7.Системний підхід у безпеці життєдіяльності

Система (грец. — складене з частин, з'єднане) — сукупність елементів, що перебувають у взаємовідносинах, пов'язані між собою й утворюють визначену цілісність, єдність. Поняття «система» відіграє важливу роль у сучасній філософії, науці, техніці і практичній діяльності. Поняття системи органічно пов'язане з поняттям цілісності, елемента, підсистеми, зв'язку, відносин структури й ін. Для системи характерна не тільки наявність зв'язків і відносин між складовими елементами (визначена організованість), а й нерозривна єдність із середовищем, у відносинах з яким система виявляє свою цілісність, та спроможність використовувати свої ресурси: матеріальні, енергетичні, часові та ін. Будь-яка система може бути розглянута як елемент вищої системи, у той час як її елементи можуть розглядатися як системи нижчі. Ієрархічність, багаторівневість характеризує будову, морфологію системи і її поведінку, функціонування, правила використовування ресурсу. Для більшості систем характерна наявність у них процесів передавання інформації і керування. Загалом системи поділяються на матеріальні й абстрактні (ідеальні).

Будь-який пристрій є прикладом технічної системи, а рослина, тварина чи людина — приклад біологічної системи. Взагалі, будь-який предмет може розглядатися як системне утворення. Системи мають властивості, яких немає в елементах, що її складають. Ця найважливіша властивість систем, яка зветься емерджентністю лежить в основі системного аналізу.

Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємному зв'язку як цілісний набір чи комплекс. Мету або результат, якого досягає система, називають системотворчим елементом.

Безпека життєдіяльності вивчає систему «людина — життєве середовище». Систему, одним з елементів якої є людина, називають ергатичною. Прикладами ергатичних систем є системи «людина —природне середовище», «людина — машина», «людина— машина — навколишнє середовище» тощо. Основною ознакою наведених систем є поняття ресурс. Кожний системотворчий компонент як і система у цілому характеризується своїм ресурсом – сукупністю запасів, засобів, можливостей, джерел.

У своїй життєдіяльності людина, керуючись визначеною метою, взаємодіє з навколишнім середовищем і одержує конкретний результат. Щоб досягти максимального узгодження результатів з поставленою метою, вводяться зворотні зв'язки для коригування дій. Дуже часто в цій системі життєдіяльності людини з’являються шкідливі і небезпечні чинники, що діють на людину пошкоджує його життєвий ресурс. Тоді в систему вводиться захист людини. У наш час актуальним є не тільки захист ресурсів людини від виробництва і навколишнього природного середовища, а й захист ресурсів навколишнього природного середовища від людини і виробництва. На цю систему діють у певних умовах чинники надзвичайних ситуацій. Система мусить у цих умовах непохитно функціонувати і вирішувати завдання ресурсовикористання та ресурсоощадності системотворчих компонентів.

Використанні джерела:

1.http://www.rusnauka.com

25.Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу

Техногенні небезпеки – це небезпеки, пов’язані з використанням транспортних засобів, експлуатацією транспортних комунікацій, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, хімічних речовин, небезпечних гідродинамічних об’єктів та різними видами випромінювання.

Станом на 2005 рік Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів(ПНО) містить відомості про 9000 об’єктів, до переліку яких входять промислові підприємства, шахти, кар’єри, магістральні газо-, нафто- і аміакопроводи, гідротехнічні споруди, вузлові залізничні станції, накопичувачі та полігони промислових відходів, місця зберігання небезпечних речовин.

Основну частину ПНО складають пожежонебезпечні, та вибухонебезпечні об’єкти , велику частку також складають радіаційно-небезпечні, хімічно-небезпечні, та біологічно-небезпечні.

Фактори ураження техногенних небезпек класифікують за генезою та за механізмом дії.

Генеза – це виникнення і подальший розвиток факторів ураження.

Фактори ураження джерел техногенних небезпек за ґенезою розмежовують на фактори прямої дії(первинні) та побічної дії(вторинні).

Первинні фактори ураження безпосередньо викликані виникненням джерела техногенної надзвичайної ситуації.

Вторинні фактори ураження викликані змінами об’єктів навколишнього середовища і первинними факторами ураження. Фактори ураження джерел техногенних небезпек за механізмом дії поділяють на фактори фізичної дії(повітряна ударна хвиля, хвиля тиску в ґрунті, сейсмічна вибухова хвиля, хвиля прориву гідротехнічних споруд, екстремальне нагрівання середовища, теплове випромінювання, іонізуюче випромінювання) і хімічної дії(токсична дія небезпечних хімічних речовин).

Повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, має такі параметри фактору ураження: надмірний тиск у фронті ударної хвилі, тривалість фази тиску, імпульс фази тиску.

Хвиля тиску в ґрунті, що виникає внаслідок вибухів легкозаймистих і вибухових речовин, має такі параметри фактору ураження: максимальний тиск, час дії тиску, час збільшення тиску до максимуму.

Сейсмічна вибухова хвиля, що виникає внаслідок потужних вибухів речовин, має такі параметри фактору ураження: швидкість розповсюдження хвилі, максимальне значення масової швидкості ґрунту, час наростання напруги у хвилі до максимуму.

Хвиля прориву гідротехнічних споруд, що виникає внаслідок прориву гребель, шлюзів, дамб тощо, має такі параметри фактору ураження: швидкість хвилі прориву, глибина хвилі прориву, температура води, час існування хвилі прориву.

Екстремальний нагрів середовища, що виникає під час пожеж, вибухах легкозаймистих та вибухових речовин, має такі параметри фактору ураження: температура середовища, коефіцієнт тепловіддачі, час дії джерела екстремальних температур.

Теплове випромінювання, що виникає під час пожеж, вибухах, має такі параметри фактору ураження: енергія теплового випромінювання, потужність теплового випромінювання, час дії джерела теплового випромінювання.

Йонізуюче випромінювання, що виникає під час аварій(катастроф) з викидом радіоактивних речовин, має такі параметри фактору ураження: активність радіонуклідів у джерелі, щільність радіоактивного забруднення місцевості, концентрація радіоактивного забруднення, концентрація радіонуклідів.