76. Поняття “родина дипломата”.

 Дипломатичний корпус – дипломати з сімействами, акредитовані в певній країні.

 Родина дипломата = чоловік з дружиною (хтось дипломат) + неповнолітні діти + повнолітній син до 23 року, якщо він студент + повнолітня дочка до 21 років, якщо незаміжня + батьки дипломата, якщо вони знаходяться на його утриманні.

77. Поняття „акредитаційні картки”: дипломатичні, консульські, службові

Акредитаційна картка – документ, що засвідчеє належність до осіб, які користуються привілеями та ймунітетами (дипломатичними чи консульськими). Оформляється протокольним відділом відомства закордонних справ країни перебування при акредитації спавробітників (членів їхніх сімей) дипломатичних представництві, консульських установ, міжнародних організацій чи представництв міжн.організацій. В Україні згідно з положенням про акредитацію співробітників дип. І конс. Установ іноземних держав, міжнародних організацій та їхніх представнихтв, інших іноземних організацій від 28 січня 2003, видаються 4 види акред.карток:

1. дипломатичні картки (серія „Д”);

2. консульські картки (серія „К”);

3. службові картки (серія „С”);

4. звичайні картки (серія „А”)

А.к. оформляються на підставі паспортів чи запису, що підтверджує акредитаційний статус, та відповідної нотифікації. Строк дії а.к. не може перевищувати термін дійсності паспорта особи, а також строку перебування цієї особи в Україні (дипломатичні оформляються на 4 роки, консульські – на 4, службові – на 3, звичані - на 2).

А.к. повертаються до МЗС України.

78. Історія виникнення та становлення консульського інституту

Історично корені інституту консульства беруть початок у містах-полісах Греції і Риму.

У період Середньовіччя, у зв”язку з розвитком торгівельного мореплавств виник інститут спец.суддів, які на підставі морських правил і звичаїв розглядали спори між чужоземцями і міськими купцями. Вони отримали назву морських і торгових консулів.

Перше генеральне консульство в Європі було засноване в 1267. Згідно з Вестфальським миром 1648, консульські установи позбавлялися права виконувати дип.функції, для них відводилась функція захисту торгових і приватних інтересів підданих своїх держав

Відродження конс.відносин було пов”язане із промисловою революцією наприкінці 18-19 століт. Під впливом Віденського конгресу 1814-1815 в країнах Європи та інших регіонах стали приймати правові акти, що закріплювали організаційні основи консульської служби, визначали правове становище консулів, характер діяльності тощо.

Справжній розвиток к.в. настає в кінці Другої світової війни. Тепер вони регламентуються універсальною Віденською конвенцією про консульські зносини 1963.