84. Консульський округ.

 «Консульський округ» — район, відведений консульській уста­нові для виконання консульських функцій.

Консул приймає від осіб, які постійно проживають р його консульському окрузі, заяви з питань громадянства України і разом

Консульський виконує консульські функції в межах свого консульського округу і лише за особливих обставин та за згоди держави перебування може виконувати їх за його межами.

консульський округ визначаються Міністерством закордонних справ України за погодженням з державою перебування.

Консул приймає віл осіб. які постійно проживають р його консульському окрузі, заяви з питань громадянства України і разом

Консул легалізує документи і акти, складені за участю властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей.

Стаття 58

Консул зобов'язаний всіляко сприяти українським військовим кораблям і військово-допоміжним суднам (далі — кораблі), які знаходяться в портах, територіальних і внутрішніх водах держави перебування в межах його консульського округу, в питаннях зв'язку з берегом, взаємовідносин з місцевими властями, матеріально-технічного забезпечення та інших питаннях.

При відсутності у державі перебування військово-морських (вій­ськових) аташе України консул бере участь у вирішенні всіх питань, пов'язаних із заходом кораблів у порти, розташовані в межах кон­сульського округу.

Стаття 59

При одержанні відомостей про наступне прибуття кораблів у порт, розташований у межах консульського округу, для входу в який потрібен лоцман, консул вживає заходів для того, щоб лоцман своєчасно прибув на корабель.

Стаття 90

При появі в межах консульського округу небезпечних хвороб або шкідників сільськогосподарських рослин, а також у випадках масового захворювання худоби і птиці чи загрози поширення хвороб, спільних для людини і тварин, консул негайно повідомляє про це відповідні міністерства та інші центральні органи державної вико­навчої влади України.

 

85. Інститут почесних (нештатних) консулів.

 У світовій практиці консули розподіляються на дві катего­рії — штатні та нештатні, або почесні, консули.

Нештатний консул — це особа, яка не перебуває на державній, дипломатичній або консульській службі, проте виконує певні консульські доручення на прохання заінтересованої держави та за згодою країни перебування. Для нештатного консула характерним є те, що він поряд із виконанням консульських функцій може займатися професійною діяль­ністю, отримувати або не отримувати винагороду за здійс­нення консульських функцій. Щодо інституту громадянства почесного консула не існує особливих вимог, хоча заінте­ресована держава, призначаючи їх на цю посаду, віддає перевагу здебільшого своїм громадянам, які постійно проживають на території країни перебування. За досить поширеної практики застосування почесних консулів, у міжнародному праві все ж немає чіткого визначення поняття «почесний консул». Глава III Віденської конвенції про кон­сульські зносини має назву «Режим, що застосовується до почесних консульських посадових осіб та консульських уста­нов, очолюваних такими посадовими особами». Її статті (58—68) регламентують конкретну діяльність та правовий статус почесного консула та очолюваної ним консульської установи. Держави, що вдаються до послуг почесних консулів, своїм внутрішнім законодавством визначають поняття цього інституту. Так, відповідно до ст. 92 Консульсь­кого статуту України, «нештатними (почесними) консулами можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни з числа осіб, які займають помітне становище в суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості. Вони не повинні бути на державній службі у державі перебування або брати активну участь у її політичному житті».

Що ж до штатних консулів, то зазначений Статут у ст. 10 передбачає: «Консульські службові особи перебувають на дипломатичній службі в Україні. Працівники консульських установ, які є тромадянами України і постійно проживають в Україні, перебувають на державній службі в Міністерстві закордонних справ України».

На відміну від практики колишнього СРСР, де майже не застосовувався інститут почесних консулів, в Україні запро­ваджено використання діяльності почесних консулів в обме­женому обсязі. Це зумовлюється кількома чинниками, зо­крема: недостатньо розгалуженою мережею дипломатичних представництв та консульських установ України в ряді регіонів світу; доцільністю функціонування почесних консулів під керівництвом глави вже існуючого дипло­матичного представництва або консульської установи України з метою налагодження економічних, торговельних та інших зв'язків України з державою перебування; фінан­совим фактором (оскільки діяльність консульської установи України має фінансуватися за рахунок почесного консула, включаючи роботу обслуговуючого персоналу, обладнання приміщення необхідними засобами зв'язку, оргтехнікою, меблями та іншим устаткуванням).

Пропозиції щодо кандидатур Почесного консула України вносяться до МЗС та штатних консульських установ, а в державах, де їх немає – керівники відповідних структурних підрозділів України. Призначення та звільнення по.консула здійснює Міністр ЗС. З особою, яка призначається на цю посаду укладає МЗС угоду про виконання доручених консульських функцій та обов”язків. П.к. повинні постійно проживати на території свого консульського округу і не мінж ніж раз в різ проводити його об”їзд. Щорічно п.к. звітують про свою діяльність перед ДП, штатних консульських установ у державах перебування, а в разі їх відсутності – безпосередньо МЗС України.