
- •1. Дипломатія та зовнішня політика. Роль і місце дипломатії у проведенні зовнішньої політики держави.
- •2.Визначення понять „дипломатія”, „дипломат”
- •3.Роль дипломатії на початку ххі ст. У вирішенні глобальних проблем сучасності
- •4. Поняття дво- і багатосторонньої дипломатії.
- •5. Основні етапи формування дипломатичної служби як державної іституції
- •6. Загальна характеристика сучасної дипломатичної служби.
- •7. Становлення та розвиток української дипломатичної (консульської) служби
- •8. Здобутки, завдання та перспективи дипломатичної служби незалежної України
- •10. Система державних органів зовнішніх зносин : загальні принципи її організації
- •12. Спеціалізовані органи зс : поняття, особливості функціонування
- •13.Закордонні органи зовнішніх зносин: їх види та особливості діяльності.
- •15. Координуюча роль мзс України в системі державних органів зовнішніх зносин.
- •16. Система підготовки кадрів для дипломатичної сліжби в Україні
- •17. Принципи організації і структура дипломатичної служби Франції
- •18. Особливості організації та функціонування британської дипломатичної служби.
- •Структура
- •Руководство
- •Дипломатична служба і сучасна зовнішньополітична система сша.
- •20. Сучасна дипломатична служба фрн.
- •21. Особливості східної дипломатії та вироблення зовнішньополітичних рішень. Становлення дипломатичних служб Японії та кнр
- •Структура і функції дипломатичної служби Російської Федерації.
- •Структура мзс Росії
- •Територіальні департаменти
- •Функціональні департаменти
- •23. Дипломатичні структури та особливості формування спільної зовнішньої політики Європейського Союзу.
- •24. Основні нормативно-правові документи, що визначають та унормовують діяльність української дипломатичної (консульської) служби
- •25.Віденський регламент 1815 року і Аахенський протокол 1818 року.
- •26. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961
- •27. Віденська Конвенція про консульські зносини 1963
- •28. Конвенція про Спеціальні місії 1969 р.
- •29. Віденська конвенція 1975р. Про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру.
- •30. Консульський статут України.
- •31.Закон України „Про дипломатичну службу” 2001-
- •32. Закон України „Про дипломатичні ранги” 2002р.
- •33. Політико-правові основи для встановлення дипломатичних відносин між державами. Дипломатичні відносини де-факто та де-юре
- •34. Процедура призначення глави дп
- •35. Поняття „агреман”. Запит на агреман
- •36. Поняття вірчі, відкличні грамоти. Процедура їх вручення
- •37. Порядок призначення та вступу на посаду членів дипломатичного персоналу
- •38. Процедура нотифікації
- •39. Порядок призначення військових аташе.
- •40.Класи глав дипломатичних представництв.
- •41. Поняття „дипломатичні посади” та „дипломатичні ранги”
- •42. Персонал дипломатичних представництв. Категоризація та питання чисельності
- •43. Внутрішня структура посольства
- •44.Порядок проходження дипломатичнох служби та призначення дипломата в закордонне представництво.
- •45. Поняття „ротація кадрів дипломатичної служби”
- •46.Основні функції дипломатичних представництв
- •47. Представницька функція.
- •48. Функція дипломатичного захисту дп
- •49. Функція ведення переговорів дп
- •50. Інформаційна функція.
- •52. Вимоги до посилення економічної складової у дипломатичній діяльності.
- •53. Ускладнення та розширення завдань дипломатичних представництв в сучасній дипломатичній практиці.
- •54.Внутрішня охорона посольства. Функції, завдання, правовий статус.
- •55. Засоби здійснення дипломатичних функцій.
- •56. Свобода зносин посольств і консульств із своєю державою
- •57. Дипломатична пошта
- •58. Дипломатичні кур’єри. Функції, обов’язки, привілеї та імунітети.
- •59.Командирська пошта.
- •60. Свобода пересування дипломатів і консулів по території країни перебування.
- •61. Військова дипломатія.
- •62. Специфічні галузі диломатії
- •63. Економічна дипломатія.
- •Здійснюється економічна дипломатія в першу чергу через торгівельно-дипломатичні місії, які мають наступні функції:
- •64. Статус та функції торговельно-економічної місії у складі дп Здійснюється економічна дипломатія в першу чергу через торгівельно-дипломатичні місії, які мають наступні функції:
- •65. Дипломатія в культурній сфері
- •66. Гуманітарні аспекти дипломатії і фактор релігії. Досвід дипломатичної діяльності Святого престолу.
- •67. Особливості дипломатії спеціалістів в сучасній дипломатичній практиці
- •68. Завершення дипломатичної місії.
- •69.Дипломатичний корпус.
- •70. Дуайєн (декан) дипломатичного корпусу та його функції
- •71. Поняття „дипломатичні привілеї та імунітети”. Національні законодавства про дпі закордонних дипломатичних представництв.
- •72. Поняття persona grata та persona non-grata.
- •74. Недоторканність приміщень дп
- •75. Особисті привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва
- •76. Поняття “родина дипломата”.
- •77. Поняття „акредитаційні картки”: дипломатичні, консульські, службові
- •78. Історія виникнення та становлення консульського інституту
- •79. Процедура призначення глави консульської установи
- •80. Класи глав консульських установ
- •81. Категорізація персоналу консульських установ
- •82.Консульська екзекватура.
- •83. Консульський патент
- •84. Консульський округ.
- •Стаття 58
- •85. Інститут почесних (нештатних) консулів.
- •86. Консульська легалізація.
- •87.Консульські привілеї та імунітети, їх відмінність від дипломатичних.
- •88. Особисті привілеї та імунітети консульських співробітників
- •89. Головні консульські функції
- •Функції консула щодо суден україни
- •90. Засоби здійснення консульських функцій.
- •91. Завершення консульської місії.
- •92. Становлення та еволюція консульських служб провідних держав сучасного світу: спільне та особливе.
- •93.Ad hoc дипломатія.
- •94. Спеціальні місії як форма дипломатії : історія
- •95. Порядок призначення, склад, повноваження та функції спеціальних місій
- •96. Привілеї та імунітети спеціальних місій
- •97. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях структура, персонал та особливості діяльності
- •98. Порядок призначення глави постійного представництва
- •99. Основні функції постійного представництва при міжнародних організаціях
- •100. Привілеї та імунітети постійних представницт при організаціях
- •101. Поняття „дезавуювання”
- •102. Міжнародні (міжурядові) конференції як форма багатосторонньої дипломатії. Правовий статус, функції, компетенція.
- •104. Особливості організації служби державного протоколу в Україні
- •105. Види візитів
- •106.Головні вимоги до ведення дипломатичного листування.
- •107. Вербальна нота
- •108.Особиста нота
- •109. Пам”ятна записка
- •110. Меморандум
- •111. Приватний лист напівофіційого характеру
- •113. Документи внутрішньовідомчого листування
84. Консульський округ.
«Консульський округ» — район, відведений консульській установі для виконання консульських функцій.
Консул приймає від осіб, які постійно проживають р його консульському окрузі, заяви з питань громадянства України і разом
Консульський виконує консульські функції в межах свого консульського округу і лише за особливих обставин та за згоди держави перебування може виконувати їх за його межами.
консульський округ визначаються Міністерством закордонних справ України за погодженням з державою перебування.
Консул приймає віл осіб. які постійно проживають р його консульському окрузі, заяви з питань громадянства України і разом
Консул легалізує документи і акти, складені за участю властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей.
Стаття 58
Консул зобов'язаний всіляко сприяти українським військовим кораблям і військово-допоміжним суднам (далі — кораблі), які знаходяться в портах, територіальних і внутрішніх водах держави перебування в межах його консульського округу, в питаннях зв'язку з берегом, взаємовідносин з місцевими властями, матеріально-технічного забезпечення та інших питаннях.
При відсутності у державі перебування військово-морських (військових) аташе України консул бере участь у вирішенні всіх питань, пов'язаних із заходом кораблів у порти, розташовані в межах консульського округу.
Стаття 59
При одержанні відомостей про наступне прибуття кораблів у порт, розташований у межах консульського округу, для входу в який потрібен лоцман, консул вживає заходів для того, щоб лоцман своєчасно прибув на корабель.
Стаття 90
При появі в межах консульського округу небезпечних хвороб або шкідників сільськогосподарських рослин, а також у випадках масового захворювання худоби і птиці чи загрози поширення хвороб, спільних для людини і тварин, консул негайно повідомляє про це відповідні міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України.
85. Інститут почесних (нештатних) консулів.
У світовій практиці консули розподіляються на дві категорії — штатні та нештатні, або почесні, консули.
Нештатний консул — це особа, яка не перебуває на державній, дипломатичній або консульській службі, проте виконує певні консульські доручення на прохання заінтересованої держави та за згодою країни перебування. Для нештатного консула характерним є те, що він поряд із виконанням консульських функцій може займатися професійною діяльністю, отримувати або не отримувати винагороду за здійснення консульських функцій. Щодо інституту громадянства почесного консула не існує особливих вимог, хоча заінтересована держава, призначаючи їх на цю посаду, віддає перевагу здебільшого своїм громадянам, які постійно проживають на території країни перебування. За досить поширеної практики застосування почесних консулів, у міжнародному праві все ж немає чіткого визначення поняття «почесний консул». Глава III Віденської конвенції про консульські зносини має назву «Режим, що застосовується до почесних консульських посадових осіб та консульських установ, очолюваних такими посадовими особами». Її статті (58—68) регламентують конкретну діяльність та правовий статус почесного консула та очолюваної ним консульської установи. Держави, що вдаються до послуг почесних консулів, своїм внутрішнім законодавством визначають поняття цього інституту. Так, відповідно до ст. 92 Консульського статуту України, «нештатними (почесними) консулами можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни з числа осіб, які займають помітне становище в суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості. Вони не повинні бути на державній службі у державі перебування або брати активну участь у її політичному житті».
Що ж до штатних консулів, то зазначений Статут у ст. 10 передбачає: «Консульські службові особи перебувають на дипломатичній службі в Україні. Працівники консульських установ, які є тромадянами України і постійно проживають в Україні, перебувають на державній службі в Міністерстві закордонних справ України».
На відміну від практики колишнього СРСР, де майже не застосовувався інститут почесних консулів, в Україні запроваджено використання діяльності почесних консулів в обмеженому обсязі. Це зумовлюється кількома чинниками, зокрема: недостатньо розгалуженою мережею дипломатичних представництв та консульських установ України в ряді регіонів світу; доцільністю функціонування почесних консулів під керівництвом глави вже існуючого дипломатичного представництва або консульської установи України з метою налагодження економічних, торговельних та інших зв'язків України з державою перебування; фінансовим фактором (оскільки діяльність консульської установи України має фінансуватися за рахунок почесного консула, включаючи роботу обслуговуючого персоналу, обладнання приміщення необхідними засобами зв'язку, оргтехнікою, меблями та іншим устаткуванням).
Пропозиції щодо кандидатур Почесного консула України вносяться до МЗС та штатних консульських установ, а в державах, де їх немає – керівники відповідних структурних підрозділів України. Призначення та звільнення по.консула здійснює Міністр ЗС. З особою, яка призначається на цю посаду укладає МЗС угоду про виконання доручених консульських функцій та обов”язків. П.к. повинні постійно проживати на території свого консульського округу і не мінж ніж раз в різ проводити його об”їзд. Щорічно п.к. звітують про свою діяльність перед ДП, штатних консульських установ у державах перебування, а в разі їх відсутності – безпосередньо МЗС України.