74. Недоторканність приміщень дп

Одним із найважливіших дипломатичних імунітетів є, без­перечно, 'імунітет, який забезпечує недоторканність дипло­матичного представництва. Відповідно до Віденської кон­венції' 1961 р. «приміщення представництва» — це будинок (або ж його частина), в якому розміщується представництво. Це стосується й резиденції глави представництва, незалежно від того, хто володіє правом власності на неї, а також земель­ної ділянки, що обслуговує цей будинок чи його частину. В поняття «земельна ділянка», згідно з Коментарем Комісії міжнародного права ООН, входять також сад і автостоянка, що належать представництву. Загалом цей дипломатичний Імунітет регламентується ст. 22 згаданої Конвенції. В ній роз'яснюється, що приміщення представництва є недотор­канними. Власті держави перебування не можуть проникнути в ці приміщення інакше, як з дозволу глави представництва. Заборона вступати в приміщення представництва без дозволу його глави має абсолютний характер. Це правило не має ніяких винятків, і його потрібно дотримуватись навіть у випадку пожежі в дипломатичному представництві або захоп­лення останнього терористами.

Неприпустимість доступу місцевих властей в приміщення дипломатичного представництва без згоди його глави ви­ключає тим самим можливість здійснення таких примусових заходів, як обшук, арешт, реквізиція, та виконавчих дій.

Забезпечуючи недоторканність приміщень дипломатичного представництва, держава перебування зобов'язана поперед­жувати дії місцевих властей, які можуть завдати шкоди, порушити спокій^ або принизити гідність дипломатичного представництва. Йдеться про попередження свідомих воро­жих акцій з боку місцевих властей, їхні дії', які в тій чи іншій мірі зачіпають інтереси дипломатичного представництва, проте не направлені спеціально проти нього і є результатом звичайної функціональної діяльності (громадські роботи в безпосередній близькості від приміїцень представництва, тимчасове відключення з технічних причин електроенергії, телефонного зв'язку тощо), не можуть розцінюватися як порушення недоторканності приміщень.

Ще одним аспектом поняття «недоторканність примі­щень» є спеціальне зобов'язання держави перебування забез­печити захист дипломатичних представництв від посягань приватних осіб. Це зобов'язання включає в себе лва компо­ненти: по-перше, організацію місцевими органами влади в разі необхідності фізичної охорони дипломатичного представництва та убезпечення їх від будь-яких нападів, вторгнень та інших посягань з боку приватних осіб і, по-друге, в разі здійснення посягань,— проведення розслідування та пока­рання винних, а також забезпечення компенсації заподіяної шкоди. Охорона приміщень дипломатичних представництв здійснюється державами перебування, як правило, завдяки використанню спеціальних поліцейських або військових під­розділів.

75. Особисті привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва

належать:

1. особиста недоторканність

2. недоторканність приватної резиденції, кореспонденції, паперів

3. імунітет від юрисдикції держави перебування (імунітет від криміналької відповідальності є абсолютним, а щодо цивільної та адміністративної – приймаються майнові позови щодо нерухомого майна,позови щодо успадкування, позови щодо будь-якої професійної чи комерційної діяльності)

4. податкові привілеї

5. митні привілеї

Ці привілеї стосуються також членів родини дипломата

Адміністративно-технічний персонал та члени їх сімей користуються д.і. та п., за тим виключенням, що імунітет від цивільної та адміністративної юрисдикції держави нперебування не поширюється на дії, які виходять за межі їх службових обов”язків, а їх особистий багаж не хвільняється від митного огляду.

Обслуговуючий персонал (за умови, що не є громадянами країни перебування й не проживають у ній постійно) користується імунітетом лише в межах виконання посадових обов”язків та звільняється від податків, зборів і нарахувань на заробіток.