- •1) Розуміння змісту прочитанного;
- •2) Сприйняття і розуміння мовного матеріалу (форми, значення й функцій окремих мовних единиц);
- •3) Техніка чтения.
- •9) Механізми аудіювання
- •11. Етапи навчання діалогічного мовлення
- •12. Типологія діалогічного мовлення
- •14. Підготовчими у навчанні діалогічного мовлення є вправи:
- •15. Вправи для навчання “реплікування”
- •16. Система вправ для навчання діалогічного мовлення
- •17. Основне поняття «говоріння».
- •18.Розглянемо особливості навчання говоріння на кожному етапі.
- •20. Види діалогу
- •21. Навчання діалогічному мовленню. Характеристика монологу.
- •22 Навчання монологічного мовлення -
- •23 Опоры, используемые при обучении монологическому высказыванию
- •27 Аналіз роботи Кличниковим з проблеми читання іноземною мовою
- •28 Письмо как цель и как средство обучения
- •31 Навчання різним формам запису. Вправи та завдання по формуванню навичок запису.
- •35 Суть читання та його психофізіологічні механізми
- •39. Вимоги до базового рівня володіння письмом
- •41. Система вправ для навчання аудіювання
- •42. Етапи навчання аудіювання
- •44. Комунікативні функції монологічного мовлення
- •45. Опори у розвитку діалогічного мовлення
- •46. Визначення поняття «читання». Читання як ефективний вид мд
- •47. Характер текстів для читання
- •48. Труднощі навчання читання на іноземній мові
- •49. Навчання техніці читання
- •50.Навчання читання. Розвиток техніки читання та навчання різних видів читання.
- •50. Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності. Читання з розумінням
- •4. Речення, в яких слова внаслідок конверсії вживаються в функції інших частин мови, а не в тій, яка звична для учнів.
- •6. Речення, що включають фразеологічні звороти
- •52.Навчання спеціальним рецептивно – продуктивним вправам
- •55. Читання з розумінням основного змісту тексту (ознайомлювальне читання)
- •57.Навчання монологічного мовлення. Етапи роботи та система вправ для навчання монологічного мовлення.
- •59. Функціональні типи діалогу і притаманні їм види діалогічних єдностей
- •60. Порівняльна характеристика діалогічної та монологічної форм говоріння
- •64. Вправи для навчання писемного мовлення
- •66. Структура уроку іноземної мови
- •67.Методика навчання іноземних мов як наука та її зв'язок з іншими науками
- •68.Дидактичні принципи
- •83 Принципи комунікативного методу пр. Навчанні говорінню
- •1. Виникнення та розвиток педагогіки. Категорії Виховання. Навчання. Освіта.
- •2. Об’єкт, предмет та завдання педагогіки
- •11. Принципи виховання
- •12. Виховання особистості в колективі
- •14. Статеве виховання
- •15. Естетичне виховання
- •16. Розумове виховання
- •23. Фізичне виховання.
- •29. Педагогічні погляди Ушинського
16. Система вправ для навчання діалогічного мовлення
До системи вправ для навчання ДМ включаютьпя 4 групи вправ:
І група - вправи для навчання “реплікування”.
П група - вправи на засвоєння ДЄ різних видів.
III група - вправи на створення мікродіалогів
IV група - вправи на створення діалогів різних функціональних типів.
І група вправ
Мета вправ І групи - навчити учнів швидко й адекватно реагувати на подану вчителем репліку. До І групи входять умовно-комунікативні рецептивно-репродуктивні та репродуктивні вправи - на імітацію, підстановку, відповіді на запитання, повідомлення або запит певної інформації. Типові режими роботи вчителя та учнів у процесі виконання вправ цієї групи: учитель - клас\клас - учитель; учитель - учень1, учитель - учень2 і т.д. Наприклад. Тема „Дозвілля”, підтема „Театр”
Учитель: Я театрал і цікавлюсь різними театральними жанрами і різними напрямами в музиці. Я скажу вам, чим саме я цікавлюсь. Скажіть, що ви цікавитесь тими самими жанрами, що й я.
T: I’m interested in opera and ballet.
P: I’m interested in opera and ballet too.
II група вправ. Мета 2 групи вправ - навчити учнів самостійно вживати різні види ДЄ. До 2 групи включаються умовно-комунікативні рецептивно-продуктивні вправи на обмін репліками. Основний режим роботи - „учень1 - учень2″, тобто робота учнів в парах.
Учитель: До нашої школи приїхали гості - ваші ровесники з Великобританії. Ви хочете скласти для них культурну програму. Скажіть своєму іноземному гостю, чим цікавитеся ви, а він\вона повідомить про свої уподобання.
P1: I’m interested in variety show.
P2 (a foreign guest): I’m interested in folk music.
ІП група вправ. Мета вправ III групи - навчити учнів об’єднувати засвоєні ними ДЄ у мікродіалоги. До 3 групи входять комунікативні рецептивно-продуктивні вправи нижчого рівня, які допускають використання штучно створених вербальних опор. Є три види таких опор: мікродіалог - підстановча таблиця, структурно - мовленнєва схема мікродіалогу та його функіональна схема. Опори допомагають учням долати труднощі, що виникають у процесі поєднання ДЄ.
Доцільно перед виконанням вправ цієї групи дати послухати учням мікродіалоги-зразки.
IV група вправ. Мета 4 групи вправ - навчити учнів створювати власні діалоги різних функціональних типів. Вправи 4 групи комунікативні рецептивно-продуктивні. При виконанні вправ цієї групи допускаються лише природні опори - театральні\концертні афіші, розклади руху потягів, план-схеми міст, географічні карти, слайди, малюнки тощо.
У навчанні діалогічного мовлення учнів можна виділити такі рівні формування діалогічних навичок і вмінь: підготовчий - навички реплікування; перши - уміння поєднувати репліки у різні види ДЄ; другий - вміння будувати мікродіалогди з використанням засвоєних ДЄ на основі запропонованих навчальних КС; третій - вміння створювати власні діалоги різних функціональних типів на основі запропонованих КС.
17. Основне поняття «говоріння».
Говоріння - продуктивний вид мовленнєвої діяльності, за допомогою якого (разом з аудіюванням) здійснюється усне вербальне спілкування. Змістом говоріння є висловлення думок в усній формі. У основі говоріння лежать проізносітельние, лексичні, граматичні навички. У більшості методів навчання говоріння є одним знайважливіших напрямів викладання. По більшій чи меншій ролі програмування висловлювання розрізняють ініціативну (активну) мова,реактивну (у відповідь) мова, репродуктивну (стохастичну) мова.
Психологічна структура акту говоріння включає чотири фази:
1) спонукальної-мотиваційну, при якій проявляється потреба людини у спілкуванні під впливом певного мотиву і при наявності певної мети висловлювання;
2) аналітико - синтетичну, представлену у вигляді згорнутих розумових дій з програмування та формулювання думок (тут функціонує механізм внутрішнього оформлення висловлювання, який забезпечує вибір слів і граматичне прогнозування);
3) виконавчу - звукове та інтонаційний оформлення думки (на початковому етапі навчання перехід програми висловлювання до її виконання відбувається через рідну мову;
4) контролюючу, завдання, якому - сигналізувати про можливі помилки і сприяти їх виправлення; контроль передбачає наявність у мовця еталон, який формується у результаті мовної практики і звірення власної промови з еталоном.
Основні принципи навчання говорінню
Говоріння - надзвичайно багатоаспектне і складне явище. По-перше,воно виконує в житті людини функцію засобу спілкування. По-друге,говоріння - це один з видів людської діяльності. По-третє, важливо пам'ятати, що в результаті діяльності мовлення виникає його продукт --вислів. І як діяльність, і як продукт говоріння має певними ознаками, які служать орієнтиром в навчанні, тому що підказують, які умови треба створити для розвитку мовлення, а такожє критеріями оцінки результатів навчання.