14. Статеве виховання

Статеве виховання – процес, спрямований на формування якостей, рис, установок особистості, що визначають потрібне суспільству відношення людини до представників іншої статі. Мета статевого виховання в школі – формування в учнів правильного розуміння моральних норм і установок в галузі взаємин статей.

Установки статевого виховання:

1.збереження особистого здоров’я в широкому його розумінні

2.створення повноцінної здорової родини. Раніше Україна вважалася благополучною країною в цьому плані, насамперед у зв’язку з ранніми шлюбами. У теперішній час ситуація кардинально змінилася і багато пар живуть у громадянському шлюбі, що згубно позначається насамперед на дітях.

3.вірна, репродуктивна установка чоловіків (установка на потрібну державі кількість дітей у родині). У Китаї установка наступна – у кожній родині 1 дитина. На Україні смертність перевищує народжуваність, тому висунута установка – 2 дітей у родині. При народженні дитини родина одержує матеріальну допомогу: 11 тис грн. – за першу, 25 – за другу, 50 – за третю. В Україні чоловіки сплачують налог за бездітність.

4.розуміння учнями різниці між статевими особливостями чоловіків і жінок і їхнє врахування у різних галузях трудової діяльності.

Статеве виховання має проводитися як у школі, так і вдома, тому що інакше всю необхідну інформацію діти одержують на вулиці, в друзів у досить перекрученому вигляді.

Молодший шкільний вік. У цьому віці діти вже не хочуть ходити в дурнях, тому їм потрібно говорити правду, але враховуючи їхній вік. Насамперед дітей цікавить як вони з’явилися на світ, тому їм потрібно пояснити, що їх народила матір у пологовому будинку. Звичайно це їх задовольняє. У школі вчитель має розмовляти з дітьми про розподіл обов’язків між чоловіком та жінкою, хлопчиком та дівчинкою. Також потрібно розповісти дітям про чоловічі та жіночу професії. Постійно треба розмовляти про те, що хлопчики сильніші і тому повинні захищати дівчат, допомагати їм, і також учитель має пояснити, що на дівчинку руку підіймати неможна. У цьому віці велику активність виявляють дівчинки, вони в основному являються організаторами бійок, щоб звернути на себе увагу хлопчиків. Робиться це неусвідомлено, тому вчитель вже в цьому віці має проводити бесіди окремо з хлопчиками та дівчатами.

Підлітковий вік (кубертатний). У цей період завершується статеве дозрівання і як наслідок у крові починають циркулювати велика кількість статевих гормонів, що у свою чергу приводить до виникнення інтересу до протилежної статі. Стає актуальною вся інформація сексуального характеру. У компанії підлітки можуть собі дозволити те, що ніколи б собі не дозволили при індивідуальному спілкуванні. Батькам і класним керівникам у цьому віці рекомендується серйозно зайнятися фізичним вихованням дітей, щоб направити їх інтереси у потрібне русло. У противному випадку в цьому віці вже виникають статеві зв’язки. Також сприяють алкоголь і наркотики. Забороняти ці зв’язки даремно. Потрібно спробувати роз’яснити сумнівність тих переваг, що дають ці зв’язки.

Старший підлітковий вік (Рання юність). Цілком завершується статеве дозрівання і у дітей з’являються стійкі інтереси як до представників протилежної статі, так і до навчання. батькам необхідно ратувати за дотримання режиму дня. У школі вчителі повинні проводити різноманітні бесіди у цього виду виховання як самотужки, так і силами фахівців (засоби особистої гігієни, протизаплідні тощо). Відносини між дітьми і дорослими мають бути довірливими для того, щоб у випадку виникнення яких-небудь проблем діти звернулися за порадою до своїх батьків, а не просили цієї поради в друзів, що у свою чергу може привести і до летального ісходу. Необхідні і бесіди, що пов’язані з методами боротьби з венеричними захворюваннями та Сніда. Рекомендуються постачати учням відповідною науковою літературою. Батьки не повинні соромитися проводити зі своїми дітьми бесіди, зв’язані зі статевим вихованням. Деяким особливо сексуально заклопотаним дітям та дітям з нестандартною статевою орієнтацією треба звернутись до психолога.

Методи здійснення розумового виховання

З метою формування пізнавальної самостійності і пізнавальної активності , необхідно:

1. Диференційний підхід до процесу навчання ( пропозиція учням різнорівневих завдань. як на уроці так і в дз.)

2. Включення учнів у сам. роботи творчого характеру . які включають вивчення ними деяких розділів програмного матеріалу самостійно.

3.Використання на уроках проблемного евристичного та дослідницького методів навчанняя

4.Активізація самостійної пізнавальної діяльності учнів шляхом залучення їх до участі в олімпіадах з предметів та до конференцій малої академії наук.