1. Виникнення та розвиток педагогіки. Категорії Виховання. Навчання. Освіта.

Термін педагогіка (з грец. як дітородіння) . Педагогами у давній Греції називали рабів. Педагогіка одна із самих давніх наук і довгий час, вона була частиною філософії. Самостійною наукою вона стала с початку 17 ст.

1. Педагогіка – наука про найбільш загальні закономірності навчання та виховання підростаючого покоління.

2. Педагогіка – наука про виховання і навчання дитини на всіх етапах її розвитку.

Ціліі педагогіки: пізнати основні зокони вихованн та навчання. На основі отриманих знань, розробити найбільш ефективні методи, форми і засоби для досягнення мети навчання і виховання.

Виховання – процес, керування, формування і розвиток особистості, що проводиться відповідно до завдань поставленою державою. Педагогіка зявилася у часи патріархату і матріархату. У цей період родини не існувало і виховання проводилося у будинки молоді, окремо для хлопців і дівчат. З появою родини, виховання, було перенесене на батьків. виховання носило безкласовий характер. З появою класів, діти почали отримувати різну освіту. У час рабовласництва існувало 2 школи Спартанська (формування фізи. Сили та війскової постави. Тілесні покарання, позбавлення хлібу і води, муштра) та Афінська (вивчення основ всіх наук. Мета гармонійний розвиток особистості). При феодальному ладі переважали 2 види виховання. Лицарське ( Мета – формування витривалості. Випускники ставали військовими) та духовне (підготовка церковних діячів. Вивчення основ наук. Зявляються приходські школи для дітей простолюдинів. Навчяння писанню, читанню). Капіталістичний лад переломний для педагогіки. У цей період навчяння проходить такі етапи:

1. початкова школа (для всіх дітей)

2 . а) ліцей (предмети природничо-метематичного циклу)

б)гімназія (гуманітарні предмети)

в) реальне училище (предмети та оволодіння ремеслом). У тепер. час існують: дошкільні дитячі установи, загальноосвітні школи-ліцеї, гімназії.

Навчання – це технологія освіти, процес керування пізнавальної діяльності учнів, у ході якої вони одержують знання та в них формуються уміння, навички і світогляд.

Освіта – це результат і процес оволодінням системою знань, умінь і навичок на основі яких формується особистість учнів.

2. Об’єкт, предмет та завдання педагогіки

Об’єкт – це реальна педагогічна діяльність, що спрямована на виховання і навчання особистості.

Предмет – всі закономірні звязкі і відносини, що існують у цій діяльності.

11. Принципи виховання

Принципи виховання – ряд керівних ідей, що визначають основні напрямки, зміст, методику та організацію процесу виховання з метою формування особистості учнів.

Сучасні принципи виховання

Зв'язок виховання з життям. Виховання завжди тісно пов’язане з тими соціально-суспільними відносинами, що існують у суспільстві, в надрах якого воно функціонує. тобто цей процес завжди виконує замовлення суспільства. Формування особистості та її окремих якостей зв’язане також з рівнем економічного розвитку країни.

Єдність навчання, виховання і розвитку. Цей принцип відображає тісний взаємозв’язок 3х факторів: навчання, виховання та розвитку. Тобто у процесі навчання має відбуватись виховання учнів, насамперед розумове, естетичне і моральне. У той же час у ході виховання учнів повинне здійснюватись і їхнє навчання, учні мають опановувати знання, уміння та навички. При цьому обидва процеси (виховання і навчання) орієнтовані на урахування індивідуальних і вікових особливостей учнів. Тобто безпосередньо зв’язані з процесом розвитку особистості дитини.

Сполучення педагогічного керівництва з активністю і самодіяльністю учнів. У теперішній час у чистому виді демократичного чи авторитарного підходу до виховання не існує. Зараз тип взаємодії вчителя та учнів визначається терміном «педагогіка співробітництва». У теперішній час учню запропоновано стати союзником учителя, виявляючи при цьому активність і самостійність у різних сферах життєдіяльності. При цьому вчителю відведена роль старшого друга, порадника.

Систематичність, послідовність і безперервність виховання. Виховання не повинно проводитися від випадку до випадку, а має здійснюватися постійно, починаючи з перших днів життя дитини і до кінця її днів. При цьому процес виховання поступово перетворюється у процес самовиховання. При дотриманні послідовності і систематичності повинна також бути присутньою поступовість (поступове ускладнення виховних завдань).

Єдність вимог і поваги до особистості. Антон Семенович Макаренко писав: «Моя система виховання побудована на комплексі вимог, висунутих до особистості вихованця, але в той же час вона містить безмежну повагу до кожного з них».

Принцип гуманізму. Виховання повинне спиратися на позитивні риси в характері людини, при цьому у свої позитивні якості має повірити сам учень. Тільки в цьому випадку ці якості можна буде розвивати і тільки тоді можливе формування інших позитивних якостей.

Принцип виховання в колективі у суспільно-корисній праці. Характеризується організацією навчальної та пізнавальної діяльності колективного чи групового характеру. При включенні учнів у колективну діяльність, у них формується колективістська психологія, що в одній фразі можна виразити так: «Один за всіх і всі за одного». Особливо важливі такі заходи у підлітковому віці, у той час, коли хлопці та дівчата налаштовані один проти одного вкрай антагоністично. Види заходів: командні змагання між класами, паралелями класів, групами одного класу.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей. Цей принцип наочно характеризують слова К.Д. Ушинського: «Якщо ми хочемо виховати людину в усіх відносинах, то ми повинні і пізнати її у всіх відносинах». Клас можна умовно розділити на 3 групи: 1) учні, що розуміють тільки метод батога; 2) учні, що розуміють тільки метод пряника (діти з не благодійних родин, діти з психічними відхиленнями); 3) діти, що розуміють методи батога і пряника у їхній взаємодіє і взаємозв’язку.

Взаємозв’язок усіх факторів, які впливають на процес виховання. Цей принцип виявляється у наступному: якщо всі суб’єкти виховного процесу виступають у єдності, то це значно підвищує ефективність самого виховання. Під суб’єктами виховання розуміються: школа, родина, різні позашкільні організації, самі вихованці, тобто іншими словами, це ті, хто бере участь у процесі виховання.

Особливості процесу виховання

Виховання – у порівнянні з навчанням, процес набагато більш складний у силу його якісної своєрідності. К.Д. Ушинський: «Мистецтво виховання має ту особливість, що воно здається кожному справою знайомою і всім здається, що вони його розуміють. Однак є деякі люди, що вважають виховання справою нелегкою і чим більше вони займаються цим процесом, тим більш складним він їм здається. Ці люди – педагоги, вихователі, вчителі, що займаються вихованням учнів у силу своїх службових обов’язок». У теперішній час вважається, що виховання – це процес більш тривалий, чим навчання, також вважається, що виховання має ряд своєрідних особливостей.

Особливості виховання:

1.виховання – на відміну від навчання, процес багатофакторний. На виховання впливають наступні фактори: суспільний лад, відносини, рівень життя, рівень демократизації суспільства в школах, родинах, позашкільних установах, суспільних організаціях.

2.Результати виховання виявляються не відразу, а трохи у віддалений час.

3.Процес виховання має комплексний характер. Різні якості особистості формуються не послідовно, а паралельно, у визначеному комплексі

4.Виховання – це процес двосторонній. Отже учень не є лише об’єктом виховання, а також виступає у ролі активного учасника цього процесу. Таким чином є також суб’єктом процесу виховання. Тому раціонально застосувати у вихованні метод «батога і пряника».

5.Неоднаковість результатів виховання. Результат виховання залежить від віку і фізіологічних особливостей учня. Фізіологічну основу виховання заклали у навчання відомі фізіологи: Анохін і Павлов. На їхню думку процес виховання – процес виникнення складних умовно рефлекторних зв’язків. Сукупність цих зв’язків утворює динамічний стереотип, що і відповідає за рівень вихованості особистості.