- •1. Дипломатія та зовнішня політика. Роль і місце дипломатії у проведенні зовнішньої політики держави.
- •2.Визначення понять „дипломатія”, „дипломат”
- •3.Роль дипломатії на початку ххі ст. У вирішенні глобальних проблем сучасності
- •4. Поняття дво- і багатосторонньої дипломатії.
- •5. Основні етапи формування дипломатичної служби як державної іституції
- •6. Загальна характеристика сучасної дипломатичної служби.
- •7. Становлення та розвиток української дипломатичної (консульської) служби
- •8. Здобутки, завдання та перспективи дипломатичної служби незалежної України
- •10. Система державних органів зовнішніх зносин : загальні принципи її організації
- •12. Спеціалізовані органи зс : поняття, особливості функціонування
- •13.Закордонні органи зовнішніх зносин: їх види та особливості діяльності.
- •15. Координуюча роль мзс України в системі державних органів зовнішніх зносин.
- •16. Система підготовки кадрів для дипломатичної сліжби в Україні
- •17. Принципи організації і структура дипломатичної служби Франції
- •18. Особливості організації та функціонування британської дипломатичної служби.
- •Структура
- •Руководство
- •Дипломатична служба і сучасна зовнішньополітична система сша.
- •20. Сучасна дипломатична служба фрн.
- •21. Особливості східної дипломатії та вироблення зовнішньополітичних рішень. Становлення дипломатичних служб Японії та кнр
- •Структура і функції дипломатичної служби Російської Федерації.
- •Структура мзс Росії
- •Територіальні департаменти
- •Функціональні департаменти
- •23. Дипломатичні структури та особливості формування спільної зовнішньої політики Європейського Союзу.
- •24. Основні нормативно-правові документи, що визначають та унормовують діяльність української дипломатичної (консульської) служби
- •25.Віденський регламент 1815 року і Аахенський протокол 1818 року.
- •26. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961
- •27. Віденська Конвенція про консульські зносини 1963
- •28. Конвенція про Спеціальні місії 1969 р.
- •29. Віденська конвенція 1975р. Про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру.
- •30. Консульський статут України.
- •31.Закон України „Про дипломатичну службу” 2001-
- •32. Закон України „Про дипломатичні ранги” 2002р.
- •33. Політико-правові основи для встановлення дипломатичних відносин між державами. Дипломатичні відносини де-факто та де-юре
- •34. Процедура призначення глави дп
- •35. Поняття „агреман”. Запит на агреман
- •36. Поняття вірчі, відкличні грамоти. Процедура їх вручення
- •37. Порядок призначення та вступу на посаду членів дипломатичного персоналу
- •38. Процедура нотифікації
- •39. Порядок призначення військових аташе.
- •40.Класи глав дипломатичних представництв.
- •41. Поняття „дипломатичні посади” та „дипломатичні ранги”
- •42. Персонал дипломатичних представництв. Категоризація та питання чисельності
- •43. Внутрішня структура посольства
- •44.Порядок проходження дипломатичнох служби та призначення дипломата в закордонне представництво.
- •45. Поняття „ротація кадрів дипломатичної служби”
- •46.Основні функції дипломатичних представництв
- •47. Представницька функція.
- •48. Функція дипломатичного захисту дп
- •49. Функція ведення переговорів дп
- •50. Інформаційна функція.
- •52. Вимоги до посилення економічної складової у дипломатичній діяльності.
- •53. Ускладнення та розширення завдань дипломатичних представництв в сучасній дипломатичній практиці.
- •54.Внутрішня охорона посольства. Функції, завдання, правовий статус.
- •55. Засоби здійснення дипломатичних функцій.
- •56. Свобода зносин посольств і консульств із своєю державою
- •57. Дипломатична пошта
- •58. Дипломатичні кур’єри. Функції, обов’язки, привілеї та імунітети.
- •59.Командирська пошта.
- •60. Свобода пересування дипломатів і консулів по території країни перебування.
- •61. Військова дипломатія.
- •62. Специфічні галузі диломатії
- •63. Економічна дипломатія.
- •Здійснюється економічна дипломатія в першу чергу через торгівельно-дипломатичні місії, які мають наступні функції:
- •64. Статус та функції торговельно-економічної місії у складі дп Здійснюється економічна дипломатія в першу чергу через торгівельно-дипломатичні місії, які мають наступні функції:
- •65. Дипломатія в культурній сфері
- •66. Гуманітарні аспекти дипломатії і фактор релігії. Досвід дипломатичної діяльності Святого престолу.
- •67. Особливості дипломатії спеціалістів в сучасній дипломатичній практиці
- •68. Завершення дипломатичної місії.
- •69.Дипломатичний корпус.
- •70. Дуайєн (декан) дипломатичного корпусу та його функції
- •71. Поняття „дипломатичні привілеї та імунітети”. Національні законодавства про дпі закордонних дипломатичних представництв.
- •72. Поняття persona grata та persona non-grata.
- •74. Недоторканність приміщень дп
- •75. Особисті привілеї та імунітети персоналу дипломатичного представництва
- •76. Поняття “родина дипломата”.
- •77. Поняття „акредитаційні картки”: дипломатичні, консульські, службові
- •78. Історія виникнення та становлення консульського інституту
- •79. Процедура призначення глави консульської установи
- •80. Класи глав консульських установ
- •81. Категорізація персоналу консульських установ
- •82.Консульська екзекватура.
- •83. Консульський патент
- •84. Консульський округ.
- •Стаття 58
- •85. Інститут почесних (нештатних) консулів.
- •86. Консульська легалізація.
- •87.Консульські привілеї та імунітети, їх відмінність від дипломатичних.
- •88. Особисті привілеї та імунітети консульських співробітників
- •89. Головні консульські функції
- •Функції консула щодо суден україни
- •90. Засоби здійснення консульських функцій.
- •91. Завершення консульської місії.
- •92. Становлення та еволюція консульських служб провідних держав сучасного світу: спільне та особливе.
- •93.Ad hoc дипломатія.
- •94. Спеціальні місії як форма дипломатії : історія
- •95. Порядок призначення, склад, повноваження та функції спеціальних місій
- •96. Привілеї та імунітети спеціальних місій
- •97. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях структура, персонал та особливості діяльності
- •98. Порядок призначення глави постійного представництва
- •99. Основні функції постійного представництва при міжнародних організаціях
- •100. Привілеї та імунітети постійних представницт при організаціях
- •101. Поняття „дезавуювання”
- •102. Міжнародні (міжурядові) конференції як форма багатосторонньої дипломатії. Правовий статус, функції, компетенція.
- •104. Особливості організації служби державного протоколу в Україні
- •105. Види візитів
- •106.Головні вимоги до ведення дипломатичного листування.
- •107. Вербальна нота
- •108.Особиста нота
- •109. Пам”ятна записка
- •110. Меморандум
- •111. Приватний лист напівофіційого характеру
- •113. Документи внутрішньовідомчого листування
Структура і функції дипломатичної служби Російської Федерації.
Міністерство закордонних справ — федеральний орган виконавчої влади, що здійснює функції по виробленню і реалізації державної політики і нормативно-правовому регулюванню в сфері міжнародних відносин Російської Федерації. Керівництво діяльністю зовнішньополітичного відомства здійснює Президент. Головне завдання міністерства — розробка загальної стратегії зовнішньої політики, представлення відповідних пропозицій Президентові і реалізація зовнішньополітичного курсу. МЗС здійснює свою діяльність безпосередньо і через дипломатичні представництва і консульські установи Російської Федерації, представництва Російської Федерації при міжнародних організаціях, територіальні органи — представництва МЗС Росії на території Росії. До системи МЗС входять: центральний апарат; загранучреждения; територіальні органи; організації, підвідомчі МЗС Росії, які забезпечують його діяльність на території Росії. МЗС у своїй діяльності керується Конституцією, федеральними конституційними законами, федеральними законами, актами Президента і Уряду, міжнародними договорами. Міністерство закордонних справ очолює міністр закордонних справ, що призначається на посаду Президентом за уявленням Голови Уряду. Міністр несе особисту відповідальність за виконання покладених на МЗС повноважень і реалізацію державної політики у встановленій сфері діяльності. Міністр має заступників, що також призначаються на посаду Президентом. Генеральний директор Міністерства закордонних справ призначається на посаду Президентом.
Структура мзс Росії
Структура центрального апарату МЗС включає підрозділи, які у своїй більшості іменуються департаментами. Департаменти, у свою чергу, діляться на відділи. Департаменти МЗС РФ очолюються директорами, а їхні відділи — начальниками. Згідно з Указом Президента Російської Федерації від 11 вересня 2007 року № 1163, Міністерство розділене на 39 департаментів. Раніше Указом Президента Російської Федерації від 11 липня 2004 року № 865 було дозволено мати в МЗС 35 департаментів по основних напрямах діяльності Міністерства, Указом від 19 жовтня 2005 року № 1218 — 36 департаментів. За своїм призначенням департаменти розділяються на територіальні (стосунки Росії з іноземними державами, що групуються за умовними регіонами) і функціональні (за закріпленими функціями). У кожному департаменті працює 20-30 дипломатів.
Крім того, при Міністерстві діють чотири підрозділи при МЗС: Головне виробничо-комерційне управління по обслуговуванню дипломатичного корпусу при МЗС Росії (ГлавУпДК), Дипломатична академія (ТАК), Московський державний інститут міжнародних відносин МДІМВ і Російський центр міжнародної наукової і культурної співпраці.
Поза структурою департаментів працюють посли з особливих доручень, кожен з яких відповідає за певну проблему міжнародних відносин (наприклад, грузино-абхазське врегулювання). Посли з особливих доручень підкоряються безпосередньо заступникам міністра.
Територіальні департаменти
Другий департамент країн СНД (Білорусія, Молдавія, Україна)
Третій департамент країн СНД (Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан)
Четвертий департамент країн СНД (Азербайджан, Вірменія, Грузія)
Перший Європейський департамент (Андорра, Бельгія, Ватикан, Італія, Іспанія, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Португалія, Франція)
Другий Європейський департамент (Великобританія, Данія, Ірландія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Естонія)
Третій Європейський департамент (Австрія, Угорщина, Ліхтенштейн, Польща, Словаччина, ФРН, Чехія, Швейцарія)
Четвертий Європейський департамент (Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Греція, Кіпр, Македонія, Румунія, Сербія, Словенія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія)
Департамент Північної Америки (США, Канада)
Латиноамериканський департамент (Центральна і Південна Америка)
Департамент Близького Сходу і Північної Африки (Алжір, Бахрейн, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ірак, Йемен, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Мавританія, Марокко, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Палестинська національна автономія, Саудівська Аравія, Сирія, Судан, Туніс)
Департамент Африки (Африка на південь від Сахари)
Департамент загальноазіатських проблем
Перший департамент Азії (Китай, КНДР, Монголія, Республіка Корея)
Другий департамент Азії (Афганістан, Бангладеш, Індія, Іран, Республіка Мальдіви, Непал,
Третій департамент Азії (Австралія, Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М'янма, Нова Зеландія, Океанія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Японія)
Пакистан, Шри-Ланка)[5]