7. Становлення та розвиток української дипломатичної (консульської) служби

22 грудня 1917 року Голова Генерального Секретарiату Української Народної Республiки, проголошеної III Унiверсалом Центральної Ради 7 листопада 1917 року, Володимир Винниченко i Генеральний секретар з мiжнацiональних справ Олександр Шульгин пiдписали "Законопроект про створення Генерального секретарства мiжнародних справ".

У цей час уряд України розпочав роботу над створенням мережi дипломатично-консульських установ, чия дiяльнiсть регулювалася державними законами та нормативними документами Генерального секретарства мiжнародних справ (згодом - Мiнiстерства закордонних справ); формуванням вiдповiдної правової бази дипломатичної дiяльностi - навеснi 1918 року спiвробiтниками українського МЗС було пiдготовлено проект закону "Про закордоннi установи УНР"; пiдготовкою дипломатичних кадрiв - з березня-квiтня 1918 року мали започаткувати роботу консульськi курси при Українському економiчному товариствi.

Українське зовнiшньополiтичне вiдомство Центральної Ради очолювали:

Олександр ШУЛЬГИН Генеральний секретар мiжнародних справ, Мiнiстр закордонних справ (грудень 1917 року - 24 сiчня 1918 року).

Всеволод ГОЛУБОВИЧ Мiнiстр закордонних справ (30 сiчня - 3 березня 1918 року).

Микола ЛЮБИНСЬКИЙ Державний секретар закордонних справ, Керуючий МЗС (3 березня - 28 квiтня 1918 року).

З приходом до влади 28 квiтня 1918 року Гетьмана Української Держави Павла Скоропадського український уряд продовжив розбудову вiтчизняної зовнiшньополiтичної служби.

За свiдченнями iсторикiв, було визначено три основнi напрями зовнiшньої полiтики Української Держави: "встановлення дружнiх вiдносин з країнами Четвiртного Союзу; вирiшення спiрних територiальних проблем з сусiднiми державами; встановлення дипломатичних вiдносин з нейтральними державами".

За час дiяльностi Гетьманського уряду Мiнiстерство закордонних справ України очолювали:

Микола ВАСИЛЕНКО Голова Ради Мiнiстрiв, Мiнiстр закордонних справ (30 квiтня - 20 травня 1918 року).

Дмитро ДОРОШЕНКО Керуючий МЗС, Мiнiстр закордонних справ (20 травня - 14 листопада 1918 року).

Георгiй АФАНАСЬЄВ Мiнiстр закордонних справ (14 листопада - 14 грудня 1918 року).

Зокрема, Директорiя, першим Мiнiстром закордонних справ якої став Володимир Чехiвський, вислала ряд дипломатичних мiсiй до таких держав, як: Бельгiя, Велика Британiя, Грецiя, Iталiя, США та iнших, вiдкрила посольства у Естонiї, Латвiї, Чехо-Словаччинi, Угорщинi тощо. За Директорiї Українська держава була також представлена у Ватиканi. Окрема делегацiя УНР взяла участь у Паризькiй мирнiй конференцiї, одночасно виконуючи функцiї тимчасового дипломатичного представництва України у Францiї.

За час дiяльностi Директорiї Мiнiстерство закордонних справ України очолювали:

Володимир ЧЕХIВСЬКИЙ Голова Ради Мiнiстрiв - Мiнiстр закордонних справ (26 грудня 1918 року - 11 лютого 1919 року).

Кость МАЦIЄВИЧ Мiнiстр закордонних справ (13 лютого - березень 1919 року).

Володимир ТЕМНИЦЬКИЙ Мiнiстр закордонних справ (квiтень - серпень 1919 року).

Андрiй ЛIВИЦЬКИЙ Керуючий МЗС (серпень 1919 року - травень 1920 року).

Важливою сторiнкою в iсторiї української дипломатiї стала зовнiшньополiтична дiяльнiсть Захiдно-Української Народної Республiки. Зовнiшньополiтична дiяльнiсть ЗУНР в основному зводилася до двох ключових напрямiв: вiдносини з Надднiпрянською Українською Народною Республiкою та державами Антанти.

За час дiяльностi ЗУНР його зовнiшньополiтичне вiдомство очолювали:

Лонгин ЦЕГЕЛЬСЬКИЙ Державний секретар зовнiшнiх справ (сiчень - 10 березня 1919 року).

Михайло ЛОЗИНСЬКИЙ Державний секретар зовнiшнiх справ (10 березня - червень 1919 року).

Василь ПАНЕЙКО Державний секретар зовнiшнiх справ (червень 1919 року - 1920 рiк).

Одночасно з державотворчими процесами, що здiйснювалися урядами УНР, Гетьманату та ЗУНР, розпочалося формування державних структур радянської України.

З самого початку формування владних структур радянської України виконання "зовнiшньополiтичних функцiй" було певною мiрою покладане на Народне секретарство мiжнацiональних справ, яке згодом було перетворене на Народне секретарство мiжнародних справ на чолi з Володимиром Затонським.

У сiчнi 1919 року було сформовано Раду народних комiсарiв УСРР, керiвником якої став Християн Раковський, одночасно очоливши зовнiшньополiтичне вiдомство радянської України i змiнивши на цiй посадi Миколу Скрипника.

Ще 18 жовтня 1922 р. ЦК КП(б)У прийняв постанову "Про згортання апарату НКЗС УСРР", повноваження якого мали бути переданi союзному наркомату.

Зовнiшньополiтичне вiдомство УСРР очолювали:

Сергiй БАКИНСЬКИЙ Народний секретар з мiжнацiональних справ (14 грудня 1917 року - 1 березня 1918 року).

Володимир ЗАТОНСЬКИЙ Народний секретар закордонних справ (1 - 4 березня 1918 року).

Микола СКРИПНИК Народний секретар закордонних справ (8 березня - 18 квiтня 1918 року). Християн РАКОВСЬКИЙ Народний комiсар закордонних справ (сiчень - липень 1919 року та березень 1920 року - липень 1923 року).

1 лютого 1944 року сесiя Верховної Ради СРСР прийняла Закон "Про надання Союзним Республiкам повноважень у галузi зовнiшнiх зносин та про перетворення у зв'язку з цим Народного Комiсарiату Закордонних Справ iз загальносоюзного в союзно-республiканський народний комiсарiат".

Вже 5 лютого 1944 року приймаються постанови Полiтбюро ЦК КП(б) України i Укази Президiї Верховної Ради УРСР про утворення українського НКЗС.

Мiнiстерство закордонних справ УРСР очолювали:

Олександр КОРНIЙЧУК (лютий - липень 1944 року).

Дмитро МАНУЇЛЬСЬКИЙ (1944 - 1952 роки).

Анатолiй БАРАНОВСЬКИЙ (10 червня 1952 року - 17 червня 1953 року).

Лука ПАЛАМАРЧУК (11 травня 1954 року - 13 серпня 1965 року).

Дмитро БIЛОКОЛОС (16 березня 1966 року - 11 червня 1970 року).

Георгiй ШЕВЕЛЬ (10 серпня 1970 року - 18 листопада 1980 року).

Володимир МАРТИНЕНКО (18 листопада 1980 року - 28 грудня 1984 року).

Володимир КРАВЕЦЬ (29 грудня 1984 року - 27 липня 1990 року).

Новий етап у розвитку вiтчизняного зовнiшньополiтичного вiдомства розпочався з 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР прийняла Декларацiю про державний суверенiтет України.

Пiсля прийняття iсторичного Акту про незалежнiсть України 24 серпня 1991 року перед вiтчизняним Мiнiстерством закордонних справ постали новi вiдповiдальнi завдання, якi вимагали нових професiйних пiдходiв, реформування структури МЗС, формування вiдповiдної законодавчої бази.

Зовнiшньополiтична дiяльнiсть України регулюється багатьма засадничими нацiональними нормативно-правовими документами, серед яких насамперед:

§                     Конституцiя України вiд 28 червня 1996 року;

§                     Основнi напрями зовнiшньої полiтики України вiд 2 липня 1993 року;

§                     Концепцiя (основи державної полiтики) нацiональної безпеки України вiд 16 сiчня 1997 року;

§                     Воєнна доктрина України вiд 19 жовтня 1993 року;

§                     Закон України "Про мiжнароднi договори України" вiд 22 грудня 1993 року;

§                     Закон України "Про правонаступництво України" вiд 12 вересня 1991 року;

§                     Закон України "Про участь України в мiжнародних миротворчих операцiях" вiд 23 квiтня 1999 року;

§                     Указ Президента України "Про Положення про Мiнiстерство закордонних справ України" вiд 3 квiтня 1999 року;

§                     Указ Президента N 841/96 "Про заходи щодо вдосконалення координацiї дiяльностi органiв виконавчої влади у сферi зовнiшнiх зносин" вiд 18 вересня 1996 року;

§                     Указ Президента України "Про Положення про дипломатичну службу в Українi" вiд 16 липня 1993 року;

§                     Указ Президента України "Про Консульський Статут України" вiд 2 квiтня 1994 року;

§                     Розпорядження Президента України "Про Положення про дипломатичне представництво України за кордоном" вiд 22 жовтня 1992 року.

Пiсля прийняття Декларацiї про державний суверенiтет i за роки незалежностi Мiнiстерство закордонних справ України очолювали:

Анатолiй Зленко (27 липня 1990 року - 25 серпня 1994 року)

Геннадiй Удовенко (25 серпня 1994 року -17 квiтня 1998 року)

Борис Тарасюк (17 квiтня 1998 року - 29 вересня 2000 року)

З 2 жовтня 2000 року Мiнiстерство закордонних справ України очолює Анатолiй Зленко, потім Грищенко, а зараз Тарасюк