89. Головні консульські функції

ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ОСІБ І ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ЩОДО ВІЙСЬКОВОГО ОБЛІКУ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ЩОДО ВИКОНАННЯ ДОРУЧЕНЬ СЛІДЧИХ АБО СУДОВИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ЩОДО УКЛАДЕННЯ ТА РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ, УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ), ВСТАНОВЛЕННЯ БАТЬКІВСТВА, ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ, РЕЄСТРАЦІЇ АКТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СТАНУ

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ЩОДО МАЙНА ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ЩОДО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД АРЕШТОМ., ЗАТРИМАНІ ЧИ ПОЗБАВЛЕНІ ВОЛІ В ІНШІЙ ФОРМІ, ВІДБУВАЮТЬ ПОКАРАННЯ АБО ПРОПАДИ БЕЗВІСТИ

НОТАРІАЛЬНІ ДІЇ, КОНСУЛЬСЬКА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ, КОНСУЛЬСЬКИЙ ЗБІР

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА В ПИТАННЯХ ПАСПОРТІВ І ВІЗ

• ·       НОТАРІАЛЬНІ ДІЇ

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА У ПИТАННЯХ ГРОМАДЯНСТВА

• ·       КОНСУЛЬСЬКА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ

• ·       КОНСУЛЬСЬКИЙ ЗБІР

ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ЩОДО ВІЙСЬКОВИХ КОРАБЛІ В І ВІЙСЬКОВО-ДОПОМІЖНИХ СУДЕН ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ УКРАЇНИ

Функції консула щодо суден україни

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ПРИ ПРИХОДІ І СТОЯНЦІ СУДЕН

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ПРИ ВІДПЛИТТІ СУДЕН

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА У РАЗІ КОРАБЕЛЬНОЇ КАТАСТРОФИ ПРИ АВАРІЇ СУДНА

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА У РАЗІ ХВОРОБИ АБО СМЕРТІ ЧЛЕНІВ ЕКІПАЖУ СУДНА

ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ЩОДО ЦИВІЛЬНИХ ПОВІТРЯНИХ СУДЕН УКРАЇНИ

ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ЩОДО ЗАСОБІВ АВТОМОБІЛЬНОГО, ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ І СУДЕН РІЧКОВОГО ФЛОТУ

ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ПО САНІТАРНІЙ, ФГГОСАНІТАРНІЙ І ВЕТЕРИНАРНІЙ ОХОРОНІ

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ПО САНІТАРНІЙ ОХОРОНІ

• ·       ФУНКЦІЇ КОНСУЛА ПО ФІТОСАНІТАРНІЙ І ВЕТЕРИНАРНІЙ ОХОРОНІ

90. Засоби здійснення консульських функцій.

 Характеризуючи перелік засобів, необхідних для здійс­нення консульських функцій, слід зазначити, що вони, по суті, мають універсальний характер, тобто аналогічні тим, що забезпечують діяльність дипломатичних представництв.

Одним із найважливіших засобів здійснення консульських функцій є також безперешкодні зносини консульських закор­донних установ з центральними органами зовнішніх зносин своєї держави, а також із дипломатичними та іншими кон­сульськими представництвами в країні перебування. Ця норма закріплена у ст. 35 Консульської конвенції. Вона передбачає, зокрема, що «при зносинах з урядом, дипло­матичними представництвами та іншими консульськими установами акредитуючої держави, де б вони не знаходились, консульська установа може користуватися будь-якими прийнятними засобами, включаючи дипломатичних та кон­сульських кур'єрів, дипломатичні та консульські валізи та закодовані або зашифровані депеші. Проте встановити радіопередавач і користуватися ним консульська установа може лише за згодою держави перебування». Щодо шляхів та методів пересилки консульської валізи, то практично засто­совуються ті ж правила, що визначають транзит дипло­матичної пошти. Консульську валізу перевозить консуль­ський кур'єр, який забезпечується офіційним документом. У ньому вказується статус консульського кур'єра та кількість місць, що складають консульську валізу. Віденська конвенція передбачає, що «за винятком випадків, коли є згода держави перебування, він (консульський кур'єр.— Авт.) не може бути ні громадянином держави перебування, ні, якщо він не є громадянином акредитуючої держави, особою, яка постійно проживає у державі перебування» (ст. 35, п. 5). Крім того, консульську валізу можуть перевозити консульські кур’єри ad hoc, а також командири суден та цивільних літаків при наявності офіційного супроводжувального документа із за­значенням кількості місць, що складають дипломатичну валізу.

Незаперечною умовою високоефективної діяльності кон­сульської установи є свобода пересування консульських поса­дових осіб. Це правило закріплене у ст. 34 Віденської кон­венції про консульські зносини і міститься практично в усіх двосторонніх консульських конвенціях, оскільки воно є основоположним принципом всієї філософії дипломатичної та консульської діяльності. Так, у Консульській конвенції' між Україною та Китайською Народною Республікою від 31 жовт­ня 1992 р. у ст. ЗО зазначається: «Оскільки це не суперечить законам і правилам про зони, в'їзд до яких заборонений або регулюється з міркувань державної безпеки, держава перебу­вання повинна забезпечити усім працівникам консульської установи свободу пересувань та подорожей на її території».

Ми згадали лише про деякі, передбачені сучасним міжнародним правом засоби забезпечення консульської функціональної діяльності. Загальний принцип, що визначає сутність Віденської конвенції про консульські зносини, а також двосторонніх консульських угод зводиться до того, що країна перебування повинна сприяти нормальній і безпе­решкодній діяльності консульської установи. З цією метою країна перебування «...інформує консульську установу про зміни в її законодавстві, що можуть мати відношення до прав та інтересів громадян акредитуючої держави», «...надає консульській установі всі можливості для виконання її функцій», «...ставитиметься до працівників консульської установи з належною повагою і вживатиме необхідних заходів для забезпечення виконання їхніх функцій відповідно до цього Договору» (процитовано ст. 25 та 26 Консульського договору між Україною та Республікою Казахстан від 20 січня 1994 р.).