57. Дипломатична пошта

Дипломатична пошта є одним із видів зв'язку між дер­жавою, її дипломатичними, консульськими та іншими представництвами за кордоном, і має забезпечити нормальне їх функціонування відповідно до норм сучасного міжнародного права. Згідно зі ст. 27 Віденської конвенції, вона є відповідним "вмістилищем", яке не підлягає ні розпакуванню, ні затри­манню. При цьому "всі місця, дипломатичної пошти повинні мати видимі зовнішні ознаки, які вказують на їх характер, вони можуть містити лише дипломатичні документи та предмети, призначені для офіційного користування".

Для дип.пошти встановлено спеціальний режим, що регулює доставку офіційної кореспонденції, документів і предметів для слуюбового користування. Вони запаковуються в дипломатичну валізу (зактрите та опечатане сургучевою печаткою чи оломбоване вмістилище, що має зовнішні ознаки дип.призначення). Кожна валіза займає окреме місце дип.пошти і може доставлятися як у супроводі спеціальних уповноважених осіб (професійних дип.кур”єрів, що працюють на регулярній основі, або тимчасових дип.кур”єрів (кур”єрів ад гок), призначених тільки для даного випадку), так і без супроводу, звичайними каналами зв”язку. Д.п. може бути довірена для доставки командирові цивільного повітряного чи морського судна, який не вважається дип.кур”єром, але забезпечеється офіційним документом із зазначенням кількості місці, що складають пошту. Якщо д.п. відправляється звичайним каналом поштового зв”язку, то в цих випадках має фіксуватись кількість місць, призначених для відправки, і протягом кожного місяця зазначатись норма її ваги.

Митні органи здійснюють контроль, обмежуюючись тільки зовнішнім оглядом д. І перевіркою кількості місць за кур”єрським листом, що має бути в особи, яка супроводжує. Згідно з Положеннями про порядок доставки Дип.пошти України, затвердженим розпорядженням Президента України від 27 липня 1992, формування, оформлення, доставка д.п. здійснюється Державною фельд”єгарською службою України, яка за погодженням із МЗС України призначає дип.кур”єрів, розробляє розклад і маршрути її достваки. Дип.поштою маєть право користуватися ВР України, Президент, Кабмін, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в Україні в порядку, що встановлюється МЗС України

58. Дипломатичні кур’єри. Функції, обов’язки, привілеї та імунітети.

Дип.кур”єр – уповноважена офіційна особа, якій доручається доставка дипломатичної пошти. Згідно з ВК 1961 д.к. під час виконання своїх обов”язків користується захистом держави перебування, особистою недоторканністю і не підлягає арешту або затриманню в будь-якій формі. Користується привілеями та імунітетами при переїзді через територію іноземної держави до місця призначення. Основою для визнання за відповідною особою статусу кур”єра є офіційний документ, що підтверджує його повноваження (кур”єрський лист), із зазначенням статусу кур”єра і кількості місць дип.пошти, нолежним чином оформлений установою, яка відряджає д.к. і в необхідних випадках завізований правомочними органами держави, через які він слідує. В Україні доставка дип.пошти до її представництва за кордоном та з цих представницт в Україну доручається спеціально сформованій Службі дип.кур”єрів, що перебуває в складі Державної фельд”єгерської служби при Державному комітеті зв”язку України. Згідно з положенням про порядок доставки дип.пошти України призначення д.к., розробка розкладу і маршруту доставки дип.пошти здійснюється Державною фельд”єгерською службою України за погодженням з МЗС України.

МЗС за поданням служби оформляє дик.кур. дипломатичні паспорти з відповідними візами та веде облік кур”єрських листів.

Порівняно новим засобом доставки дилпошти є переве­зення останньої не штатними, професійними дипкур'єрами, а особами, що тимчасово виконують цю місію (дипломатичні кур'єри ad hoc). Статус таких кур'єрів регулюється п. 6 ст. 27 Віденської конвенції. Принципово важливим моментом у діяльності таких дипкур'єрів є те, що «...Імунітети (кур'єра ad hoc) припиняються в момент доставки таким кур'єром дорученої йому дипломатичної пошти за призна­ченням». А в п. 7 ст. 27 зазначеної Конвенції передбачається, що «дипломатична пошта може бути ввірена командирові екіпажу цивільного літака, що направляється в аеропорт, прибуття в який дозволене. Командир має бути забезпечений офіційним документом із зазначенням кількості місць, що складають пошту, проте він не вважається дипломатичним кур'єром. Представництво може направити одного з своїх співробітників прийняти дипломатичну пошту безпосередньо і безперешкодно від командира літака». Така практика пере­везення дипломатичної пошти поширюється і на капітанів морських торговельних суден. До того ж, на підставі спеціаль­них угод між конкретними державами-контрагентами дипло­матична пошта може пересилатись і без супроводження її дипкур'єрами (по каналах звичайного поштового зв'язку або авіатранспортом). У таких випадках заздалегідь встановлю­ється допустима для відправки кількість місць та визнача­ється місячна норма ваги дипломатичної пошти.