- •1) Розуміння змісту прочитанного;
- •2) Сприйняття і розуміння мовного матеріалу (форми, значення й функцій окремих мовних единиц);
- •3) Техніка чтения.
- •9) Механізми аудіювання
- •11. Етапи навчання діалогічного мовлення
- •12. Типологія діалогічного мовлення
- •14. Підготовчими у навчанні діалогічного мовлення є вправи:
- •15. Вправи для навчання “реплікування”
- •16. Система вправ для навчання діалогічного мовлення
- •17. Основне поняття «говоріння».
- •18.Розглянемо особливості навчання говоріння на кожному етапі.
- •20. Види діалогу
- •21. Навчання діалогічному мовленню. Характеристика монологу.
- •22 Навчання монологічного мовлення -
- •23 Опоры, используемые при обучении монологическому высказыванию
- •27 Аналіз роботи Кличниковим з проблеми читання іноземною мовою
- •28 Письмо как цель и как средство обучения
- •31 Навчання різним формам запису. Вправи та завдання по формуванню навичок запису.
- •35 Суть читання та його психофізіологічні механізми
- •39. Вимоги до базового рівня володіння письмом
- •41. Система вправ для навчання аудіювання
- •42. Етапи навчання аудіювання
- •44. Комунікативні функції монологічного мовлення
- •45. Опори у розвитку діалогічного мовлення
- •46. Визначення поняття «читання». Читання як ефективний вид мд
- •47. Характер текстів для читання
- •48. Труднощі навчання читання на іноземній мові
- •49. Навчання техніці читання
- •50.Навчання читання. Розвиток техніки читання та навчання різних видів читання.
- •50. Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності. Читання з розумінням
- •4. Речення, в яких слова внаслідок конверсії вживаються в функції інших частин мови, а не в тій, яка звична для учнів.
- •6. Речення, що включають фразеологічні звороти
- •52.Навчання спеціальним рецептивно – продуктивним вправам
- •55. Читання з розумінням основного змісту тексту (ознайомлювальне читання)
- •57.Навчання монологічного мовлення. Етапи роботи та система вправ для навчання монологічного мовлення.
- •59. Функціональні типи діалогу і притаманні їм види діалогічних єдностей
- •60. Порівняльна характеристика діалогічної та монологічної форм говоріння
- •64. Вправи для навчання писемного мовлення
- •66. Структура уроку іноземної мови
- •67.Методика навчання іноземних мов як наука та її зв'язок з іншими науками
- •68.Дидактичні принципи
- •83 Принципи комунікативного методу пр. Навчанні говорінню
- •1. Виникнення та розвиток педагогіки. Категорії Виховання. Навчання. Освіта.
- •2. Об’єкт, предмет та завдання педагогіки
- •11. Принципи виховання
- •12. Виховання особистості в колективі
- •14. Статеве виховання
- •15. Естетичне виховання
- •16. Розумове виховання
- •23. Фізичне виховання.
- •29. Педагогічні погляди Ушинського
64. Вправи для навчання писемного мовлення
Етапи навчання писемного мовлення .У навчанні письма дослідники виділяють три етапи:1. Оволодіння графікою/орфографією із залученням матеріалу, опрацьованого усно.2. Засвоєння структурних моделей речень, властивих усній і письмовій формам спілкування, комбінування їх у мовленні.3. Оволодіння писемним мовленням як засобом спілкування. Для кожного з етапів характерні різні типи і види вправ. Так, на першому етапі формування орфографічних навичок використовуються вправи з аналізу, вправи на ідентифікацію та диференціацію:- звуко-буквений аналіз слова;- групування слів на основі протиставлення графем;- списування за зразком;- списування з різними завданнями;- написання слів за заданими першими літерами.
Основною метою другого етапу є формування лексико-граматичної правильності письма. На цьому етапі найбільш поширеними є такі вправи:- запитання-відповіді;- трансформація мовного зразка;- підстановка;- розширення і скорочення;- диктанти.
Мета третього етапу навчання письма – формування дій, що забезпечують виклад власних думок в письмовій формі. Характерними видами вправ на цьому етапі є:
у 5-6 класах- відповіді на питання до змісту;- складання питань до тексту.
у 7-9 класах- відповіді та складання питань до тексту;- складання плану до тексту;- переказ за планом;- складання листа за зразком;- резюме до тексту;- переказ тексту.
у 10-11 класах- написання листа;- коротка автобіографія;- складання короткої анотації;- опис картин, міста, вулиці;- письмовий виклад тексту;- написання заміток до газети.
Як вказують дослідники, у навчанні лексики, граматики письмова фіксація дає змогу створювати додаткові асоціації, організовувати письмові вправи, повторювати матеріал, який зафіксований у зошитах учнів, організовувати усні вправи спираючись на записи.Із психології відомо, що запам’ятовування буде швидким і міцним, якщо людина знатиме матеріал. Недооцінка ж ролі письма у навчанні іноземних мов негативно впливає на навчальний процес.Підсумовуючи викладене можна сказати, що письмо є метою навчання іноземних мов в школі та ефективним засобом навчання та контролю іншомовних знань, умінь і навичок. Психолого-фізіологічною основою письма є взаємодія слухового, рухомоторного, мовленнєвотворного та зорового аналізаторів. В методичній літературі розрізняють графічні і орфографічні навички і вміння. Вони формуються за допомогою відповідних вправ. Серед основних вправ, що сприяють розвитку та удосконаленню вмінь творчого письма є твір, реферування, анотація, написання тематичного листа тощо.
66. Структура уроку іноземної мови
На цей час в методиці узвичаєно поділ уроків на два основних типи. Перший тип - уроки, що спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На таких уроках має місце ознайомлення з новим мовним матеріалом та тренування, його використання в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі.Другий тип - це уроки, що спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках цього типу переважає практика в мовленнєвій діяльності.Структура уроку визначається його змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з етапів.Структура уроку зумовлюється сукупністю закономірностей його внутрішньої організації, згідно яких компонуються його етапи.В структурі уроку ін. мови виділяється початок, основна та заключна частини уроку. До основних компонентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку.В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання. Кінець уроку повинен підсумувати те, чого було досягнуто на уроці. Структура уроку відбиває закономірності процесу навчання, логіку.