, господарст.) і “номос” (закон, управління) – Управління господарством. Автором терміну “економіка” рахують – Ксенофонда. В епоху первісн. нагромадж. капіталу формується 1-ша школа “меркантилістів” XV – XVIIст. : Ман, Монкрит”є. Представ. цієї школи твердили, що джер. багатства є торг. і зокрема зовн. торг. “Фізіократи” з фран. (влада природи) XVIII ст.: Кене, Тюрбо, які твердили, що джер. багатства є праця в с/г, а не торгівля. “Класична” XVIII – XIX ст. Петті, Рікардо, Стюард. Твердили, що дж. багатства є пряця незалежно в якій сфері. “Марксинська” XX ст. була опублікована праця Маркса “Капітал”. “Марженалізм” Менгер, Кларк, предст. виходили з того, що ціність товарів встанов. в процесі обміну. В кін. XIX ст. виник. Неокласицизм. Поч. XX ст. розв. кейнсіанство де розроблені були важилі впливу держ. на економ. життя. В цей же період виник. монетаризм, предст., рахували, що держ. по мінімуму повина втручатися в економ. життя.

2. Виробничі відносини та продукт. Сили – 2 сторони економіки.

Виробничі відносини – це відносини між людьми в процесі виробн., розподілу та спожив. Вироб. віднос. виража. сусп. сторону сусп. виробн. Сусп. виробн. має тех. сторону, яку виражають продукт. сили. В основі вироб. відносин лежить власність на засоби виробн. Продукт. сили – це сукуп. засобів виробн. і людей які приводять іх в рух. До засобів виробн. належ. засоби праці та предмет праці. Предмет праці – це речовина природи на яку людина діє у процесі праці. Засоби праці – це суку. речей якими людина діє у процесі праці. Праця – це свідома цілеспрямована діяльність людей, в процесі якої вони видозмінюють, регулюють і контролюють обмін речей між людиною і природою.

3. Економ. Катег. Та економ. Закони.

Економ. категорії – це лог. поняття, що відображає у заг. вигляді умови економ. життя сусп. (товар, капітал, власність, обмін, гроші). Економ. закони – внутрішньо необхідні сталі і суттєві зв*язки між економ. явищами і процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами та властивостями. Екон. зак. носять об*ктивний ха-тер і поділ. на 3 групи: - загальні економ. закони, ті які діють на протязі людського сусп.( закон відповід. виробнич. відносин, він діє у всіх способах виробн.; закон зростання продуктивності праці); - специфічні: х-зують закономірності відповідн. способу виробнц. ( осн. економ. закон капіталізму – вироб. і привал. дод. власності); - особливі: діють в деяких способах виробн., тобто при певних умовах (закон кількості грошей необхідних для обігу, закон вартості, закон попиту і пропозиції).

4. Предмет економ. Теорії.

- Вироб. віднос. та продуктивні сили - 2 стор. економ. Відносини між людьми в процесі вироб., поділу, спожив. матеріальних благ та послуг – вироб. віднос. Вироб.віднос. вираж. сусп. сторону сусп. виробництва, а технічну сторону сусп. вироб вираж. продукт. сили. В основі вироб. віднос. лежить власність на засоби вироб. і система вироб. віднос. показує, хто володіє економічною владою, тобто привласнює засоби вироб. Технічну сторону сусп. віднос скл. продуктивні сили. Продуктивні сили – це сукуп. засобів вироб. і людей, які приводять їх в рух. Головною продукт. силою є людина. До зас. вироб. належ. засоби праці та предмети праці. Засоби праці – це річ, або сукуп. речей, якими людина діє на предмети праці. Предмети праці – це речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.

- Економічні категорії та економ. закони суспільства. Економ. закони – це внутрішньо необх. сталі і суттєві зв. між економ. явищами і процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами і в-стями. Економ. закони носять об’єктив. харак., вони поділ. на 3 групи: 1 – заг. економ. закони, ті які діють на протязі розв. людського сусп. 2 – специфічні, які характ. закономір. відповідного способу вироб. 3 – особливі, діють в деяких сп. вироб. Отже, предметом економ т. є виробничі віднос. у взаємозв*язку з продуктивними силами, згідно яких розвив сусп.